2.2 Оптимальне читання основа ефективного розвитку й навчання молодших школярів

Збільшення терміну навчання у початковій школі до 4-х років знову і знову ставить перед кожним учителем запитання: які ж цілі початкової ланки в системі 12-річної середньої освіти? Вона має формувати основи навчальної діяльності, виховувати особистість, яка б не тільки оволоділа загальними навичками, але й навчилася вчитися.

Протягом проходження практики в початкових класах, ми спостерігали, що уроки читання не завжди викликають в учнів зацікавлення. Дехто вважає його нудним предметом. Небажання займатися читанням породжує неуспішність з усіх предметів.

Ми замислилися над тим. як розвинути в учнів інтерес до читання, підвищити грамотність письма. перечитали чимало методичної літератури, проаналізували уроки і прийшли до висновку: викликати зацікавлення предметом можна, якщо навчити дітей так званого оптимального читання.

Розглянули ми найбільш ефективні резерви навчання читання і використали їх у роботі зі своїми учнями.

Важлива не тривалість, а частота тренувальних вправ. Людська пам'ять влаштована таким чином, що запам'ятовується не те, що постійно перед очима, а те, що маячить: то є, то нема. саме воно виникає подразнення й запам'ятовується. Тому, якщо ми хочемо засвоїти якісь уміння, довести їх до автоматизму, до рівня навички, то зовсім не обов'язково виконувати тривалі вправи. Їх варто проводити коротенькими відрізками, але з більшою частотою.

Читання-гудіння. Воно було одним з основних елементів навчання читання в Павлинській школі В. Сухомлинського. Всі учні читають одночасно в голос або напівголосно, щоб не заважати товаришам, кожен зі своєю швидкістю: хтось швидше, хтось повільніше.

Щоурочні п'ятихвилинки читання.

Гарні результати дає читання перед сном. справа в тому, що остання подія фіксується емоційною пам'яттю, і ті години, коли людина спить, вона перебуває під її враженням. Організм звикає до такого стану.

Загальновідомі приклади такої закономірності:

Ще двісті років тому говорили: “Студент, науками живущий, учи псалтырь на сон грядущий”, тобто вчи так, щоб це було останньою подією дня.

У різних релігіях, чи то православній чи мусульманській, обов'язково є вечірнє звертання до Бога - вечірня молитва. Вважалося, що останнє враження дня, пов'язане з вечірньою молитвою, зміцнює у віруючого віру.

Тому і нам, учителям, дуже важливо враховувати цей психологічний аспект.

Колись у багатьох сім'ях було традиційним вечірнє читання. Разом збиралися біля столу, батьки та діти по черзі читали книгу.

Ще один приклад. Частенько учень має вивчити вірш, ми радимо: поклади книжку під подушку. Ця рекомендація означає одне: почитай перед сном, щоб це було останнім враженням дня.

У своєму дослідженні ми застосували вправи, які виявилися дуже ефективними: багаторазове читання, читання в темпі скоромовки; виразне читання з переходом на незнайому частину тексту.

Всі ці вправи проводяться колективно, тобто водночас читають всі учні, але напівголосно, щоб не заважати товаришам. Так як швидкість читання різних учнів у класі різна, ми не задавали однаковий уривок, а орієнтувались на один і той самий проміжок часу. Більше того, як початок нового оволодіння прочитаний учителем і усвідомлений учнями, ми пропонували розпочати читання всім одночасно і читати протягом хвилини. Кожен позначає, до якого слова він дочитав. Потім цей самий уривок читається другий раз і кожен учень знову позначає, до якого слова він дочитав, порівнюючи з результатами першого разу. Звичайно, другого разу він прочитує на кілька слів більше. Збільшення темпу читання викликає позитивні емоції, дітям хочеться читати ще й ще. Але більше трьох разів той самий уривок читати не варто.

Далі замінюємо характер вправи і спрямовуємо її на виправляння на цьому шматочку тексту артикуляційного апарату. Для цього призначена наступна вправа - читання в темпі скоромовки. Під час роботи над текстом у темпі скоромовки не варто приділяти увагу виразності читання: не можна ставити перед собою два завдання, що виключають одне одного. Ця вправа призначена лише для розвитку артикуляційного апарату. Тому вимоги до виразності читання тут занижені, зате підвищеним вимогам до чіткості прочитання закінчення слів. закінчення не повинні “ковтатися” учнями, а мають чітко промовлятися. вправа триває не більше 30 секунд. Потім ми зупиняємо дітей і розпочинаємо вправу, звертаючись до них: “Будь ласка, знову читайте текст, тільки повільніше, але гарно, виразно”.

Учні дочитують знайому частину тексту до кінця, але я їх не зупиняю. Вони переходять на незнайому частину тексту. І ось тут відбувається моментальне диво. Воно полягає в тому, що дитина, яка прочитала кілька разів один і той самий уривок тексту, і виробила підвищений темп читання, під час переходу на незнайому частину продовжує читати її в тому самому підвищеному темпі.

Звичайно, можливостей учня вистачає на половинку рядка. Та якщо щоденно проводити три таких вправи на уроках читання, то в кінці кінців тривалість читання в підвищеному темпі збільшуватиметься.

На наш погляд, щоб навчити дитину виразно читати треба спочатку розвинути її здібності до цієї навички, тобто збільшити обсяг її зорових та слухових сприймань, розвинути пам'ять, поповнити словниковий запас, навчити швидко читати про себе й скоромовкою вголос, а потім на цій основі формувати вміння читати виразно.

Використовуючи вправи, ми дійшли до висновку, що імпульси від пальців рук сприяють розвитку мовленнєвих зон мозку. Малюки, з якими виконують вправи з розвитку пальців, починають говорити раніше й краще від дітей, з якими не займаються таким чином. Такі вправи необхідні всім дітям, особливо тим, хто погано читає, бо в них, як правило, нерозвинені малорухливі пальці, особливо мізинець та безіменний.

Тому після перевірки домашнього завдання ми пропонували вправи для розвитку пальців руки, корисні для всіх дітей:

а) поставити лікті на парту, обертати кисті рук в різних напрямках;

б) поставити лікті на парту, скласти разом долоні, зводити і розводити стулені пальці;

г) випрамляючи долоні, вказівними пальцями однієї руки натискувати на першу фалангу пальців другої руки, піднімаючи та опускаючи їх. Під час виконання вправи ми використовували з учнями “Французьку пісеньку пальців”.

Зголоднів великий палець:

“От якби дістати смалець!”

Вказівний за ним зітхає:

“Смалець - що? Крупи немає!”

А середній мовить тихо:

“Що - крупа? Без хліба - лихо!”

Під мізинець ледь не плаче:

“Отаке життя ледаче”.

А мізинець: “Годі, братці,

За роботу треба браться” .ґ) із силою стиснути по черзі пальці рук у кулак;

е) по черзі обертати пальці у різні боки;

е) повільно й плавно стискувати в кулак пальці витягнутих рук, поступово збільшуючи темп до максимального, а потім знову зменшуючи його;.

ж) постукувати по парті зігнутими пальцями обох рук - спочатку разом, потім кожним пальцем окремо;

з) почергово згинати пальці однієї руки вказівним пальцем другої;

й) витягуючи руки, легко ними потрусити, розім'яти кисть однієї руки пальцями іншої.

Застосовували вправи для розвитку кута зору та антиципації.

Відомо, що хороший читач сприймає не лише той текст, який перебуває у зоні чіткого бачення, а й забігає наперед. Це, залежить від величини кута зору читача.

Використовували також вправи з числовими таблицями Шульте та Лезера зі складовими пірамідами.

Таблиця Шульте - це квадрат 20Х20 см, поділений на 25 частин, в кожну з яких вписано числа від 1 до 25. Таблиця Лезера - це прямокутник 20Х40 см, поділений на 50 частин, куди вписані числа від 1 до 50.

Суть вправи полягає в тому, щоб показати олівцем розташовані в таблиці числа з наростанням, натурального ряду, не переміщуючи погляду за межі центральної клітинки. Час опанування таблиці відповідно 25 с (перша) і 50 с (друга).

Ці вправи формують навички використання периферійного поля зору, а також концентрують увагу школяра, формують випереджувальний логічний пошук, системність сприйняття.

Гарну основу для міцної навички читання й розширення кута зору можна забезпечити, використовуючи складові пірамідок (таблиць) на кожному уроці. Такі вправи цінні тим, що дають змогу учневі, фіксуючи погляд на середній лінії піраміди, розпізнавати (читати) склади, прямі й обернені, розміщені по краях кожної сходинки, розширюючи таким чином кут зору, необхідний для швидкого читання.

Розширенню кута зору сприяє також читання:

- згори донизу з фіксуванням погляду на вертикальній лінії посередині колонки;

- гнізд споріднених слів, записаних пірамідкою з опорою на букву, що позначає голосний звук, на наголос у слові.

Пропонували читання сторінки, розірваної вертикально на дві половинки, які розсуваються на максимальну віддаль читаються уголос. Учень, у якого добре розвинений кут зору, може передбачити наступне слово.

Давали учням для читання слова з пропущеними буквами, потім - речення з пропущеними словами. Пізніше добирали невеличкі вірші, тексти з дитячих журналів і виготовляли картки, на яких з однієї сторони текст з пропущеними буквами, словами, а з другої - цей самий текст, записаний повністю.

Розвитку антиципації сприяють такі ігри:

1. «Гра у парах». Учні пишуть по кілька слів, пропускаючи голосні. Потім обмінюються картками і відновлюють задумані слова. Перевірка взаємна.

2. «Хто більше? Ми називали слово. Учні добирали інші, які за змістом поєднуються із запропонованим (школа: учні, навчання, вчитель, знання, мудрість, читання, однокласники тощо).

3. Ми називали перший склад слова. Діти добирають слова, що починаються цим складом. Перемагає той, хто за певний проміжок часу назве більше слів.

Свідомість читання - це основна якість, без якої всі інші не мають сенсу. Формується вона вже з першого класу.

Ретельно проаналізувавши та вивчивши роботу вчителів ми використали для себе таку систему вправ:

1. Поза «Розслабитися» - вправа на прийняття відповідної позиції для інтенсивного читання.

2. «Губи» - вправа, що усуває активне зовнішнє приговорювання і пришіптування під час мовчазного читання. До щільно .стиснутих губів під час читання мовчки прикладається палець лівої руки, завдяки чому дитина перестає активно ворушити губами.

3. «Блискавка» - нормальний темп читання переривається командою «Увага», потому дається команда .«Блискавка». Учні пришвидшують читання кожен до свого максимуму. Далі команда «Стій!»

4. «Віконце» - вправа, що має запобігати перечитуванню під час прискореного читання. В аркуші картону прорізується віконце, крізь яке видно 3-5 рядків. Такий аркуш накладається на сторінку книжки. Читаючи, учень зсуває віконце вниз і закриває прочитані рядки.

5. «Засічка» - «Кидок», За командою «Засічка» (чи. «Небо») читання переривається, діти, дивляться на (вчителя чи заплющують очі. За командою «Кидок» швидко відновлюють читання.

6. «Буксир» - вправа на розвиток гнучкості читання. Учні читають мовчки, а вчитель - голосно, варіюючи своєю швидкість читання" у межах швидкості читання учнів. Використовується також для стимуляції голосного виразного читання. Учитель порівняно повільно читає вголос, а діти - пошепки, намагаючись випередити його.

7. «Вгадай» - тексти з опущеними або перекрученими закінченнями слів, пропусками слів, відсутність яких не заважає розумінню прочитаного.

Учителям-практикам добре відомо, яке велике значення має перечитування одного і того самого тексту для формування та удосконалення навичок читання. Але при цьому учитель в класі, а батьки вдома спостерігають значне зниження зацікавленості дітей таким читанням. (Мета педагога тут така: створити сприятливі умови для роботи над змістом прочитаного, частіше використовувати творчі завдання, поєднувати колективну та індивідуальну роботу на уроці [47, 3].

Основні види роботи над текстом на уроці читання .

1. Читання всього тексту (за завданням вчителя).

2. Читання, поділ на частини. Складання плану.

3. Читання за готовим планом.

4. Читання, переказ.

5. Читання учнем нового тексту, заздалегідь підготовленого вдома.

6. Читання зі скороченням тексту.

7. Читання ланцюжком по реченню.

8. Читання ланцюжком по абзацу.

9. Читання напівголосно.

10. Читання, знаходження уривка до малюнка.

11. Читання, відповіді на запитання.

12. Знаходження в тексті уривка, який допоможе відповісти на запитання.

13. Читання найкращого місця в оповіданні чи вірші.

14. Знаходження речення за даним початком чи кінцем.

15. Читання уривка, до якого можна дібрати приказку.

16. Знаходження речення, за допомогою якого можна виправити допущену помилку.

17. Знаходження речення чи уривка, що відображає головну думку оповідання.

18. Читання і визначення правди і вигадки (для казки, легенди).

19. Читання і знаходження речень, які стали приказками (для байок).

20. Читання, складання сценарію до діафільму (відеофільму).

21. Читання, розповідь про те, що сподобалося, що запам'яталося.

22. Встановлення шляхом читання причиново-наслідкових зв'язків.

23. Читання назви оповідання (як ще можна назвати?).

24. Читання в особах.

25. Читання, переказ прочитаного за допомогою жестів, міміки.

26. «Жива картина» (один учень читає, інший мімікою реагує на почуте).

27. Знаходження речення (уривка), що зміг би прочитати ось такий чоловічок (малюнки облич трьох чоловічків: веселого, сумного, здивованого).

28. Знаходження уривка, який потрібно прочитати з презирством, благанням, обуренням, радісно, сумно тощо.

29. Знаходження і читання речення зі знаком оклику, зі знаком питання, комою, тире тощо.

30. Конкурсне читання віршів.

31. Хто швидше знайде в тексті слово на дане правило?

32. Знаходження в тексті найдовшого слова.

33. Знаходження і читання слів та виразів, за допомогою яких можна намалювати усний портрет.

34. Комбіноване читання (учитель - учні хором).

Завдяки застосуванню описаних та подібних до них вправ можна досягти значних успіхів у вдосконаленні техніки читання, що сприяє підвищенню якості знань учнів з рідної мови, математики та інших предметів.