15. Економічна ефективність суспільного виробництва.

Ефективність суспільного виробництва - це якісна характеристика, яка відображає рівень розвитку продуктивних сил і ступінь забезпечення потреб суспільства. Її визначають і оцінюють шляхом зіставлення результатів виробництва та витрат. Підвищення ефективності виробництва знаходить своє відображення в зростанні добробуту населення.Під економічним ефектом розуміється результат людської праці, яка спрямована на виробництво матеріальних благ. У практиці економічних розрахунків розрізняють загальну (абсолютну) і порівняльну економічну ефективність.Загальна (абсолютна) ефективність ресурсів може визначатися на всіх рівнях господарювання й характеризує загальну величину економічного ефекту в порівнянні з окремими видами витрат ресурсів. Визначення загальної ефективності виробництва базується на обчисленні показників, які характеризують рівень використання основних ресурсів. Ці показники можна об'єднати в шість основних груп: 1) узагальнюючі (сукупні), 2) праці, 3) основних фондів, оборотних коштів і капітальних вкладень, 4) матеріальних, в тому числі земельних ресурсів, 5) науково-технічного прогресу, 6) зовнішньоекономічної діяльності.До узагальнюючих показників ефективності на рівні економіки та регіонів зокрема належать: зростання та обсяги виробництва національного доходу на душу населення; відносна економія основних виробничих фондів, матеріальних витрат (без амортизації), фонду оплати праці у сфері матеріального виробництва; • співвідношення доданого продукту до фонду оплати праці в матеріальному виробництві; рівень рентабельності як співвідношення доданого продукту або прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних виробничих фондів; зниження витрат виробництва та обігу на 1 грн. валового національного продукту.

16. Суть економічного прогресу та його види.

Економічний прогрес — це поступальний розвиток усієї економічної системи, кожного її елемента і підсистеми, на основі якого відбувається соціальний прогрес.Конкретніше прогрес технологічного способу виробництва виражаєть­ся в переході від способу виробництва, заснованому на ручній праці, до способу виробництва, грунтується на машинній праці, а від нього до технологічного способу виробництва, основою якого є автоматизована праця. Рух уперед у межах виробничих відносин концентровано виявля­ється в еволюції типів і форм економічної власності: від індивідуальної до колективної, від колективної до акціонерної, від акціонерної — до державної та наддержавної (або інтегрованої) форми власності. Прогрес організаційно-економічних відносин виражається у вдосконаленні проце­су управління підприємством, маркетингових досліджень тощо. Прогрес господарського механізму передбачає еволюцію ринкових важелів управ­ління економікою.

Розрізняють два основні типи економічного розвитку — екстенсив­ний та інтенсивний.За екстенсивного типу економічне зростання досягається внаслідок кількісного приросту всіх елементів продуктивних сил, насамперед фак­торів виробництва, за незмінного рівня його технічної бази. Основні фак­тори цього типу економічного зростання:-    збільшення обсягу інвестицій за збереження наявного рівня технології;збільшення кількості працівників;зростання обсягів оборотних фондів (сировини, матеріалів тощо). Так, для збільшення випуску продукції вдвічі у дію вводять у два рази

більше машин, верстатів, устаткування такої самої якості, застосовують удвічі більше робочої сили такої самої кваліфікації та рівня освіти, такі ж форми організації праці, сировину тощо. У цьому разі продуктивність праці й ефективність незмінні.

За інтенсивного типу економічного зростання збільшення масштабів випуску продукції досягається внаслідок якісного вдосконалення всієї системи продуктивних сил, насамперед речових і особистісних факторів виробництва. Основою інтенсифікації є науково-технічний прогрес, ра­дикальна форма його розвитку НТР, що розгортається. Основні факто­ри такого типу економічного зростання:впровадження нової техніки і технології за передовими досягнення­ми науково-технічного прогресу, основою яких є процес інвестуван­ня виробництва;

підвищення загальноосвітнього і професійного рівнів;

поліпшення використання основних і оборотних фондів;

впровадження нових прогресивних форм організації виробництва і праці;

розвиток підприємницьких здібностей;

випереджаючий розвиток інформаційної сфери, інформатизація гос­подарської діяльності.