30. Об’єктивні і суб’єктивні фактори впливу на систему стандартів юридичних гарантій прав людини

У широкому плані поняттям гарантії прав людини охоплюється вся сукупність об'єктивних і суб'єктивних факторів, які спрямовані на повну реалізацію та всебічну охорону прав і свобод громадян, на усунення можливих причин і перешкод їх неповного дотримання. Хоча ці фактори дуже різноманітні, але вони виступають в якості умов, засобів, способів, прийомів і методів правильного здійснення процесу реалізації прав і свобод.

Розподіл гарантій прав на об'єктивні і суб'єктивні має умовний (відносний) характер. У літературі з цього приводу немає чітких критеріїв. Таким чином, до розряду об'єктивних гарантій варто віднести ті умови і засоби здійснення прав і свобод, що створюються, і особливо використовуються, в охоронній діяльності суспільства, держави, її органів та посадових осіб.

Ті засоби, що застосовує громадянин для захисту прав на власний розсуд, можна віднести до суб'єктивних гарантій.

31.Універсалізація гарантій прав людини на основі законності, правопорядку, правової держави

Права людини – це гарантована законом міра свободи (можливості) особи, яка відповідно до досягнутого рівня еволюції людства в змозі забезпечити її існування і розвиток, та закріплена у вигляді міжнародного стандарту як загальна і рівна для усіх людей.

Універсалізація прав людини – це процес нормативного закріплення на національному рівні встановлених на міжнародному та загальносвітовому рівнях єдиних стандартів прав людини, а також запровадження універсальних механізмів їх реалізації, забезпечення та захисту.

Універсалізацію можна визначити як всезагальний, всеохоплюючий характер прав людини, різносторонність та адекватне застосування до будь-якої людини, соціуму, незалежно від їх особливостей. Універсалізація також означає адекватне сприйняття прав людини і однакове їх застосування як на глобальному, так і на кожному з регіональних рівнів.

Універсалізацію прав людини ототожнюють із загальним сприйняттям єдиних стандартів прав людини, проголошених, зокрема у Загальній декларації прав людини.

Теоретичним і законотворчим підставою універсалізації прав і свобод людини є загальнолюдські норми, діяльність різних громадських організацій і різні пакети міжнародних угод і документів, прийнятих, підписаних і ратифікована різними країнами Наприклад Загальна декларація прав людини і громадянина включає в себе пункти, що свідчать про універсалізації загальнолюдських цінностей добра, солідарності, свободи думки і совісті, рівності людей перед законом, ролі і значимості окремої особистості в суспільному системі

32. Відповідальність як засіб забезпечення прав людини

Передумовою відповідальності є вибір індивідом можливої поведінки. Вибір визначається життєвою позицією особистості, в основі якої лежать моральні імперативи. Всі дії пов’язані з вибором і передбачають активність особистості, незалежно від того, нав’язана їй відповідальність ззовні чи взята нею добровільно.

Різні види відповідальності мають свою особливість або специфіку, різну мету і цілі, тому деталізація цього питання розглядається у різних галузях права. Серед різновидів відповідальності особливе місце належить юридичній відповідальності як найважливішому різновидові соціальної відповідальності.

Під юридичною відповідальністю розуміється застосування до правопорушника передбачених санкцією юридичної норми заходів державного примусу, що виражаються в позбавленні особистого, організаційного чи майнового характеру.

Вона здійснюється або може здійснюватись від імені держави шляхом державного примусу. В окремих випадках відшкодування збитків може відбуватись добровільно, без державного втручання. Всі види відповідальності слугують попередженню нових правопорушень.

Існування різних видів правопорушень передбачає і поділ юридичної відповідальності на самостійні види. Існують різні підстави поділу юридичної відповідальності на види. Залежно від суб’єктів – органів, що накладають юридичну відповідальність, її поділяють на таку, що покладається: а) органами влади; б) виконавчими і розпорядчими органами; в) судовими та іншими юрисдикційними органами. Залежно від суб’єктів правопорушників вона буває: а) індивідуальною; б) колективною.

Розрізняють також внутрішню державну й міжнародну юридичну відповідальність. Поширеною є класифікація юридичної відповідальності залежно від галузевої належності правової норми, що порушена. На цій підставі розрізняють юридичну відповідальність: а) кримінально-правову; б) адміністративну; в) цивільно-правову; г) дисциплінарну та матеріальну відповідальність робітників і службовців та ін. Юридична відповідальність здійснюється на засадах законності, обґрунтованості, невідворотності, індивідуалізації і справедливості.

Правова охорона прав і свобод громадян здійснюється за допомогою різноманітних засобів, зокрема, шляхом встановлення і застосування заходів юридичної відповідальності. Механізм правової охорони потребує подальшого удосконалення, приведення у відповідність до нових умов, що склались в Україні, міжнародних стандартів. Основним елементом, на якому базується зазначений механізм, є об’єкт правової охорони – права і свободи громадян. Саме через свої функції юридична відповідальність здійснює охорону прав і свобод людини і громадянина