
- •2. Функціональна роль прав людини в сучасних умовах політичної глобалізації і економічної інтеграції як складових сучасної концепції стратегії стійкого розвитку
- •3. Юридична антропологія та її роль у формуванні світоглядних методологічних підходів у дослідженні юридичних явищ
- •4. Права людини як соціальні можливості чи як природні надбання
- •Правова система суспільства і права людини
- •Трансформаційні і модернізаційні зміни правової системи та їх межі з точки зору прав людини і політико-правової ситуації
- •Суспільні детермінанти які визначають зміст прав людини.
- •Стандарти прав людини і фактори що сприяють їх формуванню
- •9. Суб’єктивні та об’єктивні впливи, які визначають напрями тлумачення і інтерпретацію стандартів прав людини
- •10. Проблема зв’язаності держави і права як відображення вітчизняної парадигми правової держави і прав людини.
- •11.Правові традиції, правові запозичення і правові інновації та їх співвідношення у сфері публічно-політичної та державної організації та проблема їх конституювання.
- •12. Суб’єктивні та об’єктивні фактори конституційної інфляції
- •13.Онтологічні, гносеологічні, соціальні аспекти терміно-поняття громадянське суспільство
- •14.Парадигми суспільного самоврядування як відображення рівнів реалізації прав людини
- •15.Об’єктивніможливостідержавизабезпечення прав людини як проблема співвідношення правового і соціального
- •16. Стандарти державної організації як відображення рівня реалізації прав людини
- •17. Внутрідержавний механізм захисту прав людини та його складові
- •18.Форми правового захисту громадян від неправомірних дій органів виконавчої влади та їх посадових осіб
- •19.Міжнародний захист прав людини
- •20. Універсальна система захисту прав людини в межах оон
- •21. Європейська система захисту прав людини
- •22. Міжамериканська система захисту прав людини
- •23. Африканська система захисту прав людини
- •24. Азійська система захисту прав людини
- •Арабська система захисту прав людини
- •Міжнародна правосуб’єктність індивіда
- •Проблема культурного релятивізму в регіональних системах захисту прав людини
- •Значення рішень міжнародних органів у практиці внутрішніх судів
- •29. Система стандартів юридичних гарантій прав людини як складова соціально-правового механізму захисту прав людини
- •30. Об’єктивні і суб’єктивні фактори впливу на систему стандартів юридичних гарантій прав людини
- •31.Універсалізація гарантій прав людини на основі законності, правопорядку, правової держави
- •32. Відповідальність як засіб забезпечення прав людини
- •33. Законодавство у системі гарантії прав людини
- •34. Понятійно-категоріальний апарат міжнародних стандартів прав людини у кримінальному законодавстві: проблема тлумачення та інтерпритації
- •35.Реалізація міжнародно-правових актів у вітчизняному кримінальному законодавстві :проблема мотивації
- •36.Правові позиції у контексті співвідношення вітчизняного кримінального законодавства і міжнародних стандартів прав людини
- •37.Роль прецеденту у рішенні Європейського суду з прав людини за кримінальними справами та проблема його застосування у вітчизняному кримінальному судочинстві
- •38.Попереднє слідство і його значення для забезпечення прав людини
- •40.Форми і стадії реалізації прав людини на попередньому слідстві
- •41. Права людини на попередньому слідстві, їх гарантії
- •42. Право на людську гідність та її дотримання на попередньому слідстві.
- •43.Презумпція невинності на попередньому слідстві та проблема оцінки доказів
- •44. Міжнародні стандарти прав людини і адвокатська діяльність
- •45. Автономні концепції юридичних терміно-понять, які відносяться до прав людини, вироблених міжнародними судовими і позасудовими органами
- •46. Визначення переліку прав людини, які відносяться до категорії основних і обов’язкових для всіх держав – учасників міжнародних договорів
- •47. Зміст прав людини: міжнародні і національні стандарти
- •48. Тактика і стратегія адвоката з використанням міжнародних договорів
44. Міжнародні стандарти прав людини і адвокатська діяльність
Адвокатська діяльність відіграє значну роль у забезпеченні захисту прав і свобод підозрюваного, обвинуваченого під час кримінального провадження. Адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками процесу. Кримінальна справа проти адвоката може бути порушена тільки Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Республіки Крим, області, міста Києва. Адвоката не можна притягнути до кримінальної, матеріальної та іншої відповідальності або погрожувати її застосуванням у зв'язку з поданням юридичної допомоги громадянам та організаціям.
Згідно ст.29 Конституції України, кожний затриманий має право знати мотиви затримання, отримати роз'яснення його прав, захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Більш детально питання організації захисту за участю адвоката регламентуються кримінально-процесуальним кодексом України. Взагалі, в кримінальному процесі є й інші учасники, крім затриманого. Це - підозрюваний, обвинувачений, підсудний, потерпілий, цивільний позивач та цивільний відповідач. Усі" ці учасники процесу мають право на захист своїх законних інтересів. Однак, в юридичних питаннях судочинства, організації захисту вони, як правило, не мають досвіду, тому значна роль у відстоюванні їх прав та законних інтересів належить юристам-адвокатам.
Участь у справі захисника, насамперед адвоката, є однією з найважливіших гарантій права на захист. Захисник зобов'язаний використовувати усі зазначені в законі засоби і способи для з'ясування обставин, що виправдовують обвинуваченого (підозрюваного) або пом'якшують його відповідальність, і подавати обвинуваченому (підозрюваному) необхідну юридичну допомогу. Захисник допускається до участі у справі з моменту пред'явлення обвинувачення, а в разі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, або застосування до неї запобіжного заходу у вигляді взяття під варту до пред'явлення обвинувачення - з моменту оголошення їй протоколу затримання або постанови про застосування цього запобіжного заходу, але не пізніше двадцяти чотирьох годин після затримання. Коли досудове розслідування не проводилося, захисник допускається до участі в справі після віддання обвинуваченого до суду.
Захисників запрошують самі підозрювані, обвинувачені чи підсудні, а їх законні представники, родичі або інші особи — тільки за їх дорученням або на їх прохання. Замінюється один адвокат іншим лише на клопотання або зі згоди підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. У тих випадках, коли участь захисника, якого обрав обвинувачений (підозрюваний), є неможливою, орган дізнання, слідчий, суддя вправі запропонувати йому запросити іншого захисника або призначити останнього через колегію адвокатів.
Закон передбачає ряд випадків обов'язкової участі захисника у справі: а) з моменту затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, або застосування до неї запобіжного заходу у вигляді взяття під варту до пред'явлення обвинувачення, але не пізніше 24 годин з моменту затримання — у справах про злочин неповнолітніх; німих, глухих, сліпих та інших осіб, які внаслідок своїх фізичних або психічних вад не можуть самостійно здійснювати своє право на захист; осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство; б) у судовому засіданні при суперечностях між інтересами підсудних, коли хоча б один з них має захисника; коли в судовому розгляді справи бере участь прокурор, а також громадський обвинувач при відсутності громадського захисника тощо.
Дуже важливою у захисті прав та законних інтересів обвинуваченого є участь захисника на заключному етапі досудового розслідування. При ознайомленні з усіма його матеріалами захисник має право: робити виписки, мати побачення з обвинуваченим наодинці, роз'яснювати йому зміст обвинувачення, обговорювати питання про заявлення клопотань, подавати докази, заявляти відводи, оскаржувати дії і рішення особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора. Ознайомившись з матеріалами справи, захисник, як і обвинувачений, має право порушити клопотання про доповнення попереднього слідства чи дізнання, про зміну кваліфікації злочину, про закриття справи.
Не менш важливою частиною участі захисника-адвоката є його усні пояснення в суді касаційної інстанції. Критично аналізуючи вирок, докази, на яких він ґрунтується, адвокат коротко, чітко і Ясно викладає суть касаційної скарги. Зосереджуючись на одному чи кількох найважливіших, з точки зору захисту, моментах, прагнучи переконати суд в наявності підстав для скасування або зміни вироку в бік поліпшення становища підзахисного.