14.Парадигми суспільного самоврядування як відображення рівнів реалізації прав людини

Сьогоднінезаперечною є роль місцевогосамовряду­вання в реалізаціїрізноманітних прав людини.

Виходячи з визначення місцевого самоврядування як права територі­альної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення пріоритетним завданням інституту місцевого са­моврядування, є належна реалізація саме соціальних прав кожного мешканця.

В юридичнійлітературі права людини та місцевеса­моврядуваннярозглядались як самостійніпроблеми. Про­те сама природа цих інститутів сучасної демократії, їх нормативно-правовий зміст, функціональне призначення, механізми реалізації та гарантування свідчать про їх тіс­ну взаємодію та взаємодоповнення. Яскравимпідтвер­дженнямцього є визначеннягуманістичних та соціальних основ місцевогосамоврядування.

Гуманістичні основи місцевого самоврядування ми визначаємо як сукупність правових норм – принципів, які закріплюють та регулю­ють суспільні відносини в процесі реалізації місцевим са­моврядуванням прав та свобод людини та громадянина, та які й повинні визначати поняття та зміст місцевого само­врядування.

Сукупність правових норм – принципів, що закріплю­ють та регулюють соціальну політику місцевого само­врядування, спрямовану на створення умов, які забезпе­чували б гідне існування та вільний розвиток особистості – становить соціальну основу місцевого самоврядування. Соціальнаполітикамісцевогосамоврядуванняспрямова­на на безперервне та істотнепокращення умов життявід­повіднихтериторіальних громад.

Реалізація соціальних прав та свобод місцевим само­врядуванням на відповідній території є одночасно й засо­бом реалізації соціальної функції держави, яка спрямова­на на створення умов, які забезпечують нормальні умови життя людини, її вільний розвиток, створення рівних можливостей для усіх громадян у досягненні суспільного добробуту, соціальної захищеності особистості.

Це такі напрямки діяльності, як забезпечення соціальної безпеки громадян, створення умов для повного здійснення їх права на працю, життєвий достатній рівень, медичне обслугову­вання, соціальний захист різних верств населення та ін.

Належне виконання соціальної функції держави, зокрема в сфері місцевого самоврядування, багато в чому залежить від матеріальних можливостей суспільства, від наявності певної матеріальної бази.

Місцеве самоврядування фіксує політичні, економіч­ні, духовно-моральні цінності та соціальні досягнення людства у будь-якій сфері суспільного розвитку. Також на цьому рівні публічної влади, як зазначає відомий вчений у галузі муніципального права професор О.В.Батанов, відбувається діалектичне поєднання волі законодавця з конкретними інтересами місцевого населення, яке стає не лише первинним суб’єктом локальних конституційно-пра­вових відносин, а й основним суб’єктом управлінських, адміністративно-правових відносин, що є однією з харак­терних рис місцевого самоврядування .

Необхідно погодитись з думкою російського вченого О.Р. Єрьоміна про те, що єдино можливим шляхом здійснення людиною публічної діяльності у рамках будь-якого співтовариства (за обов’язковості нормативного регулювання подібної поведінки) є реалізація її прав та свобод. Через сукупністьсуб’єктивних прав і свобод можнарозглядати весь спектр відносин, щовиникають у процесіспільноїдіяльності лю­дей.

Саме інститут місцевого самоврядування дозволяє по­єднати інтереси держави, суспільства та окремо взятої лю­дини, які полягають в наданні та реалізації всього комп­лексу прав та свобод людини та громадянина.

Реалізація місцевим самоврядуванням соціальних прав допомагає в становленні та подальшому розвитку України як соціаль­ної державиДіяльність місцевого самоврядування стосовно забез­печення соціальних прав людини та громадянина має ши­рокомасштабний характер. Оскількисаме на місцевомурівніздійснюєтьсяреалізаціябільшості прав та свобод, пе­редбаченихКонституцієюУкраїни та іншими нормативно- правовими актами, самепредставницькіорганимісцевогосамоврядуванняздатнідопомогти у вирішенні проблем, пов’язаних з реалізацієюсоціальних прав громадян. Так, забезпечуючиодне з життєвонеобхідних прав в соціальнійсфері, а саме право на житло, органимісцевогосамовря­дуваннязобов’язані вести облікгромадян, якіпотребуютьпокращенняжитлових умов та вирішувати проблему за рахунокмуніципальногожитлового фонду.

Для сучасної держави невід’ємним є наявність інсти­туту місцевого самоврядування, тобто такої системи ор­ганізації влади на місцях, за якої місцеві громади мають реальну можливість через створені ними структури само­стійно, незалежно від держави і її інституцій, розв’язувати місцеві проблеми, питання, що стосуються організації життєдіяльності будь-якої територіальної одиниці.

Світо­вий досвід доводить, що місцеве самоврядування сьогодні виступає важливим фактором демократизації суспільного життя, децентралізації управління та необхідною переду­мовою становлення громадянського суспільства.