3.3. Перспективи співпраці України та країн єс.

28 листопада 2013 року у Вільнюсі Україною планувалося підписання асоціації з Євросоюзом, яке мало на меті перехід від партнерства до співробітництва України і країн Європейського союзу. Проте цього не відбулося, уряд скасував підписання асоціації. Чи відбудеться це у майбутньому – поки що не відомо, проте громадяни України висловили активну позицію щодо дій уряду. То ж чому таке «гаряче» питання? Розглянемо це питання докладніше.

Вимоги у Євросоюзу до України в загальному можна звести до таких – необхідні вимоги і умови для співробітництва з ЄС. Звучить загально, проте це так. Україну закликають до цієї згоди, яка носить більше економічний характер, хоча в самому документі проекту викладаються і інші вимоги, зокрема військово-технічне співробітництво. Проте щодо останнього виникає певне питання, цитую: «…Сторони посилюватимуть практичне співробітництво з попередження конфліктів та у сфері антикризового управління, зокрема з метою забезпечення більш активної участі України у цивільних та військових операціях ЄС з подолання кризових ситуацій, а також у відповідних навчаннях і тренуваннях, зокрема тих, що проводяться в рамках Спільної політики безпеки і оборони (СПБО)» (ст. 10). Для України це означатиме, що сили професійної армії будуть спрямовуватися додатково і на країни Європейського союзу.

Що ж до економічних перспектив, достатньо суперечливі умови. В документі вказується, «…з 1 січня року, наступного за роком набрання чинності цією Угодою, Україна поступово впродовж 5 років знизить увізне мито на 1 відсотковий пункт щорічно впродовж перших чотирьох років та скасує його не пізніше кінця п’ятого року». Згідно з розрахунками Інституту економіки і прогнозування Національної академії наук України, зниження ставки ввізного мита для України на 1 відсотковий пункт призведе до збільшення імпорту на 2-3%. Звідси випливає погіршення торгового балансу України. Імплементація європейських стандартів щодо вітчизняних товарів на перший погляд виглядає безумовним плюсом, проте не все так просто. І хоча ЄС надає час на зміну цих стандартів, перший період буде найважчим. Згідно з ст. 356 Угоди про асоціацію, «…

• подальше посилення спроможностей національної статистичної системи

• поступову гармонізацію української статистичної системи з Європейською статистичною системою (ЄСС);

• налагодження механізмів надання даних ЄС, застосовуючи відповідні міжнародні та європейські методології, зокрема класифікації;

• підвищення рівня професійних та управлінських знань і навичок працівників національної статистичної системи

• підтримку впровадження загальної системи управління якістю в усі процеси виробництва та поширення статистичної продукції…»

Всі вищезазначені пункти, а особливо останній, крім цього і інші питання, такі як модернізація виробничих технологій вимагають величезних коштів, які нам має надавати Європейський союз, питання тільки чи це так? В документі про це не вказується. Мабуть не потрібно зупинятися на тому, що згоди такого характеру передбачають безумовний нагляд, контроль і застосування штрафних санкцій у разі невиконання правил і процедур з боку ЄС. Зрозуміло, що Україна буде зобов’язана чітко і вчасно звітувати про всі статистичні показники.

Ринок праці. Впровадження більш високих стандартів виробництва продукції буде давати більші об’єми торгівлі між Європейським союзом і Україною, проте в той же час витіснить слабкіші підприємства і відповідно менш компетентних працівників, що в короткостроковій перспективі буде мати величезний рівень безробіття та затрати коштів на підвищення кваліфікації працівників, які знову має надавати ЄС. Звичайно в довгостроковій перспективі це принесе значний економічний зріст, проте в найближчий час навряд. Рівень безробіття у ЄС за даними на вересень 2013 року становить 12,2% або 19 млн. осіб; рівень безробіття в Україні за перше півріччя 2013 року – 570 тис. осіб або 8,2% за офіційними даними. В ЄС найбільше «тягне» Греція і Іспанія (приблизно 27% за різними джерелами), а найменший показник мають Австрія, Німеччина і Люксембург 4,8%, 5,2%, 5,9% відповідно. Тому в найближчий час працевлаштування в країнах Європейського союзу навряд чи відбудеться. Полегшення візового режиму теж достатньо суперечливе питання.

Отже, асоціація з ЄС виглядає дуже перспективно, і підвищення кваліфікації працівників, і зменшення вивізного мита, і європейські високі стандарти, проте все може настати дуже поступово і цьому обов’язково передуватиме шок для України, а як відомо навіть очікуваний шок контролювати, а тим паче спрогнозувати дії щодо його вирівнення, неможливо.[24]

Висновок.

Зовнішньоекономі́чна дія́льність — діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами (п.8 ст. 1). Точніше, видається, визначення цієї діяльності, що міститься в Господарському кодексі України. Зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання, за Кодексом, є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном та (або) робочою силою (ст. 377)

Основні теорії зовнішньоекономічних зв'язків можна згрупувати за напрямками сучасних економічних учень. Їх головні особливості знайомі вам. Це:

1.    Меркантилізм.

2.    Класичні теорії.

3.    Кейнсіанські теорії.

4.    Соціально-інституціональні теорії.

Сучасні науковці виділяють три етапи розвитку зовнішньоекономічної діяльності в Україні

• Перший етап (1918-1987рр.) - радянські роки, зокрема, післявоєнні і, особливо, десятиріччя до перебудови.

• Другий етап (1987-1991рр.) - роки перебудови економіки, в тому числі, зовнішньоекономічних зв'язків в Україні в складі колишнього СРСР.

• Третій етап (з 1991 р. по теперішній час) - це період реформування та розвитку ЗЕД і управління нею в Україні, як суверенній державі.

На сучасному етапі основним напрямом зовнішньоекономічної діяльності України є розвиток і поглиблення торгово-економічного співробітництва з республіками колишнього СРСР, країнами Східної Європи, розвиненими країнами світу, особливо з тими, що мають чисельну українську діаспору. Сьогодні ні розміри експорту, ні його структура не можуть задовольнити Україну.

У 2013 році профіцит зведеного платіжного балансу становив 2.0 млрд. дол. США (порівняно з дефіцитом 4.2 млрд. дол. США у 2012 році). Профіцит сформувався в результаті рекордно високого припливу за фінансовим рахунком, в основному забезпеченого залученнями уряду.

Від’ємне сальдо поточного рахунку розширилося до 16.4 млрд. дол. США (порівняно з 14,3 млрд. дол. США в 2012 році) через скорочення попиту на товари українського експорту в результаті низької економічної активності країн - основних торгових партнерів, а також через збільшення виплат за доходами від інвестицій.

Головне завдання української держави сьогодні — визначити нові напрямки, форми, засоби та етапи реалізації зовнішньоекономічної стратегії. Реструктуризація народного господарства країни має бути здійснена з урахуванням внутрішніх можливостей і зовнішніх факторів для того, щоб, використавши існуючі та розкривши потенційні конкурентні переваги національної економіки, сприяти реалізації національних економічних інтересів, зростанню добробуту народу.

Асоціація з ЄС виглядає дуже перспективно, і підвищення кваліфікації працівників, і зменшення вивізного мита, і європейські високі стандарти, проте все може настати дуже поступово і цьому обов’язково передуватиме шок для України, а як відомо навіть очікуваний шок контролювати, а тим паче спрогнозувати дії щодо його вирівнення, неможливо.

Список використаних джерел