
- •2. Функціональна роль прав людини в сучасних умовах політичної глобалізації і економічної інтеграції як складових сучасної концепції стратегії стійкого розвитку
- •3. Юридична антропологія та її роль у формуванні світоглядних методологічних підходів у дослідженні юридичних явищ
- •4. Права людини як соціальні можливості чи як природні надбання
- •Правова система суспільства і права людини
- •Трансформаційні і модернізаційні зміни правової системи та їх межі з точки зору прав людини і політико-правової ситуації
- •Суспільні детермінанти які визначають зміст прав людини.
- •Стандарти прав людини і фактори що сприяють їх формуванню
- •9. Суб’єктивні та об’єктивні впливи, які визначають напрями тлумачення і інтерпретацію стандартів прав людини
- •10. Проблема зв’язаності держави і права як відображення вітчизняної парадигми правової держави і прав людини.
- •11.Правові традиції, правові запозичення і правові інновації та їх співвідношення у сфері публічно-політичної та державної організації та проблема їх конституювання.
- •12. Суб’єктивні та об’єктивні фактори конституційної інфляції
- •13.Онтологічні, гносеологічні, соціальні аспекти терміно-поняття громадянське суспільство
- •14.Парадигми суспільного самоврядування як відображення рівнів реалізації прав людини
- •15.Об’єктивніможливостідержавизабезпечення прав людини як проблема співвідношення правового і соціального
- •16. Стандарти державної організації як відображення рівня реалізації прав людини
- •17. Внутрідержавний механізм захисту прав людини та його складові
- •18.Форми правового захисту громадян від неправомірних дій органів виконавчої влади та їх посадових осіб
- •19.Міжнародний захист прав людини
- •20. Універсальна система захисту прав людини в межах оон
- •21. Європейська система захисту прав людини
- •22. Міжамериканська система захисту прав людини
- •23. Африканська система захисту прав людини
- •24. Азійська система захисту прав людини
- •Арабська система захисту прав людини
- •Міжнародна правосуб’єктність індивіда
- •Проблема культурного релятивізму в регіональних системах захисту прав людини
- •Значення рішень міжнародних органів у практиці внутрішніх судів
- •29. Система стандартів юридичних гарантій прав людини як складова соціально-правового механізму захисту прав людини
- •30. Об’єктивні і суб’єктивні фактори впливу на систему стандартів юридичних гарантій прав людини
- •31.Універсалізація гарантій прав людини на основі законності, правопорядку, правової держави
- •32. Відповідальність як засіб забезпечення прав людини
- •33. Законодавство у системі гарантії прав людини
- •34. Понятійно-категоріальний апарат міжнародних стандартів прав людини у кримінальному законодавстві: проблема тлумачення та інтерпритації
- •35.Реалізація міжнародно-правових актів у вітчизняному кримінальному законодавстві :проблема мотивації
- •36.Правові позиції у контексті співвідношення вітчизняного кримінального законодавства і міжнародних стандартів прав людини
- •37.Роль прецеденту у рішенні Європейського суду з прав людини за кримінальними справами та проблема його застосування у вітчизняному кримінальному судочинстві
- •38.Попереднє слідство і його значення для забезпечення прав людини
- •40.Форми і стадії реалізації прав людини на попередньому слідстві
- •41. Права людини на попередньому слідстві, їх гарантії
- •42. Право на людську гідність та її дотримання на попередньому слідстві.
- •43.Презумпція невинності на попередньому слідстві та проблема оцінки доказів
- •44. Міжнародні стандарти прав людини і адвокатська діяльність
- •45. Автономні концепції юридичних терміно-понять, які відносяться до прав людини, вироблених міжнародними судовими і позасудовими органами
- •46. Визначення переліку прав людини, які відносяться до категорії основних і обов’язкових для всіх держав – учасників міжнародних договорів
- •47. Зміст прав людини: міжнародні і національні стандарти
- •48. Тактика і стратегія адвоката з використанням міжнародних договорів
15.Об’єктивніможливостідержавизабезпечення прав людини як проблема співвідношення правового і соціального
Конституція України у розділі II«Права, свободи та обов’язки людини і громадянина» закріпила широкий спектр прав і свобод людини, а також загальні принципи та положення, які мають на меті визначити зміст гарантій і механізмів реалізації цих прав і свобод.Однакслідпам’ятати, щодеякінорми Основного Закону Українизалишаються на сьогодніпереважнодекларативними. Це має своїм наслідком поширення правового нігілізму в суспільстві та породження недовір громадян у спроможності держави належним чином забезпечити і гарантувати їх конституційні права. На підставізазначеногоособливоїгостротининінабуває проблема удосконаленняіснуючоїсистемиконституційнихгарантій прав і свобод людини в Україні.
Конструктивне розв’язання цієї проблеми передбачає удосконалення існуючих юридичних механізмів закріплення та реалізації конституційних прав і свобод людини в процесі системного оновлення Основного ЗаконуВидається, що в умовах сучасних політико-правових реалій основними шляхами удосконалення юридичних гарантій прав і свобод людини може бути:
розширення змісту політичних прав громадян України, які сприятимуть їхучасті в управлінні державними справами та участі в місцевому самоврядуванні;
переосмислення та оптимізація широкого спектра соціальних прав і свобод людини і громадянина з метою їх наближення до реальних можливостей держави забезпечувати і гарантувати ці права;
створення законодавчих механізмів реалізації так званих «новітніх» конституційних прав людини — правана мир, екологічну та ядерну безпеку тощо;
унормування в законах України дієвих механізмів реалізації конституційних прав і свобод людини і громадянина, які можуть бути реалізовані колективно (права на вибори, референдуми, мирні збори, мітинги, походи і демонстрації, страйки тощо);
створенняконституційних механізмів для забезпечення належної реалізації конституційних прав і свобод для людей зі спеціальним соціальним (біженці, переміщені та повернуті особи, особи без громадянства, трудові мігранти, особи, позбавлені волі в судовому порядку,особи з обмеженими можливостями),віковим (діти, люди похилого віку) чи професійним (військовослужбовці) статусом;
узгодження індивідуальних прав людини з правами колективних суб’єків;
створення належних гарантій для діяльності неурядових, у тому числі міжнародних і зарубіжних правозахисних організацій;
посилення юридичної відповідальності, у тому числі держави перед особою, за порушення прав і свобод людини і громадянина;
удосконалення юридичних механізмів судового та позасудового, національного та міжнародного захисту прав людини в Україні тощо .
Також слід зазначити, що удосконалення відповідних положень Конституції України не заперечує необхідності законодавчого урегулювання реалізації конституційних прав людини.Деякі, навіть особисті та політичні права людини, передбачені Загальною декларацією прав людини і закріпленів Основному Законі, роками залишаються без належної уваги законодавців і суб’єктів законодавчої ініціативи.
Зцією метою у Міністерствіюстиціїтриває робота над проектом Закону України «Про внесеннязмін до Закону України «Про політичніпартії в Україні».
Метою цього законопроектє удосконалення механізму взаємодії Міністерства юстиції з політичними партіями, зокрема з питань запровадження контролю органів юстиції за діяльністю статутних утворень політичних партій з наданням цим органам права звертатися до суду стосовно анулювання реєстраційного свідоцтва статутного утворення політичної партії у примусовому порядку, законодавчо регулювати порядок реєстрації змін до статутних документів політичних партій, заміни статутних документів у разі їх втрати або пошкодження
Вимагаєсвогонагальногоудосконалення й законодавство у сферіучастігромадян у формуванні та реалізаціїдержавноїполітики. Так, чинний Закон України «Про всеукраїнський та місцевіреферендуми» не відповідаєКонституціїУкраїни, оскількиокремі йогонормизвужують права і свободигромадян у частиніпроведення референдуму.Необхідно на законодавчомурівнізабезпечитиефективнігарантіїналежноїреалізаціїгромадянамиУкраїниїхконституційного права братибезпосередню участь в управліннідержавними справами через проведенняреферендумів.
Удосконалення законодавства про всеукраїнський референдум сприятиме формуваннюдієвих юридичних механізмів безпосередньої реалізації народного суверенітету та утвердженню конституційного режиму референдної демократії .
Крім того, ряд законодавчихактів усферіадміністративного права не узгоджується з КонституцієюУкраїни та Законом України «Про КабінетМіністрівУкраїни», щостворюєпевніперешкоди в забезпеченні прав людини органами виконавчоївлади. Так,потребуютьзаконодавчогорегулюванняпитанняорганізації та порядкудіяльностіміністерств та іншихцентральнихорганіввиконавчоївлади.Нині об’єктивно назріла потреба у прийнятті Адміністративно-процедурного кодексу, реалізація положень якого дасть змогу на законодавчому рівні урегулювати порядок діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у частині їх відносин з фізичними та юридичними особами.
Адміністративно-процедурний кодекс дозволить запровадити ефективні механізми захисту прав і законних інтересів громадян у відносинах з державою, сприятиме обмеженню проявів бюрократизму, свавілля та корупції з боку службовців, підвищенню ефективності роботи органів влади.
До того ж з метою створення умов комплексного вирішення питань удосконалення врегулювання правових механізмів забезпечення конституційних прав і свобод людини Міністерство юстиції забезпечує супроводження у Верховній Раді України законів України «Про громадські організації», «Про внесення змін до деяких законів України щодо участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики, вирішенні питань місцевого значення»
Ниніцілком очевидно, що для побудовидемократичногосуспільства таутвердженняправовоїдержавинедостатньолишезадекларуватидотримання прав і свобод людини та громадянина.
Політико-правові реалії сьогодення переконують у необхідності створення дієвих юридичних механізмів, які дозволять окремим особам, різним соціальним групам, громадянському суспільству загалом повною мірою реалізовувати свої конституційні права і свободи.