
- •2. Функціональна роль прав людини в сучасних умовах політичної глобалізації і економічної інтеграції як складових сучасної концепції стратегії стійкого розвитку
- •3. Юридична антропологія та її роль у формуванні світоглядних методологічних підходів у дослідженні юридичних явищ
- •4. Права людини як соціальні можливості чи як природні надбання
- •Правова система суспільства і права людини
- •Трансформаційні і модернізаційні зміни правової системи та їх межі з точки зору прав людини і політико-правової ситуації
- •Суспільні детермінанти які визначають зміст прав людини.
- •Стандарти прав людини і фактори що сприяють їх формуванню
- •9. Суб’єктивні та об’єктивні впливи, які визначають напрями тлумачення і інтерпретацію стандартів прав людини
- •10. Проблема зв’язаності держави і права як відображення вітчизняної парадигми правової держави і прав людини.
- •11.Правові традиції, правові запозичення і правові інновації та їх співвідношення у сфері публічно-політичної та державної організації та проблема їх конституювання.
- •12. Суб’єктивні та об’єктивні фактори конституційної інфляції
- •13.Онтологічні, гносеологічні, соціальні аспекти терміно-поняття громадянське суспільство
- •14.Парадигми суспільного самоврядування як відображення рівнів реалізації прав людини
- •15.Об’єктивніможливостідержавизабезпечення прав людини як проблема співвідношення правового і соціального
- •16. Стандарти державної організації як відображення рівня реалізації прав людини
- •17. Внутрідержавний механізм захисту прав людини та його складові
- •18.Форми правового захисту громадян від неправомірних дій органів виконавчої влади та їх посадових осіб
- •19.Міжнародний захист прав людини
- •20. Універсальна система захисту прав людини в межах оон
- •21. Європейська система захисту прав людини
- •22. Міжамериканська система захисту прав людини
- •23. Африканська система захисту прав людини
- •24. Азійська система захисту прав людини
- •Арабська система захисту прав людини
- •Міжнародна правосуб’єктність індивіда
- •Проблема культурного релятивізму в регіональних системах захисту прав людини
- •Значення рішень міжнародних органів у практиці внутрішніх судів
- •29. Система стандартів юридичних гарантій прав людини як складова соціально-правового механізму захисту прав людини
- •30. Об’єктивні і суб’єктивні фактори впливу на систему стандартів юридичних гарантій прав людини
- •31.Універсалізація гарантій прав людини на основі законності, правопорядку, правової держави
- •32. Відповідальність як засіб забезпечення прав людини
- •33. Законодавство у системі гарантії прав людини
- •34. Понятійно-категоріальний апарат міжнародних стандартів прав людини у кримінальному законодавстві: проблема тлумачення та інтерпритації
- •35.Реалізація міжнародно-правових актів у вітчизняному кримінальному законодавстві :проблема мотивації
- •36.Правові позиції у контексті співвідношення вітчизняного кримінального законодавства і міжнародних стандартів прав людини
- •37.Роль прецеденту у рішенні Європейського суду з прав людини за кримінальними справами та проблема його застосування у вітчизняному кримінальному судочинстві
- •38.Попереднє слідство і його значення для забезпечення прав людини
- •40.Форми і стадії реалізації прав людини на попередньому слідстві
- •41. Права людини на попередньому слідстві, їх гарантії
- •42. Право на людську гідність та її дотримання на попередньому слідстві.
- •43.Презумпція невинності на попередньому слідстві та проблема оцінки доказів
- •44. Міжнародні стандарти прав людини і адвокатська діяльність
- •45. Автономні концепції юридичних терміно-понять, які відносяться до прав людини, вироблених міжнародними судовими і позасудовими органами
- •46. Визначення переліку прав людини, які відносяться до категорії основних і обов’язкових для всіх держав – учасників міжнародних договорів
- •47. Зміст прав людини: міжнародні і національні стандарти
- •48. Тактика і стратегія адвоката з використанням міжнародних договорів
40.Форми і стадії реалізації прав людини на попередньому слідстві
Забезпечення реалізації прав і законних інтересів учасників попереднього розслідування - прояв проголошених в КПК принципів недоторканості особи, охорони прав і свобод людини і громадянина в кримінальному судочинстві, недоторканності житла, таємниці переговорів і повідомлень, права на користування рідною мовою, права на оскарження кримінально-процесуальних рішень і дій або бездіяльності. Для безпосереднього забезпечення прав і законних інтересів осіб-учасників поперенього розслідування глави КПК містить такі загальні умови: обов'язковість розгляду клопотань; заходи щодо захисту учасників процесу; заходи піклування про дітей, про утриманців підозрюваного або обвинуваченого і заходи щодо забезпечення збереження його майна; судовий порядок отримання дозволу на виробництво низки слідчих дій; участь перекладача.
Реалізація підозрюваним чи бвинуваченим права мати захисника багато в чому залежить від особи, яка провадить дізнання, слідчого, оскільки саме на них закон покладає обов'язок роз'яснити цим учасникам процесу їх право мати захисника, а також забезпечити їм можливість захищатися встановленими законом засобами від підозріння у скоєнні злочину або пред'явленого обвинувачення.
Первинним моментом на стадії попереднього розслідування, коли захисник може бути допущений до участі у справі, є затримання особи за підозрою у скоєнні злочину.
Це означає, що після складання протоколу затримання але до оголошення його затриманому особа, яка провадить дізнання, слідчий зобов'язані роз'яснити підозрюваному його право мати захисника і побачення з яим віч-на-віч.
Якщо підозрюваний відмовиться від послуг захисника з моменту оголошення йому протоколу затримання, про це він власноручно вказує в протоколі і в такому разі допит підозрюваного здійснюється без захисника.
У тому разі, коли підозрюваний обрав конкретного захнс ника, особа яка провадить дізнання, слідчий зобов'язані забезпечити його участь у справі.
Коли підозрюваний наполягає на тому, щоб його захишав тільки обраний ним адвокат-захисник І відмовляється від послуг призначеного захисника, про це складається протокол. Відмова від призначеного захисника здійснюється обов'язково у його присутності.
Відмова підозрюваного від захисника при затриманні не звільняє особу, яка провадить дізнання, слідчого від обов'язку знову роз'яснити підозрюваному право мати захисника з моменту оголошення постанови про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і скласти про це протокол.
У тому випадку, коли обвинувачений побажає мати конкретного захисника, слідчий повинен забезпечити його участь при пред'явленні обвинувачення. При цьому пред'явлення обвинувачення необхідно відкласти до явки обраного захисника.
Під час попереднього розслідування особа, яка провадить дізнання, слідчий зобов'язані забезпечити підозрюваному і обвинуваченому право мати захисника при провадженні слідчих дій.
КПК передбачає обов'язок особи, яка провадить дізнання і слідчого своєчасно повідомити захисника про час і місце провадження слідчих дій, які виконують за участю підозрюваного або обвинуваченого чи за клопотанням захисника.
Проведення слідчих дій, в яких участь захисника є обов'язковою, без нього слід розглядати як істотне порушення кримінально-процесуального закону, що тягне за собою повернення справи на додаткове розслідування.