Питання для самоперевірки

1. Який основний нормативно-правовий документ регулює комерційні взаємовідносини в Україні.

2. Дайте визначення угоди. Назвіть її основні признаки.

3. В чому полягає різниця між односторонніми, двосторонніми і багатосторонніми угодами?

4. В якій формі можуть укладатися угоди?

5. Розкрийте основні признаки недійсних угод.

6. Перелікуйте основні групи комерційних договорів за сферами діяльності.

7. Охарактеризуйте суть і особливості договору купівлі-продажу, договору на постачання товарів, договору роздрібної купівлі-продажу, договору складського зберігання.

8. Розкрийте суть договору комісії, договору про аукціонний продаж товарів, державного контракту, лізингової угоди.

9. Чим характеризується колективний договір, тарифна угода, договір обов’язкового медичного страхування, кредитний договір?

10. Що слід розуміти під договором поручительства, ліцензійним договором, договором консигнації, договором про спільну діяльність?

11. Що включає будь-який договір та які складові договору купівлі-продажу?

12. В чому полягає типовий зміст та специфічні і загальні умови договору?

13. Які розділи можуть бути включені в умови договору?

14. Охарактеризуйте форми платежу в практиці комерційної діяльності.

15. Які форми штрафних санкцій Ви знаєте?

16. Чим відрізняються розділи форс-мажор від інших умов договору?

Розділ 6. Комерційні розрахунки

“Комерція – дитя фортуни, непостійне і обманливе як мати”

Самюель Джонсон, англійський

письменник і лексикограф (1709-1784)

6.1. Готівкова форма розрахунків

Готівкові розрахунки – платежі готівкою підприємств, організацій, підприємців та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Основні правила проведення готівкових розрахунків можна стисло викласти так:

• Кожне підприємство, яке здійснює розрахунки готівкою, повинне мати касу і вести касову книгу за встановленою формою. Суб’єкти підприємницької діяльності (СПД) – фізичні особи вести касову книгу не повинні, оскільки для відображення руху готівки ними застосовується книга обліку доходів та витрат (Книга ф. № 10).

Примітка 1. Каса (від лат. capsa – вмістилище, ящик) – структурний підрозділ підприємства, який виконує касові операції.

Касові операції – операції підприємств між собою та з підприємцями і фізичними особами, що пов’язані з прийманням і видачею готівкових коштів при проведенні розрахунків через касу підприємства з відображенням цих операцій у касовій книзі, книзі обліку розрахункових операцій (згідно з пп. 1.2. п. 1 „Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637).

• Прийом готівки підприємствами при здійсненні розрахунків з населенням проводиться з обов'язковим застосуванням контрольно-касових машин.

• Готівка, отримана підприємствами в банках, витрачається на цілі, вказані в чеку.

• Прибуткові касові ордери (ПКО) складаються з двох частин: безпосередньо із ПКО і квитанції до ПКО. Перша частина після оформлення залишається у касира, а квитанція – у особи, яка здала гроші до каси. ПКО підписує касир і головний бухгалтер.

• Прибуткові касові ордери і квитанції до них, витратні касові ордери та документи що їх замінюють, повинні бути заповнені чітко і ясно чорнилом або кульковими ручками або виписані на пишучій (обчислювальній) машині. Стирання, помарки або виправлення, хоч би й обумовлені, в цих документах не допускаються. Прийом і видача грошей по касових ордерах можуть проводитися тільки в день їх складання.

• Прибуткові і витратні касові ордери до передачі в касу обліковуються бухгалтерією в журналі реєстрації прибуткових і витратних касових документів.

• За умови забезпечення повного збереження касових документів касову книгу можна вести автоматизованим способом. В умовах автоматизованого ведення касової книги повинна проводитися перевірка правильності роботи програмних засобів обробки касових документів.

• Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера підприємства.

Довідково. Більш детальна інформація визначена “Положенням про ведення касових операцій у національній валюті України”, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 (див. http://www.bank.gov.ua).

Таким чином, при проведенні розрахунків готівкою підприємств у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (РРО) (електронний контрольно-касовий апарат (ЕККА), електронний контрольно-касовий реєстратор, комп’ютерно-касова система тощо) або використанням розрахункової книжки (РК) підприємство, оприбутковуючи готівку, повинне діяти в такій послідовності:

1) Врахувати готівку через РРО або РК.

2) Скласти звіт в книзі обліку розрахункових операцій (КОРО) на підставі розрахункових документів у день проведення обліку готівки через РРО.

3) Оформити готівку у встановленому порядку прибутковим касовим ордером в день надходження коштів.

4) Оформити готівку у встановленому порядку записом у касовій книзі в день надходження коштів.

Примітка 2. Розрахункова книжка (РК) – відповідним чином зброшурована і прошнурована книжка, зареєстрована в органах державної податкової адміністрації (ДПА) України, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених чинним законодавством випадках, коли не використовуються РРО.

Примітка 3. Книга обліку розрахункових операцій (КОРО) – прошнурована і належним чином зареєстрована в органах ДПА України книга, яка містить щоденні звіти, їх складають на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівки, коштів, товарів (послуг).

Суб’єкти підприємницької діяльності – фізичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, є платниками єдиного податку, мають право не застосовувати ні РРО, ні РК і КОРО, якщо вони здійснюють роздрібну торгівлю (надання послуг), окрім продажу підакцизних товарів.

Довідково. Єдиний податок для фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності діє в Україні з 19 вересня 1999 р. після введення в дію Указу Президента України від 28.06.1999 р. № 746 „Про внесення змін в Указ Президента України від 03.07.1998 р. № 727 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”. Ставка єдиного податку для СПД – фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 та більше 200 гривень на місяць. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджена для таких СПД:

- фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;

- юридичних осіб – СПД будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

За нині діючим нормативним документом існує обмеження готівкових розрахунків між СПД, і діє воно як по відношенню до юридичних осіб, так і по відношенню СПД – фізичних осіб. СПД може розраховуватися готівкою в сумі, що не перевищує 10000 грн., з іншим СПД протягом одного дня. При цьому кількість СПД – юридичних або фізичних осіб, з якими проводяться розрахунки, протягом дня не обмежується. Якщо виникає потреба заплатити суму, що перевищує 10000 грн., то в цьому випадку платежі повинні проводитися виключно в безготівковому порядку. Встановлені обмеження не поширюються при закупці сільськогосподарської продукції або при розрахунку СПД з фізичними особами.