
- •2. Функціональна роль прав людини в сучасних умовах політичної глобалізації і економічної інтеграції як складових сучасної концепції стратегії стійкого розвитку
- •3. Юридична антропологія та її роль у формуванні світоглядних методологічних підходів у дослідженні юридичних явищ
- •4. Права людини як соціальні можливості чи як природні надбання
- •Правова система суспільства і права людини
- •Трансформаційні і модернізаційні зміни правової системи та їх межі з точки зору прав людини і політико-правової ситуації
- •Суспільні детермінанти які визначають зміст прав людини.
- •Стандарти прав людини і фактори що сприяють їх формуванню
- •9. Суб’єктивні та об’єктивні впливи, які визначають напрями тлумачення і інтерпретацію стандартів прав людини
- •10. Проблема зв’язаності держави і права як відображення вітчизняної парадигми правової держави і прав людини.
- •11.Правові традиції, правові запозичення і правові інновації та їх співвідношення у сфері публічно-політичної та державної організації та проблема їх конституювання.
- •12. Суб’єктивні та об’єктивні фактори конституційної інфляції
- •13.Онтологічні, гносеологічні, соціальні аспекти терміно-поняття громадянське суспільство
- •14.Парадигми суспільного самоврядування як відображення рівнів реалізації прав людини
- •15.Об’єктивніможливостідержавизабезпечення прав людини як проблема співвідношення правового і соціального
- •16. Стандарти державної організації як відображення рівня реалізації прав людини
- •17. Внутрідержавний механізм захисту прав людини та його складові
- •18.Форми правового захисту громадян від неправомірних дій органів виконавчої влади та їх посадових осіб
- •19.Міжнародний захист прав людини
- •20. Універсальна система захисту прав людини в межах оон
- •21. Європейська система захисту прав людини
- •22. Міжамериканська система захисту прав людини
- •23. Африканська система захисту прав людини
- •24. Азійська система захисту прав людини
- •Арабська система захисту прав людини
- •Міжнародна правосуб’єктність індивіда
- •Проблема культурного релятивізму в регіональних системах захисту прав людини
- •Значення рішень міжнародних органів у практиці внутрішніх судів
- •29. Система стандартів юридичних гарантій прав людини як складова соціально-правового механізму захисту прав людини
- •30. Об’єктивні і суб’єктивні фактори впливу на систему стандартів юридичних гарантій прав людини
- •31.Універсалізація гарантій прав людини на основі законності, правопорядку, правової держави
- •32. Відповідальність як засіб забезпечення прав людини
- •33. Законодавство у системі гарантії прав людини
- •34. Понятійно-категоріальний апарат міжнародних стандартів прав людини у кримінальному законодавстві: проблема тлумачення та інтерпритації
- •35.Реалізація міжнародно-правових актів у вітчизняному кримінальному законодавстві :проблема мотивації
- •36.Правові позиції у контексті співвідношення вітчизняного кримінального законодавства і міжнародних стандартів прав людини
- •37.Роль прецеденту у рішенні Європейського суду з прав людини за кримінальними справами та проблема його застосування у вітчизняному кримінальному судочинстві
- •38.Попереднє слідство і його значення для забезпечення прав людини
- •40.Форми і стадії реалізації прав людини на попередньому слідстві
- •41. Права людини на попередньому слідстві, їх гарантії
- •42. Право на людську гідність та її дотримання на попередньому слідстві.
- •43.Презумпція невинності на попередньому слідстві та проблема оцінки доказів
- •44. Міжнародні стандарти прав людини і адвокатська діяльність
- •45. Автономні концепції юридичних терміно-понять, які відносяться до прав людини, вироблених міжнародними судовими і позасудовими органами
- •46. Визначення переліку прав людини, які відносяться до категорії основних і обов’язкових для всіх держав – учасників міжнародних договорів
- •47. Зміст прав людини: міжнародні і національні стандарти
- •48. Тактика і стратегія адвоката з використанням міжнародних договорів
14.Парадигми суспільного самоврядування як відображення рівнів реалізації прав людини
Сьогоднінезаперечною є роль місцевогосамоврядування в реалізаціїрізноманітних прав людини.
Виходячи з визначення місцевого самоврядування як права територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення пріоритетним завданням інституту місцевого самоврядування, є належна реалізація саме соціальних прав кожного мешканця.
В юридичнійлітературі права людини та місцевесамоврядуваннярозглядались як самостійніпроблеми. Проте сама природа цих інститутів сучасної демократії, їх нормативно-правовий зміст, функціональне призначення, механізми реалізації та гарантування свідчать про їх тісну взаємодію та взаємодоповнення. Яскравимпідтвердженнямцього є визначеннягуманістичних та соціальних основ місцевогосамоврядування.
Гуманістичні основи місцевого самоврядування ми визначаємо як сукупність правових норм – принципів, які закріплюють та регулюють суспільні відносини в процесі реалізації місцевим самоврядуванням прав та свобод людини та громадянина, та які й повинні визначати поняття та зміст місцевого самоврядування.
Сукупність правових норм – принципів, що закріплюють та регулюють соціальну політику місцевого самоврядування, спрямовану на створення умов, які забезпечували б гідне існування та вільний розвиток особистості – становить соціальну основу місцевого самоврядування. Соціальнаполітикамісцевогосамоврядуванняспрямована на безперервне та істотнепокращення умов життявідповіднихтериторіальних громад.
Реалізація соціальних прав та свобод місцевим самоврядуванням на відповідній території є одночасно й засобом реалізації соціальної функції держави, яка спрямована на створення умов, які забезпечують нормальні умови життя людини, її вільний розвиток, створення рівних можливостей для усіх громадян у досягненні суспільного добробуту, соціальної захищеності особистості.
Це такі напрямки діяльності, як забезпечення соціальної безпеки громадян, створення умов для повного здійснення їх права на працю, життєвий достатній рівень, медичне обслуговування, соціальний захист різних верств населення та ін.
Належне виконання соціальної функції держави, зокрема в сфері місцевого самоврядування, багато в чому залежить від матеріальних можливостей суспільства, від наявності певної матеріальної бази.
Місцеве самоврядування фіксує політичні, економічні, духовно-моральні цінності та соціальні досягнення людства у будь-якій сфері суспільного розвитку. Також на цьому рівні публічної влади, як зазначає відомий вчений у галузі муніципального права професор О.В.Батанов, відбувається діалектичне поєднання волі законодавця з конкретними інтересами місцевого населення, яке стає не лише первинним суб’єктом локальних конституційно-правових відносин, а й основним суб’єктом управлінських, адміністративно-правових відносин, що є однією з характерних рис місцевого самоврядування .
Необхідно погодитись з думкою російського вченого О.Р. Єрьоміна про те, що єдино можливим шляхом здійснення людиною публічної діяльності у рамках будь-якого співтовариства (за обов’язковості нормативного регулювання подібної поведінки) є реалізація її прав та свобод. Через сукупністьсуб’єктивних прав і свобод можнарозглядати весь спектр відносин, щовиникають у процесіспільноїдіяльності людей.
Саме інститут місцевого самоврядування дозволяє поєднати інтереси держави, суспільства та окремо взятої людини, які полягають в наданні та реалізації всього комплексу прав та свобод людини та громадянина.
Реалізація місцевим самоврядуванням соціальних прав допомагає в становленні та подальшому розвитку України як соціальної державиДіяльність місцевого самоврядування стосовно забезпечення соціальних прав людини та громадянина має широкомасштабний характер. Оскількисаме на місцевомурівніздійснюєтьсяреалізаціябільшості прав та свобод, передбаченихКонституцієюУкраїни та іншими нормативно- правовими актами, самепредставницькіорганимісцевогосамоврядуванняздатнідопомогти у вирішенні проблем, пов’язаних з реалізацієюсоціальних прав громадян. Так, забезпечуючиодне з життєвонеобхідних прав в соціальнійсфері, а саме право на житло, органимісцевогосамоврядуваннязобов’язані вести облікгромадян, якіпотребуютьпокращенняжитлових умов та вирішувати проблему за рахунокмуніципальногожитлового фонду.
Для сучасної держави невід’ємним є наявність інституту місцевого самоврядування, тобто такої системи організації влади на місцях, за якої місцеві громади мають реальну можливість через створені ними структури самостійно, незалежно від держави і її інституцій, розв’язувати місцеві проблеми, питання, що стосуються організації життєдіяльності будь-якої територіальної одиниці.
Світовий досвід доводить, що місцеве самоврядування сьогодні виступає важливим фактором демократизації суспільного життя, децентралізації управління та необхідною передумовою становлення громадянського суспільства.