
- •Розділ і. Загальні поняття про вітаміни
- •Історія розвитку вітамінології
- •1.2. Номенклатура і класифікація вітамінів
- •1.3. Джерела вітамінів, провітаміни та антивітаміни
- •1.4 Особливості всмоктування вітамінів
- •1.5. Роль печінки в обміні вітамінів
- •1.6. Патологія метаболізму вітамінів
- •Розділ II.
- •2.2. Водорозчинні вітаміни
- •2.2.3. Пантотенова кислота
- •2.2.4. Нікотинова кислота
- •2.2.6. Фолієва кислота
- •2.2.8. Біотин
- •2.2.10. Вітамін р (рутин)
- •2.3. Вітаміноподібні речовини
- •2.3.3. Коензим q
- •2.3.4. Інозит
- •2.3.7. Параамінбензойна кислота
- •Розділ ііі
- •3.1. Методи діагностики порушень обміну вітамінів
- •Висновки
- •Список використаних джерел
2.3.3. Коензим q
Коензим Q (кофермент, КоQ) належить до досить поширених коферментів. Саме цим і пояснюється його інша назва – “убіхінон”, тобто“всюдисущий хінон”. Він виявлений у клітинах рослин, тварин і в мікроорганізмах. Усередині клітин убіхінон локалізується, очевидно, виключно в мітохондріях. На сьогодні доведена основна – коферментна роль КоQ. Він є обов’язковим компонентом дихального ланцюга, оскільки забезпечує в мітохондріях перенесення електронів від мембранних дегідрогеназ, зокрема НАДН-дегідрогенази дихального ланцюга, СДГ і т.д., на цитохроми. КоQ може синтезуватися в організмі людей, тому його не відносять до класичних вітамінів. Проте при деяких патологічних процесах він стає незамінним фактором. [15] Так, при анемії, спричиненій дефіцитом білка в раціоні, лікувальний ефект вітамінів В12, Вс та інших засобів значно нижчий, порівняно з препаратами КоQ. Убіхінон є ефективним також при м’язовій дистрофії і серцевій недостатності.
2.3.4. Інозит
Інозит, або ж інозитол – це кристалічна речовина, що міститься в зародках пшениці, печінці, м’ясі, яйцях, рибі, молоці, овочах і фруктах. Фізіологічна дія його вивчена недостатньо. Вона, очевидно, зв’язана з обміном фосфогліцеролів. Доведена також чітко виражена ліпотропна дія інозитолу: він гальмує розвиток жирової гепатодистрофії. При нестачі токоферолу інозит, імовірно, певною мірою попереджує розвиток енцефаломаляції та ексудативного діатезу в птиці. При нестачі інозиту зупиняється ріст, розвиваються дерматити, облисіння, припиняється ріст шерсті, а у птиці – пір’я.
2.3.5. ВІТАМІН В13
Вітамін В13 (оротова кислота) був виділений із молозива. Цим вітаміном багаті дріжджі, печінка, молоко. В організм тварин він надходить із кормами і синтезується мікрофлорою, всмоктується у тонкій кишці і використовується тканинами для синтезу піримідинових нуклеотидів (зокрема, уридин-5-фосфату), а вони – для синтезу нуклеїнових кислот.
2.3.6.ВІТАМІН В15
Вітамін В15 (пангамова кислота) уперше був виявлений у 1950 р. в тканинах печінки бика, а пізніше виділений із насіння багатьох рослин, звідки й пішла його назва (від грец. pan – весь, все, gami – насіння).[2,6]
Біологічна роль цього вітаміну вивчена недостатньо. Вітамін В15 є джерелом метильних груп, які використовуються в синтезі холіну, метіоніну, катехоламінів, стероїдних гормонів і креатину, сприяє утворенню АТФ і креатинфосфату, поліпшує перебіг процесів біосин-тезу білків, нуклеїнових кислот та глікогену. Крім того, пангамова кислота активує дихальні ферменти тканин, зокрема сукцинатдегідрогеназу, і цим сприяє збереженню функцій тканин в умовах гіпоксії.
2.3.7. Параамінбензойна кислота
Вітамінні властивості параамінобензойної кислоти зв’язані, очевидно, з тим, що вона входить до складу молекули фолієвої кислоти. Параамінобензойна кислота необхідна для нормального процесу пігментації волосся, шерсті, пір’я і шкіри. Вона активує дію тирозинази – основного ферменту в біосинтезі меланіну шкіри, який визначає її забарвлення.
ПАБК бере участь у біосинтезі ДНК та РНК і впливає на обмін біогенних амінів, оскільки вона входить до складу фолієвої та фолінової кислот. Крім того, ПАБК необхідна для різних бактерій як фактор росту, тому в медицині і ветеринарії широко використовуються її структурні аналоги, зокрема сульфаніламіди, які конкурентно заміщають ПАБК у ферментних системах мікроорганізмів з наступним призупиненням їх росту і розмноження.
2.3.8. S-МЕТИЛМЕТІОНІН (ВІТАМІН U)
Відкриття в рослинах активної форми метіоніну – метилметіоніну (S-MM) – пов’язане із спостереженнями над лікувальною дією соку капусти та інших овочів при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки. Звідси походить і назва вітаміну U (ulcer – виразка). Експериментально доведено, що вітамін U затримує відкладання холестеролу на стінках кровоносних судин і сприяє видаленню його надлишку з організму, чим попереджує розвиток склерозу, сприятливо впливає на перебіг хвороб печінки, має ліпотропний ефект. У 1972 р. метилметіонін був синтезований у вигляді хлоридної солі – S-метилметіонін-сульфонію хлориду. Пізніше були синтезовані й інші похідні метилметіоніну – вітамін U-оротат, вітамін U-фолат і вітамін U-оротат калію. Препарати метилметіоніну успішно застосовуються для профілактики і лікування виразкової хвороби шлунка в поросят (Телепнев В.А., 1985), оскільки вони позитивно впливають на регенерацію епітелію слизової оболонки.[6,14]