12.2.3. Мозкова організація процесу письма

У засвоєнні вищезазначених компонентів письма беруть участь велика кількість мозкових областей, кожна з яких ро­бить свій специфічний внесок у цей процес:

Потилична ділянка мозку є центральним апаратом зору: тут відбувається сприймання зорових подразнень та їх переробка, тобто зоровий аналіз і синтез, створюючи складні оптичні обра­зи. Саме завдяки цій ділянці відбувається засвоєння зорового образу букви: аналіз елементів букви, розрізнення друкованих і рукописних букв.

Скронева ділянка мозку є центральним апаратом слухових відчуттів і слухового аналізу. Вона забезпечує розрізнення звуків, подібних за звучанням, але з відмінним чи особливим написанням:(сприймання звуків мовлення), а також відпові­дає за утримання в короткочасній пам'яті матеріалу, що потре­бує переведення у писемне мовлення (мовно-слухова пам'ять).

Тім'яна ділянка мозку є корковим апаратом, який аналізує тактильні і пропріоцептивні відчуття, що дозволяють оцінити

положення тіла. Вона забезпечує точність і чіткість рухів, бо такі рухи йдуть під контролем сигналів про положення органів тіла в просторі, що постійно надходять з периферії. Саме ця ділянка забезпечує оптико-кінестетичну організацію складного руху: співвіднесення звука і букви через промовляння та виконання написання (схема руху, що відповідає образу букви).

Тім'яно-скронево-потилична підділянка сприяє засвоєнню зорово-просторового образу букви: розрізнення букв, схожих за конструкцією, просторовими деталями та розташуванням букви в дзеркальному просторі.

Нарешті, передні ділянки кори головного мозку пов'язані з організацією тривання рухів у часі, з відпрацюванням і збе­реженням рухових навичок і з організацією складних цілесп­рямованих дій.

Премоторна область (задньо-лобна) забезпечує тонкі рухи руки, плавність переходу від одного елемента до іншого, від однієї букви до іншої.

Лобні відділи відповідають за ініціацію написання, яка включає постановку мети, вибір програми сполучення букв, слів, контроль за написанням із розумінням смислу, розстав­лення розділових знаків.

Спільна робота всіх цих ділянок кори головного мозку є не­обхідною для нормального здійснення кожного складного психологічного процесу, якими є, зокрема, мовлення, читання і письмо. Недорозвинення або ураження тієї чи тієї ділянки моз­кової кори, що утворює цю складну систему, викликає розлад відповідного психофізіологічного процесу.

12.2.4. Операції процесу письма

На основі результатів нейропсихологічного дослідження вищих психічних функцій людини О.Лурія виділив специфічні операції письма. Письмо в будь-якій його формі (диктант, спи­сування, самостійне творче письмо) починається з певного за­думу, мотива, збереження якого сприяє гальмуванню всіх сто­ронніх тенденцій (забігання вперед, передчасне написання іншого слова або звука тощо). Людина, що пише, складає смис­лову програму, план свого висловлювання, запам'ятовує його.

За допомогою внутрішнього мовлення цей задум перетворюєть­ся у розгорнуту фразу, яка має бути записаною. Кожне речен­ня, що підлягає запису, повинно бути розчленованим на слова, безпосередніми операціями самого процесу письма є: аналіз звукового складу слова; переведення фонем у, зорову графічну схему, тобто співвіднесення звука з буквою; перетворення оп­тичних знаків - букв - у потрібні графічні накреслення за до­помогою рухів руки, тобто співвіднесення букви з кінемою. Роз­глянемо їх детальніше.

Першою зі специфічних операцій процесу письма є аналіз звукового складу слова, яке підлягає написанню. Ця операція є складною розумовою операцією, яка передбачає правильне визначення кількості та послідовності звуків у слові. Виділен­ня послідовності звуків, що складають слово, є першою умовою для перетворення мовленнєвого потоку в серію членорозділь­них звуків. Другою важливою умовою є уточнення звуків та пе­ретворення почутих звукових варіантів в узагальнені мовленнєві звуки-фонеми (фонема - стійкий у мовленні звук, зміна якого змінює зміст слова). Окремі особливості звучання індивідуаль­но-конкретного звука аналізуються, відмежовуються від близь­ких звучань та узагальнюються в формі стійкого звукового об­разу фонеми як смислорозрізнювальної одиниці слова. Неабия­кого значення для виконання цієї операції набуває мовно-слухова пам'ять, яка забезпечує утримання в короткочасній пам'­яті матеріалу, що потребує переведення у писемне мовлення. У виконанні цих процесів беруть участь мовноруховий (кінесте­тичний) та мовнослуховий (акустичний) аналізатори. У дослідЖеННЯХ Л.Назарової, проведеного під керівництвом О.Лурія, було простежено значення чітких кінестезій у письмі на почат­кових етапах навчання. Нею було встановлено, що підсилення мовленнєвих кінестезій сприяє усвідомленню послідовності звуків у слові, більш точному співвіднесенню звуків з певними буквами, отже - підвищенню грамотності письма учнів. Навпа­ки, виключення їх призводить до різкого збільшення кількості помилок. На думку Л.Назарової, артикулювання звуків дуже часто € фактором, який поповнює прогалини слухового сприй­мання. Разом з цим слід враховувати той факт, що за умов де­фектної вимови звуків проговорювання може стати причиною дисграфічних помилок.

Психологічна структура звукового аналізу та його законо­мірності розкриті Л.Чистович та її співробітниками. Є.Соботович та О.Гопіченко на основі аналізу літературних даних виз­начили модель здійснення операції звукового аналізу:

• дитина сприймає звуковий склад слова (здійснюється слу­ховий аналіз мовлення);

- почуте слово або звук переводиться в артикуляційне рішення (згідно моторної теорії сприймання мовлення Л.Чис­тович ця ланка забезпечується пропріоцептивним (кінестетич­ним) аналізом).

Ці 2 операції забезпечує сенсомоторний рівень сприйман­ня мовлення (слухо-вимовна диференціація фонем, фонематич­не сприймання).

• артикуляційні образи зберігаються в пам'яті (Л.Чистович);

• звук ідентифікується з фонемою (фонологічний рівень сприймання мовлення (за О.Вінарською) та приймаються внутрішні рішення (операція вибору (за Л.Чистович);

• здійснюється перевірка прийнятих рішень шляхом звіряння їх зі слуховим образом і тільки потім приймається кінцеве рішення (Л.Чистович).

Велике значення у виконання цієї опрації приймає слухо­вий контроль.

Таким чином, успішне засвоєння учнями звукового аналі­зу можливе за умов нормального інтелектуального розвитку дитини, збереженого фонематичного сприймання, кінестетич­ного аналізу, мовно-слухової пам'яті та слухового контролю.

Другою операцією письма є переведення фонеми чи їх ком­плексу в зорову графічну схему - букву, яка повинна бути віддиференційованою від букв, графічно схожих між собою. Вирі­шальну роль у забезпеченні цієї операції відіграє зоровий ана­лізатор, за допомогою якого відбувається засвоєння зорового та оптико-просторового образу букви. Зорово-просторові уявлен­ня забезпечують правильне просторове розташування елементів у букві, розрізнення букв із подібними просторовими деталями та розташування букви у рядку. Зоровий аналіз забезпечує роз­різнення схожих за накресленням букв, які відрізняються між собою кількістю елементів, що їх складають. Завдяки зоровій пам'яті дитина здатна запам'ятовувати графічний образ букви.

Важливою передумовою засвоєння цієї операції письма є сфор- мованість зорового контролю.

Третя операція письма — перетворення оптичних знаків (букв) у потрібні графічні накреслення за допомогою рухів руки - потребує достатнього рівня сформованості графомоторних на- мичок (О.Корнєв). Написання здійснюється за допомогою рухо­мого (кінетичного) програмування графічних рухів, забезпечу­ючи їх плавність під час послідовного запису елементів букви та переходу від написання однієї букви до іншої. Оптико-кінестотична організація складного руху потребує спільної роботи рухового (кінетичного), просторового та зорового аналізаторів. Під час написання букв та слів кінестетичний контроль підкріплюється зоровим контролем та читанням записаного. Сформованість дрібної моторики пальців рук, зорово-моторної координації, руко-рухового контролю та рухової пам'яті с не­обхідними передумовами засвоєння останньої, моторної опе­рації письма.

Якщо на початкових етапах оволодіння письмом кожна ок^ рема його операція є повністю усвідомленою дією, то на подаль­ших етапах вони здійснюються автоматизовано і переходять у навички.

Таким чином, процес письма являє собою складну свідому діяльність, яка включає в себе комплекс таких операцій, як:

• мотиві внутрішнє програмування писемного висловлю­вання;

• конструювання, запам'ятовування і послідовний аналіз і синтез структури фрази, яка підлягає запису;

• фонематичний аналіз та синтез слів;

• співвіднесення фонем з графемами;

• відтворення графем.

Реалізація операцій процесу письма забезпечується стійкою психічних функцій різних рівнів - сенсомоторних і вищих пси­хічних функцій, мовленнєви і немовленнєвих.