2. Основні складові структури управління якістю закладів готельно-ресторанного господарства.
Існують три основні складові структури управління якістю.
1. Структура зовнішніх та внутрішніх взаємовідносин – сукупність процесів взаємовідносин з усіма зацікавленими сторонами, а саме: зі споживачами, з персоналом, постачальниками і партнерами, власниками і кредиторами, суспільством у цілому.
2. Технологічна структура управління якістю — цикл управління якістю підприємства готельно-ресторанного господарства (рис. 4.2).
3. Структура стадій життєвого циклу продукції — бізнес-процесів.
Життєвий цикл продукції характеризується колом якості, розглянутим у розділі 3.1. Виходячи з кола якості, структуру процесів на стадіях життєвого циклу продукції та послуг готельно-ресторанного господарства схематично можна надати у вигляді рис. 4.3.
Суспільство в цілому
Конкурент Конкурент
Постачальники та партнери
Підприємство готельно- ресторанного господарства
Споживачі
Конкурент
Конкурентом
1. Встановлення вимог (до проду- кції, процедур системи управ- ління якістю
7. Коригувальні та попереджувальні дії
2. Планування
6. Аналіз відповід- ностей та невідпо- відностей
5. Контроль (виявлення відповіднос- тей та невід- повідностей
3.Організація (розподіл відпо- відальності, по- вноважень та взаємодій)
4. Виконання процесу
3. Відповідальність вищого керівництва в системі управління якістю.
Вище керівництво організації має надавати докази виконання своїх обов’язків щодо розроблення та впровадження системи управління якістю і постійного поліпшення її результативності шляхом:
доведення до всіх рівнів в організації важливості задоволення вимог замовника (споживача), а також регламентуючих та законодавчих вимог;
формулювання політики у сфері якості;
забезпечення установлення цілей у сфері якості;
аналізування з боку керівництва;
забезпечення ресурсами.
Для задоволення потреб та очікувань споживачів керівництво організації мусить:
розуміти потреби й очікування своїх замовників, у т. ч. потенційних;
визначати ключові характеристики продукції для своїх замовників;
встановити і оцінити конкуренцію на своєму ринку;
визначити свої ринкові можливості, слабкі місця і майбутні конкурентні переваги.
Керівництво має забезпечити, щоб організація була обізнана із законодавчими та регламентуючими вимогами, які поширюються на її продукцію, процеси та види діяльності, і щоб ці вимоги були складовою частиною системи управління якістю.
Стратегічне планування і політика у сфері якості організації становлять основу для визначення цілей у сфері якості. Цілі мають бути доведені до відома працівників організації й бути зрозумілими. Мусить бути визначені особи, відповідальні за виконання цілей у сфері якості. Ці цілі підлягають регулярному аналізуванню і, у разі потреби, перегляду.
Не обмежуючись перевіркою ефективності та дієвості системи якості, вище керівництво із запланованою періодичністю аналізує чинну в організації систему управління якістю для забезпечення її постійної придатності, адекватності та результативності. Аналізування має охоплювати оцінювання можливостей поліпшення і визначення потреби у змінах системи управління якістю, у тому числі політики і цілей у сфері якості й оформлюється протоколами.