
- •2. Функціональна роль прав людини в сучасних умовах політичної глобалізації і економічної інтеграції як складових сучасної концепції стратегії стійкого розвитку
- •3. Юридична антропологія та її роль у формуванні світоглядних методологічних підходів у дослідженні юридичних явищ
- •4. Права людини як соціальні можливості чи як природні надбання
- •Правова система суспільства і права людини
- •Трансформаційні і модернізаційні зміни правової системи та їх межі з точки зору прав людини і політико-правової ситуації
- •Суспільні детермінанти які визначають зміст прав людини.
- •Стандарти прав людини і фактори що сприяють їх формуванню
- •9. Суб’єктивні та об’єктивні впливи, які визначають напрями тлумачення і інтерпретацію стандартів прав людини
- •10. Проблема зв’язаності держави і права як відображення вітчизняної парадигми правової держави і прав людини.
- •11.Правові традиції, правові запозичення і правові інновації та їх співвідношення у сфері публічно-політичної та державної організації та проблема їх конституювання.
- •12. Суб’єктивні та об’єктивні фактори конституційної інфляції
- •13.Онтологічні, гносеологічні, соціальні аспекти терміно-поняття громадянське суспільство
- •14.Парадигми суспільного самоврядування як відображення рівнів реалізації прав людини
- •15.Об’єктивніможливостідержавизабезпечення прав людини як проблема співвідношення правового і соціального
- •16. Стандарти державної організації як відображення рівня реалізації прав людини
- •17. Внутрідержавний механізм захисту прав людини та його складові
- •18.Форми правового захисту громадян від неправомірних дій органів виконавчої влади та їх посадових осіб
- •19.Міжнародний захист прав людини
- •20. Універсальна система захисту прав людини в межах оон
- •21. Європейська система захисту прав людини
- •22. Міжамериканська система захисту прав людини
- •23. Африканська система захисту прав людини
- •24. Азійська система захисту прав людини
- •Арабська система захисту прав людини
- •Міжнародна правосуб’єктність індивіда
- •Проблема культурного релятивізму в регіональних системах захисту прав людини
- •Значення рішень міжнародних органів у практиці внутрішніх судів
- •29. Система стандартів юридичних гарантій прав людини як складова соціально-правового механізму захисту прав людини
- •30. Об’єктивні і суб’єктивні фактори впливу на систему стандартів юридичних гарантій прав людини
- •31.Універсалізація гарантій прав людини на основі законності, правопорядку, правової держави
- •32. Відповідальність як засіб забезпечення прав людини
- •33. Законодавство у системі гарантії прав людини
- •34. Понятійно-категоріальний апарат міжнародних стандартів прав людини у кримінальному законодавстві: проблема тлумачення та інтерпритації
- •35.Реалізація міжнародно-правових актів у вітчизняному кримінальному законодавстві :проблема мотивації
- •36.Правові позиції у контексті співвідношення вітчизняного кримінального законодавства і міжнародних стандартів прав людини
- •37.Роль прецеденту у рішенні Європейського суду з прав людини за кримінальними справами та проблема його застосування у вітчизняному кримінальному судочинстві
- •38.Попереднє слідство і його значення для забезпечення прав людини
- •40.Форми і стадії реалізації прав людини на попередньому слідстві
- •41. Права людини на попередньому слідстві, їх гарантії
- •42. Право на людську гідність та її дотримання на попередньому слідстві.
- •43.Презумпція невинності на попередньому слідстві та проблема оцінки доказів
- •44. Міжнародні стандарти прав людини і адвокатська діяльність
- •45. Автономні концепції юридичних терміно-понять, які відносяться до прав людини, вироблених міжнародними судовими і позасудовими органами
- •46. Визначення переліку прав людини, які відносяться до категорії основних і обов’язкових для всіх держав – учасників міжнародних договорів
- •47. Зміст прав людини: міжнародні і національні стандарти
- •48. Тактика і стратегія адвоката з використанням міжнародних договорів
47. Зміст прав людини: міжнародні і національні стандарти
Права людини - це певні можливості людини, котрі необхідні для її існування та розвитку в конкретно-історичних умовах, об'єктивно визначаються досягнутим рівнем розвитку людства і мають бути загальними та рівними для всіх людей.
Зміст та обсяг можливостей людини залежать насамперед від можливостей усього суспільства, головним чином від рівня його економічного розвитку. І з цього боку, права людини - явище соціальне: вони породжуються самим суспільством.
Ці можливості за їх основними, "початковими" показниками ("дозами") мають бути рівними, однаковими в усіх людей. Лише тоді вони будуть правовими (відповідно до термінів або понять "праведний ", "правильний", "справедливий", "правий" тощо).
Вони не повинні відчужуватися, відбиратись, ліквідовуватися будь-ким, не можуть вони бути і "дарунком" з боку держави або будь-якої іншої організації чи особи.
У документах різних організацій (зокрема, міжнародних) та в національному законодавстві, у науковій та публіцистичній літературі часто вживається вираз "права і свободи людини". Проте відмінність між правами і свободами як соціальними явищами, а також між відповідними поняттями (якщо не вважати їх тотожними) ще й донині однозначно не з'ясована навіть на загальнотеоретичному рівні. Тому терміни "права" і "свободи" здебільшого використовуються як синоніми. І якщо зміст поняття прав людини розкривається нами через філософську категорію "можливостей ", то така його інтерпретація обіймає, мабуть, також і поняття свобод людини.
Розуміння прав людини як її певних можливостей має місце, так чи інакше, у працях багатьох юристів, суспільствознавців. Що ж до інших інтерпретацій даного поняття у сучасній науковій літературі, зазначимо лише, що вони можуть бути зведені у найзагальнішому вигляді до таких:
o права людини - це певним чином унормована її свобода;
o права людини - це певні її потреби чи інтереси;
o права людини - це її вимоги про надання певних благ, скеровані суспільству, державі, законодавству;
o права людини - це певний вид (форма існування, спосіб вияву) моралі. Усі зазначені підходи (окрім першого) відображають, як здається, досить
суттєві, проте не онтологічні, не "субстанціональні" статуси досліджуваного феномена. І тільки категорія можливості (свободи) дозволяє найбільш адекватно відобразити саме онтологічну соціальну сутність прав людини.
Права людини, як і будь-яке інше явище, характеризуються певними якісними та кількісними показниками. Якісні показники розкриваються, насамперед, змістом прав людини, кількісні - поняттям обсягу прав людини.
Поняття змісту прав людини та поняття обсягу прав людини є, наприклад, у ст. 22 Конституції України. Зокрема, частина 3 цієї статті встановлює, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинного законодавства не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав людини. Згадане положення є дуже важливим, оскільки у ньому Конституція України торкається розглядуваної нами проблеми обмежування прав людини. Адже звуження змісту і скорочення обсягу прав людини і є основним наслідком їхнього обмежування.
Характеризуючи зміст прав людини, необхідно спиратися на філософську категорію змісту. З філософської точки зору, зміст - це певним чином впорядкована сукупність елементів і процесів, які утворюють предмет чи явище. Структура, внутрішня впорядкованість є необхідним компонентом змісту. Зі зміною структури, організації суттєво змінюється зміст об'єкта, його властивості. Які ж елементи можна виділити у такому явищі, як права людини?