Висновки

Вітаміни, група незамінних для організму людини і тварин органічних сполук, що володіють дуже високою біологічною активністю, присутніх у незначних кількостях в продуктах харчування, але що мають величезне значення для нормального обміну речовин і життєдіяльності. Основна їх кількість поступає в організм з їжею, і тільки деякі синтезуються в кишечнику живуть у ньому корисними мікроорганізмами, однак і в цьому випадку їх буває не завжди достатньо. Сучасна наукова інформація свідчить про виключно різноманітній участі вітамінів в процесі забезпечення життєдіяльності людського організму. Одні з них є обов'язковими компонентами ферментних систем і гормонів, регулюючих численні етапи обміну речовин в організмі, інші є початковим матеріалом для синтезу тканинних гормонів. Вітаміни у великій мірі забезпечують нормальне функціонування нервової системи, м'язів і інших органів і багатьох фізіологічних систем. Від рівня вітамінної забезпеченості живлення залежить рівень розумової і фізичної працездатності, витривалості і стійкості організму до впливу несприятливих факторів зовнішнього середовища, включаючи інфекції і дії токсинів.

Таким чином, вітаміни - це незамінні харчові фактори, які, будучи присутнім в невеликих кількостях в їжі, забезпечують нормальний розвиток організму тварин і людини і адекватну швидкість протікання біохімічних і фізіологічних процесів. Аналіз численних вітчизняних і зарубіжних літературних даних останніх років дозволяє зробити висновок про те, що прийом вітамінів може з'явитися серйозним інструментом профілактики негативного впливу на організм тварини радіаційних факторів, зниження ризику розвитку онкологічних, серцево-судинних, шлунково-кишкових, обмінних та інших видів найбільш поширених захворювань людини. Вибір препарату для профілактики і лікування гіповітамінозу слід проводити з урахуванням можливості одержання пацієнтом терапевтичної дози дефіцитних вітамінів і збалансованості в препараті вітамінів, мінералів та інших біологічно активних речовин.

При корекції і профілактиці гіповітамінозу без наявності його клінічних проявів доза вітамінів не повинна перевищувати більш ніж в 10 разів середньозважені норми фізіологічних потреб. Клінічні прояви гіповітамінозу можуть з'явитися тільки у випадках, коли щоденний прийом вітаміну був нижче середньозважених норм фізіологічних потреб тривалий час. До натуральних відносяться вітаміни, отримані виключно з натуральних харчових джерел.

Список використаних джерел

1. Ветеринарна клінічна біохімія / В.І.Левченко, В.В.Влізло, І.П.Кондрахін та ін. – Б.Церква, 2002.

2. Горячковский А.М. Справочное пособие по клинической биохимии. –Одесса: ОКФА, 1994. – 416 с.

3.Грибан В.Г., Чумак В.О., Немировський В.І. Клінічна біохімія тварин.– Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2001.

3.Губський Ю.І. Біологічна хімія.-К.: Укрмедкнига,-2000.-с.399-417

4. Зинкович И.И. Витамин В₆ // Журн. Medicus Amicus.-2005, №3.-с.12

5. Камышников В.С. Справочник по клинико-биохимической диагностике. – Минск: Беларусь, 2002. – С. 325-342

6. Клиническая лабораторная диагностика в ветеринарии / И.П. Кондрахин, Н.В. Курилов, А.Г. Малахов и др. – М.: Агропромиздат, 1985.

7. . Колб В.Г., Камышников В.С. Клиническая биохимия. – Минск: Беларусь,1976.

8.Машковский М.Д. Лекарственные средства.-М.: Медицина,-1978.-с.474-516

9.Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт для студентів спеціальності ветеринарна медицина з дисципліни “Клінічна біохімія ”/Д.О. Мельничук, В.А. Томчук, І.В Калінін, – К.: НАУ, 1999. – 64 с.

10. Ребров, В.Г., Громова, О.А.. Витамины и микроэлементы. – М.: Алев-В, 2003. – 648 с.

11.Судаков Н.А. Справочник по патологии обмена веществ у животных. – К.: Урожай, 1984.

12. С. Ангельскі, З. Якубовські, М. Домінічак Клінічна біохімія. – Сопот, 1998. – 450 с.

13.Харкевич Д.А. Фармакологія.-М.: Медицина,-1981.-с.310-328

14. Шевряков М.В., Яковенко Б.В., Явоненко О.Ф. Практикум з біологічної хімії.-С.: Університетська книга,-2003

15.Jiro I. Kaneko. Clinical biochemistry of domestic animals, 4-th ed. – San Diego, California. – Academic Press. – 1989 –932 p.