17. Поняття власності та права власності.

Власність — це економічна категорія, що є одним із проявів суспільних відносин з приводу привласнення матеріальних благ.

Право власності — це сукупність правових норм, які регулюють і закріплюють суспільні відносини, що виникають з присвоєнням матеріальних благ громадянами, юридичними особами та державою, які надають названим суб'єктам рівні права та обов'язки з володіння, користування і розпорядження майном.

Право власності розглядають як в об'єктивному, так і в суб'єктивному аспектах.

В об'єктивному аспекті право власності — це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини з володіння, користування і розпорядження майном.

У суб'єктивному аспекті право власності являє собою сукупність повноважень власника з володіння, користування і розпорядження майном.

18. Економічний та юридичний зміст власності.

Економічна власність це система виробничих відносин між людьми з приводу привласнення ними різноманітних речей (об'єктів) в усіх сферах суспільного відтворення. Економічна власність характеризу­ється двома ознаками: кількісна та якісна.

Кількісна ознака означає сукупність матеріальних благ, найваж­ливішими з яких є засоби виробництва, предмети праці, предмети спо­живання, послуги, золото, гроші, цінні папери, ліцензії, патенти, вико­ристання людьми сил природи, технології, форми та методи організації виробництва, корисні копалини, інформація.

Якісна ознака означає процес присвоєння різними суб'єктами влас­ності тих чи інших об'єктів. Привласнення здійснюється, насамперед, у процесі праці, при якому відбувається взаємодія людини з природою, пристосування предметів природи до потреб людини.

Система відносин власності охоплює цілий спектр причинно-наслідкових зв'язків, які знаходять своє відображення у володінні, роз­порядженні, користуванні.

Володіння означає можливості суб'єктів чинити з об'єктами влас­ності на свій розсуд, розпоряджатися речами як завгодно, у своїх інтер­есах, якщо це не суперечить загальноприйнятим законам.

Розпорядження означає, що суб'єкти мають право практично віль­но застосовувати об'єкти власності, проте у межах повноважень, які були надані власником.

Користування означає використання об'єктів власності лише в межах задоволення своїх власних потреб з певною метою з обов'язковою умовою повернення об'єктів власникові.

Юридична власність це загальна умова виробництва, вияв волі пев­ного класу і правове оформлення цієї волі у юридичних актах, що, як правило, закріплюється угодами.

Юридична власність реєструє такі відносини: 1) ставлення однієї особи до іншої або до групи людей; 2) ставлення індивіда до речей.

Соціальний аспект власності розкриває процес формування і розви­тку класів, соціальних верств і груп та їх взаємодію залежно від став­лення до засобів виробництва, способів отримання певної частки на­ціонального багатства.

Політичний аспект власності характеризує вплив на політику дер­жави залежно від наявності певної частки власності, привласнення різних форм національного багатства.

Національний аспект власності розкриває наявність певної частини власності на території політично незалежної країни в руках грома­дян цієї або іншої країни. Так, в Україні значна частка стратегічних об'єктів опинилася у власності іноземного капіталу.

19. Різноманітність форм та видів власності.

20. Розвиток відносин власності в сучасних умовах реформування еко-

номіки України.

21. Характеристика об'єктів та суб'єктів власності. Їхня взаємодія в процесі виробництва.

22. Суть та шляхи роздержавлення. Практика роздержавлення в Україні.