2.1.1. Ознаки стебла
Тип росту. Сорти сої розрізняються за характером росту головного стебла. Ті з них, які закінчують свій ріст в період цвітіння і утворюють на верхів'ї стебла повноцінні квітки, відносяться до групи з обмеженим типом росту. Рослини диких видів та ряд сортів мають необмежений ріст, який продовжується і після цвітіння. Ці форми мають на верхівці менше квіток і при їх дозріванні утворюються недорозвинуті боби. При гібридизації домінує філогенетична стара форма з необмеженим типом росту. К. Вудворт [4] виділив фактор спадковості, який обумовлює необмежений тип росту стебла і позначив його символом Dt1. Його рецесивний алель dt1 забезпечує припинення росту стебла до періоду утворення бобів. Фенотип гетерозисних рослин має проміжне стебло, який також властивий багатьом селекційним сортам. Проміжний тип росту контролюється іншим домінантним геном Dt2, який меншою мірою впливає на зниження росту головного стебла. Форми сої з обмеженим, необмеженим та проміжним типами росту значно відрізняються по продуктивності, висоті рослин, стійкості до вилягання та іншими ознаками і мають велике значення в селекції.
Генетика стебла.
Фасціація стебла. Ознака виникла в результаті мутації. В дикому виді не зустрічається. Обумовлюється рецесивним алеломорфом генетичної пари F - f[5].
Довжина стебла. Ген високорослості S домінує над алеллю s, який контролює ознаку невисокорослості рослин, відносно ранньостиглих з компактним кущем. Р. Бернард [6], вивчаючи нащадків від гібридизації різних по висоті рослин, дійшов висновку, що існує серія алелів із трьох генів.
Т. Клен та Е. Хартвиг описали низькорослу (35 см) форму сої -Р1 227 224 з великою (20) кількістю вузлів. Гібриди F1 від схрещування цієї форми з високорослими сортами були також високорослими. В F2 четверта частина рослин була низькорослою. Це свідчить про те, що дана ознака обумовлена одним рецесивним геном. Низько- та високорослі форми мали однакову кількість вузлів, але різну довжину міжвузля. Даний ген позначили символом sb. 2.1.2. Ознаки листків
Опадання листків після дозрівання. Є сорти, у яких листя починають відмирати і висихати на рослині. Ця ознака характерна для багатьох кормових сортів. Контролює цю ознаку рецесивний алель ab. В деяких випадках при зміненні генетичного середовища взаємодії алелей, зумовлюючих домінування, можуть змінюватися. В дослідах Е. Каваари [4] в гібридних популяціях відмічалося домінування затримка опадання листків. Для пояснення цього явища автор передбачив наявність генетичної пари Ab2ab2. Рецесивний алель ab2 викликає звичайне опадання листків.
Блиск поверхні листкової поверхні. Ознака обумовлена домінантним алелем We. Рецесивний алеломорф призводить до нейтралізації блиску листків.
Ширина листочка., у більшості сортів сої середній листочок трійчастого листка доволі широкий і має широкояйцевидну форму. Ряд сортів із Південно-Східної Азії та Японії характеризуються вузькими, довгої та середньої довжини листочками. В дослідах Н. Такахаши [7] домінувала широка форма листочка. С. Вудворт [4] позначив фактори, які впливають на ширину листочка символами Na .
Багато авторів вважали, що вузька форма листочка пов'язана з великою кількістю насінин в бобі. Так, Н. Такахаши [7] показав, ширина листочка і кількість насінин в бобі обумовлені різними генами і привів докази тісного зв'язку між ними. В. Домінго [8] також виявив доволі тісний зв'язок між формою листочка і кількістю насінин в бобі, але генетична взаємодія цих
зв'язків не була встановлена. Н. Джонсон та Р. Бернард вважали, що вузькі листочки і більш висока кількість насінин в бобі обумовлена дією одних і тих же генів.
Кількість листочків в листку. Багатьма авторами описані форми сої, у яких листя мають п'ять листочків. Додаткові листочки у них знаходяться біля основи бічних. Спочатку вважали, що п'ятилистковість обумовлена домінантним геном X. Рецесивний алеломорф х утворює три листочки в листку. В подальшому було показано, що ця ознака обумовлена напівдомінантним геном lf1. Рецесивний ген lf2 контролює ознаку п'яти листочків в листку. Комбінації генів lf1 та lf2 обумовлюють високу чисельність (9-14) листочків в листку.