Аналітичне дослідження: основні етапи.

Спираючись на систему методологічних принципів, дослідник визначає:

- об'єкт і предмет дослідження;

- завдання та послідовність їх вирішення;

- застосовувані методи.

Можна умовно виділити два характерних рівня наукового дослідження:

а) емпіричний;

б) теоретичний.

Емпіричний рівень дослідження пов'язаний з отриманням та первинною обробкою вихідного фактичного матеріалу, який зазвичай поділяють на факти дійсності і наукові факти.

Факти дійсності - це події, явища, що відбувалися або відбуваються насправді, це різні сторони, властивості, відносини досліджуваних об'єктів.

Наукові факти - це піддані аналізу факти дійсності, перевірені, осмислені і зафіксовані у вигляді логічних суджень.

Емпіричний етап складається з 2 ступенів (стадій) роботи:

перша стадія - це процес знаходження, отримання і фіксації фактів;

друга стадія - це первинна обробка і оцінка фактів у їх взаємозв'язку, тобто включає в себе:

- осмислення і чіткий опис здобутих фактів у науковій термінології;

- класифікація фактів і виявлення основних залежностей між ними.

В ході цього етапу дослідник здійснює:

- критичну оцінку і перевірку кожного факту, очищаючи його від випадкових та неістотних деталей;

- опис кожного факту науковою мовою;

- відбір з усіх фактів типових, найбільш повторюваних що виражають основні тенденції розвитку;

- класифікацію фактів за видами досліджуваних явищ, їх суттєвостями, оформленні їх в систему;

- розкриття найбільш очевидних зв'язків між відібраними фактами, тобто на емпіричному рівні дослідження закономірностей, які характеризують досліджувані явища.

Теоретичний рівень дослідження пов'язаний з глибоким аналізом фактів, проникненням у сутність досліджуваних явищ, з пізнанням і формулюванням в якісній і кількісній формі законів, тобто з поясненням явищ.

Далі на цьому етапі здійснюється прогнозування можливих подій або змін в досліджуваних явищах і виробляються принципи дії, рекомендації щодо практичного впливу на ці явища.

Д. І. Менделєєв так говорив про завдання наукового дослідження:

«Вивчати» - значить:

- не просто добросовісно зображати чи просто описувати, але і дізнаватися ставлення досліджуваного до того, що відомо;

- вимірювати усе, що підлягає вимірюванню;

- визначати місце досліджуваного в системі відомого, користуючись як якісними, так і кількісними даними;

- знаходити закон;

- складати гіпотези про причинного зв'язку між досліджуваними явищами;

- перевіряти гіпотези досвідом;

- складати теорію досліджуваного.

Теоретичний рівень дослідження включає в себе ряд послідовних стадій роботи, на яких наукове знання вбирається у певні форми, існуючи і розвиваючись у них і через них.

Сполучною ланкою між емпіричним і теоретичним етапами є постановка проблеми. Це означає:

• визначити відомі і невідомі факти, відповідні теорії та суперечності;

• сформулювати питання, що виражає основний зміст проблеми, обґрунтувати її актуальність і важливість для науки;

• намітити конкретні завдання, послідовність їх вирішення і застосовані при цьому методи.

Головне завдання дослідника - виявити причини явищ та закони, що ними управляють. Тож і основний різновидом гіпотези є припущення про причини, умови та закони виникнення, існування, розвитку досліджуваних явищ.

Доказ - необхідна наступна стадія і форма, в якій існує і розвивається наукове знання.

Доказ здійснюється передусім практичним шляхом, але в даному випадку мова йде про логіко-теоретичне доведення - його суть полягає у підтвердженні або спростуванні висунутих положень теоретичними аргументами.

Отже, наукове дослідження в кожному циклі здійснює рух від емпірії до теорії і від теорії до перевірки практиці.

Цей процес включає певні стадії і характерні форми, в яких існує й розвивається наукове знання:

отримання та опис фактів - постановка наукових проблем;

висунення гіпотез, нових ідей і положень;

формування теорії, органічне включення в неї доведених положень.

Завершення кожного циклу є одночасно і початок нового циклу, що веде до подальшого розвитку і збагачення теорії.