УДК 631.115 (1.6.7.) ББК 65.9 (4 укр) 32

Аграрний сервіс (організаційно-технічний аспект). Навчальний посібник (за редакцією Гладича Б.Б., Данильченка М.Г., Оельмащука А.М.). Тернопіль "Економічна думка", 2001. - 225 с.

У навчальному посібнику розглянуті питання формування структури різних видів агросервісу, в тому числі технічного, транспортного, будівельного, ветеринарного, заготівельно-збутового, науково-інформаційного обслуговування всіх суб'єктів ринку. Вся ця сукупність представлена інфраструктурою ринку в цілому, яка є одним з найважливіших напрямів переходу до цивілізованих ринкових відносин. Описані практичні кроки процесу формування ринкової інфраструктури, створення достатньої для нормальної конкуренції кількості нових видів формувань цілісної сукупності елементів ринкової інфраструктури для повноцінного обслуговування ефективної роботи цивілізованого ринку.

Розрахований на студентів аграрних і економічних спеціальностей, слухачів курсів підвищення кваліфікації, керівників, спеціалістів і всіх інших, хто цікавиться питаннями аграрної економіки.

Рекомендовано Вченою Радою Тернопільської академії народного господарства, протокол №6 від 31 січня 2001 року.

Рецензенти: Малік Микола Йосипович, доктор економічних наук, професор, член-кореспондент УААН, завідувач відділом Інституту аграрної економіки УААН; Підлісецький Гліб Макарович, доктор економічних наук, професор, член-кореспондент УААН, завідувач відділом Інституту аграрної економіки УААН;

Гевко Роман Богданович, доктор технічних наук, професор, завідувач кафедрою машин і обладнання АПК Тернопільської академії народного господарства.

Авторський колективі Гладич Б.Б. (1.2., 1.3., 2.З.І., 2.З.2., 3.1., 4,2.4., 4.З.), Данильченко М.Г. (4.1., 4.2:1,, 4.2.2., 4.2.З., 4.3.1., 4.З.2., 6.1.), Стельмащук А.М. (1.1, 5.З., 6.6.1.), Дудар Л.І. (1.3, З.2., 6.З.), Бидик А.Г. (2.3.2, 5.1.), Ваврик І.М. (1.4,5.2.1.), Волощук С.С. (3.2, 5.З.), Гладич Ю.Б. (4.2.), Данильченко ір.М. (4.3, 6.5), Пащук І.Є. (1.4, 5.2.1, 5.2.2, 5.3, 5.4.), Погріщук Б.В. (3.1, 5.4, 6.2.), Матвіїв М.Я. (1.2, 5.1,5.3.), Олійничук В.М. (4.1, 6.4.), Ковальчук Л.М. (2.З.), Стельмащук Ю.А. (5.З.), Стельмащук Н.А. (2.1.), Черниш С.С. (2.2, 2.3.1.), Фоменко Л.В. (4.З.З.), Фоменко С.В. (4.З.З.).

ВСТУП

Найважливішою умовою переходу сільського господарства до ринкових відносин є здійснення широкомасштабної економічної реформи в сфері агросервісного обслуговування. Розвиток різних форм господарювання на селі вимагає виділення сфери агросервісного обслуговування в окрему структуру ринку, функції якої полягають у забезпеченні однакових можливостей всім виробничим підприємствам для ефективного ведення господарства.

При переході до ринку необхідно створити нове економічне середовище для нормального функціонування виробництва. На зміну розподільних принципів, які використовувалися при адміністратйвно-командній економіці, має прийти сфера обігу, побудована на ринкових принципах. Закономірно, що вона повинна мати відповідну інфраструктуру.

З цією метою для організації повноцінного ринку доцільно: сформувати різноманітні канали придбання матеріально-технічних засобів і реалізації продукції; забезпечити використання різних форм купівлі-продажу; створити систему продавців, посередників і покупців; розвинути мережу сервісного, в тому числі науково-інформаційного обслуговування всіх суб'єктів ринку. Вся ця сукупність становить інфраструктуру ринку в цілому, яка є одним з найважливіших напрямів переходу до цивілізованих ринкових відносин.

На перехідному етапі до ринку агросервісні формування ринкового типу можуть створюватися двома шляхами: на основі роздержавлення і приватизації майна державних агросервісних підприємств; за рахунок залучення додаткових вкладень і відкриття нових агросервісних структур.

Практичні кроки процесу формування ринкової інфраструктури передбачають: трансформацію існуючих підприємств та організацій в інститути ринкової інфраструктури,

і які функціонують на принципах господарської самостійності та підприємництва; створення достатньої для нормальної І конкуренції кількості нових видів формувань цілісної сукупності елементів (інститутів) ринкової інфраструктури для повноцінного обслуговування ефективної роботи цивілізованого ринку.

Завданням вивчення курсу є освоєння теоретичних основ розвитку і функціонування аграрного сервісу і вміння застосовувати одержані знання в практичній діяльності. Студент повинен: вивчити об'єктивну необхідність і сутність сервісу в сільському господарстві; освоїти методичні основи обґрунтування і вибору організаційно-правових форм сервісних структур; механізму їх становлення і функціонування; дослідження факторіальних і результативних показників їх діяльності; вміти розробляти бізнес-плани розвитку і господарської діяльності підприємств аграрного сервісу; обґрунтовувати економічні механізми взаємовідносин виробничих і сервісних підприємств.

При вивченні дисципліни ставиться завдання освоїти: становлення, розвиток і діяльність підприємств техніко-технологічного забезпечення і обслуговування сільськогосподарського виробництва; становлення, розвиток і функціонування формувань заготівельно-збутового сервісу в сільському господарстві; становлення; розвиток і функціонування соціально-побутового сервісу на селі.

Особлива увага до підготовки майбутніх спеціалістів повинна бути приділена вивченню методичних та організаційних засад розвитку та функціонування господарських формувань у сфері техніко-технологічного забезпечення і обслуговування з врахуванням можливостей для активізації товарного виробництва сільськогосподарської продукції та раціонального використання ресурсів. Поряд із цим необхідним є вивчення системи взаємозв'язків підприємств аграрного сектору економіки АПК із тракторним і сільськогосподарським машинобудуванням, з підприємствами по виробництву обладнання та постачання паливно-мастильних, агрохімічних, ветеринарних матеріалів.

В процесі освоєння дисципліни студенти повинні набути навичок: по обґрунтуванню і створенню' підприємницьких структур в сфері аграрного сервісу; по розробці бізнес-планів для підприємств заготівельно-збутового і техніко-технологічного сервісу; по запровадженню об'єктивних економічних відносин між виробничими і сервісними формуваннями АПК.

1. Структурна характеристика аграрного

СЕРВІСУ

1.1. Сутність і структура агросервісної діяльності

У вирішенні проблеми задоволення зростаючих матеріальних і духовних потреб найважливішу роль відіграє ефективний . розвиток агропромислового виробництва, забезпечити який можна при умові переходу до повноцінного ринку. Для забезпечення реального переходу до механізму ринкових відносин необхідно створити всі основні ланки ринкової інфраструктури, до яких відноситься "аграрний сервіс.

Аграрний сервіс - це система послуг, яка направлена на своєчасне і якісне виконання всього комплексу технологічних процесів в аграрній сфері і досягнення максимально можливих результатів агропромислового виробництва.

Агросервісна діяльність - це складна динамічна система дії і взаємодії різних методів, факторів господарських формувань та управлінських структур, які займаються організаційно-посередницькими питаннями матеріально-технічного , забезпечення, техніко-технологічного обслуговування, заготівлі і збуту продукції та інших сфер розвитку і функціонування агропромислового виробництва.

Організаційно-економічна структура агросервісу (рис. 1) включає:

- техніко-технологічне забезпечення і обслуговування сільськогосподарського виробництва, яке охоплює технічний, агрохімічний, будівельно-ремонтний, зооветеринарний та інші

види сервісу;

- заготівельно-збутовий, який охоплює підприємницькі формування сфери заготівлі, зберігання, первинної обробки і

;^: транспортування сільськогосподарської продукції;

- фінансово-кредитне забезпечення і обслуговування сільського господарства, що передбачає формування грошово-кредитної системи, нагромадження і концентрацію кредитних ресурсів за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел, обґрунтування бізнес-планів та інвестиційних проектів, фінансування сільськогосподарського виробництва;

- науково-інформаційне забезпечення і обслуговування, яке включає формування відповідних науково-інформаційних центрів, груп, колективів, що проводять економічний аналіз і оцінку діяльності господарюючих суб'єктів, здійснюють розробку і впровадження науково-технічних програм та інноваційних проектів розвитку сільського господарства.

Суть ринкового агросервісного забезпечення виробництва полягає в тому, що це раціонально організований процес розподілу і реалізації виробничих засобів та послуг на основі попиту і пропозицій, який здійснюється за рахунок товарно-грошових відносин і з врахуванням вимог закону вартості.-Формування ринку засобів виробництва і послуг, розвиток товарно-грошових відносин вимагають орієнтації на врахування інтересів споживача.

В умовах ринкової стихії переважає продаж товарів через посередників - торговців, купців. У найзагальнішому вигляді на ринку діють три основні фігури: виробник (продавець), посередник (торговець, купець) та споживач (кінцевий покупець). За цією спрощеною системою виробник продає вироблений ним товар посередникові, а той, в свою чергу, споживачеві (кінцевому покупцеві). Таким чином, посередник виступає центральною сполучною фігурою на ринку. Структурна характеристика посередників представлена на рисунку 2 і таблиці 1.

При формуванні ринкової системи сервісного забезпечення і обслуговування в агропромисловому комплексі провідними елементами посередництва стають брокери і дилери.

Брокери є агентами бірж. Вони представляють брокерські контори і брокерські фірми. Відмінність між ними в тому, що засновником брокерської контори є член біржі, а засновниками брокерської фірми можуть бути довільні фізичні чи юридичні особи.

Дилерство - це система посередництва, яка здійснює як сервісне забезпечення так і обслуговування виробництва (рис.З)

За домовленістю із промисловими підприємствами дилери можуть займатися не тільки реалізацією їх товарів, але й технічним обслуговуванням і ремонтом машин, балансуванням, змішуванням і внесенням добрив в ґрунт, виконанням робіт по захисту сільськогосподарських культур від хвороб і шкідників за замовленням сільськогосподарських формувань. При цьому в систему дилерського сервісу для села можуть входити самостійні дилери постачання і обслуговування селянських господарств, а також промислові підприємства, які мають своїх дилерів.

Рисі. Структура аграрного сервісу

Це дає можливість забезпечити на ринку засобів виробництва і послуг для сільського господарства гостру конкуренцію, оскільки у сільськогосподарських товаровиробників виникає можливість вибору постачальника сільськогосподарської техніки, інших матеріально-технічних ресурсів і послуг.

Поряд з ринком техніко-технологічного сервісу функціонує ринок сільськогосподарської продукції і продуктів її переробки. Центральною його ринковою інфраструктурою є аграрна товарна біржа (рис.4).

Аграрні товарні біржі підвищують ефективність використання основних засобів, трудових ресурсів, зменшують потребу в оборотних засобах і банківському кредиті.

Рис.2. Структурна характеристика посередницьких структур.

Рис.З. Структурна схема дилерства в системі сервісного забезпечення і обслуговування сільського господарства.

Рис.4. Оргаиізаційно-структурна модель ринку продовольства