Історичні традиції державної символіки незалежної України

ВСТУП Символіка кожного народу є втіленням його боротьби за самовизначення. Ця боротьба реалізується в тих або інших формах національної державності, зовнішньою атрибутикою якої є символіка. Вона видозмінювалася, проходила певні етапи розвитку залежно від суспільно-державного устрою країни, яку населяє народ. Символіка – історичне надбання народу, частка його етнокультури. Українська державна символіка бере початок в історії родоплемінного ладу на території України. Українська національна традиція символічного відображення світу формувалася протягом кількох тисячоліть і належить до найбагатших та найзмістовніших символічних систем людства. Історія національно-визвольних рухів свідчить, що в моменти їхнього піднесення суспільна увага зосереджується на проблемі джерел, історії та семантики національної символіки. Це цілком природно, бо національні символи — не випадкові значки і барви. Вони постають внаслідок історичного та культурного розвитку народу і тісно пов'язані з його духовністю, з його прагненням до єднання, готовністю до здійснення своїх національних завдань та забезпечення національних інтересів. Єдиним надійним засобом захисту національних інтересів є створення національної держави. Природно, що в разі поневолення нації насамперед ліквідуються традиційні національні символи, а замість них нашвидкоруч фабрикується і нав'язується нації інша, імперська символіка. У тих представників поневоленої нації, які піддаються імперській пропаганді, відразу обривається зв'язок з національною культурною традицією, слабне і зникає інтерес до історії та культури свого народу, а завершується все це втратою мови і повною денаціоналізацією. Українська державна символіка,— як у скитських царів, у старокняжій Київській державі та в УНР, — відображує традиційну українську національну символіку, що формувалася протягом тисячоліть і належить до найбагатших та найзмістовніших символічних систем людства.

1.Значення державних символів

Ключем до розуміння як народного, так і релігійного та державного аспектів є її чільні символи – жовта і блакитна барви та знак, нині відомий під назвою тризуб. Цей найзагадковіший з державних знаків, навіть будучи позбавленим державного статусу, забороненим та переслідуваним на батьківщині, продовжував повсюдно виступати як символ, що легітимує українців у всьому світі.Національну українську символіку становить: • Герб – Тризуб: Герб (від німецького Erbe – спадщина) – це художньо-географічний символ держави, міста, роду, окремої особи. Геральдика – мистецтво горботворення й водночас наука, що регулює закони складання й уживання гербів – виникла у 11-12століттях. Кожний елемент герба – об’єкт, символ, фігура – має бути чітко визначеним і сталим. В горботворенні використовувалась гамма кольорів : червоний, синій, зелений та чорний; і два метали ( золото та срібло). Кожна барва несе своє змістове навантаження. Золото символізує щедрість Божу, шану, багатство; срібло – мудрість, тиху радість; червоний – право, силу, мужність, хоробрість, любов; синій – славу, честь,вірність, щиристь, мир, безпеку; зелений – свободу, надію, сподівання, милість Божу, здоров’я; чорний – постійність, скромність, спокій, смерть. Герби як лаконічні графічні малюнки, створені за відповідними законами. • Синьо – жовтий стяг: Прапор як символ чи засіб сигналізації виник ще за античних часів. В символіці взагалі і , зокрема, у прапорах у матеріалізованій формі передається історична пам’ять народу і виражається його етнічна своєрідність. Саме через кольорову гамму прапора і геральдичні зображення на ньому передаються як ідеологічні. Так і світоглядні уявлення свого часу, які водночас є своєрідними індикаторами зрілості етнічних процесів. Перед тим, як розпочати розмову про історію розвитку прапорництва в Україні необхідно зупинитися на змісті поняття «прапор». Український термін «прапор» - генетичний і охоплює всі прапорні відміни і піввідміни. Тлумачний словник української мови дає таке визначення: Прапор. 1. Полотнище певного кольору чи поєднання кольорів, часто з певним зображенням, прикріплене до держака чи шнурка; є офіційною емблемою держави, символом її суверенітету; стяг, знамено, стандарт, вимпел, корогва. 2. Крівна ідея, гасло, програма. • Гімн – «Ще не вмерла Україна» Гімн- це урочистий музичний твір на вірші програмного характеру. Існують гімни державні, революційні, військові, релігійні, на честь видатних подій, героїв, тощо. Їм належить значна роль у суспільно - політичному житті як засобові масової агітації, згуртування. Оскільки гімни розраховані на загальне сприймання і виконання, їм притаманна образність тексту,широка урочиста мелодія, розмірений ритм. Тож давайте прослідкуємо зародження кожного з цих державних символів на протязі формування нашої держави.