3. Юридична антропологія та її роль у формуванні світоглядних методологічних підходів у дослідженні юридичних явищ

Правова антропологія -- галузь філософії права, яка вивчає співвідношення особистості й права, особистість як об'єкт дії права та її вимоги до права, структуру цінностей особистості та право як засіб утілення цих цінностей у суспільне життя, права людини та їх юридичний захист, себто в цілому особистісний аспект права. Під особистістю ми розуміємо індивід, оскільки він не є лише природним організмом, а виявляється у своїй людській якості, тобто як діючий, наділений волею і прагненнями, як представник своїх думок, поглядів, суджень, як істота з претензіями і правами. Юридична антропологія відіграє істотну роль у науковому плані як засіб розвитку юриспруденції, будь-то загальної теорії соціології або галузевих юридичних дисциплін. Також вона займає значне місце у системі юридичної освіти. У науково-прикладному плані вона необхідна для законодавця при проведенні антропологічної експертизи законопроектів і всього законодавства. У менших масштабах використовує юридико-антропологічні дані судова практика. Антропологія права відіграє значну роль при вирішенні проблем міжнародно-правового захисту людини і суспільства в цілому. Всі антропологічні дослідження пов'язані з використанням переважно антропологічного підходу до вивчення людини, її культури і буття. Антропологічний підхід до дослідження людини, культури й суспільства розглядають із погляду основних напрямків антропологічного знання -- фізичної, філософської, соціальної та культурної антропології або просто з погляду людського виміру досліджуваних явищ. Антропологічний підхід до дослідження людини в даному контексті пов'язаний з дослідницькою точкою зору. У зміст антропологічного підходу включаються вибір об'єкта й предмета, методології й методів пізнання людини, культури й суспільства. До числа методологічних основ антропологічного знання необхідно також віднести феноменологію, представлену вченням німецького філософа Э. Гуссерля (1859-1938) і його послідовників. Суть позиції Гуссерля являє собою критику позитивістських настанов і утвердження феноменологічного підходу до пізнавального процесу. Гуссерль засуджував об'єктивізм у науках про дух і вважав безглуздим його застосування в психології. Через об'єктивізм, на його думку, психологія не здатна дійти у дослідженнях до самої сутності духу. Філософ ввів поняття “життєвий світ” і тлумачив його як навколишнє життєве середовище, як незмінну основу суб'єктивного мислення натураліста, як методологію його розумової роботи. Таким чином, антропологічний підхід може бути корисний для подолання этноцентристського погляду на соціальний розвиток людини і суспільства, його використання є необхідно передумовою налагодження зв'язків між з цивілізаціями, правовими системами, державами і людьми, що представляють різні правові культури. Антропологічні знання є значною цінністю для сучасного механізму дії права, оскільки антропологія виступає певним ядром раціоналізації та ідеологізації культури. Юридична антропологія є продуктом діяльності людини, оскільки надає можливість вивчити певні суспільні процеси і впливати на них, а також використовувати її потенціал у формуванні правової реальності. Юридична антропологія як наука про людину як соціальну істоту в її правових вимірах,проявах, характеристиках зможе переорієнтувати сучасну юридичну науку та практику на загальнолюдські цінності зумовить якісну переоцінку цих цінностей. Юриста - антрополога не повинна турбувати абстрактна людина,його перш за все цікавить конкретна людина в певній спільності з її автономним відокремленим середовищем з її реальними можливостями правового буття та само здійснення. Саме тому за твердженням Ю. Штурцева всеосяжне розуміння людини в правовому (юридичному) просторі, (бутті), пояснення правових явищ і процесів через справедливість, любов та інші філософські категорії входить до проблем філософії права в її антропологічному аспекті. Філософія права завдяки глибинному розумінню сутності людини як правової істоти має величезний потенціал впливу на юриспруденцію в цілому. Це забезпечить якісні зміни у людській свідомості, сприятиме формуванню правового світогляду, що буде ґрунтуватися на загальнолюдських ідеалах та цінностях. Основною парадигмою юридичної антропології проголошена людина як безмежно своєрідна індивідуальність, неповторна одинична воля,яка детермінується природними бажаннями,схильностями, потребами та особливими інтересами і цілями. В той же час сучасна людина не мислить свого буття поза межами організованого людського суспільства, основою якого виступає право. Право в усіх його проявах і закон - невід'ємна складова повноцінного буття людини, її гідного існування. Варто наголосити,що тільки чітко виражений закон, тільки морально виправдане і ціннісно-орієнтоване право мають шанс бути зрозумілими, визнаними і включеними в систему безумовних життєвих та етичних орієнтирів людини . Але досягнення цієї мети можливе лише з визнанням правового плюралізму, що визнає суб'єктом правотворення не тільки державу, але і людину в усіх сферах її суспільного буття.