11.6. Методики корекційної роботи

Фонопедія - це педагогічний процес побудований на фізіо­логії голосоутворення та з урахуванням загальнодидактичних та спеціальних принципів: науковості, доступності, індивіду­ального підходу; комплексності, системності, будується по­слідовно та систематично, з поступовим ускладненням матері­алу, враховуючи вікові та індивідуальні особливості, є доступ­ною для виконання хворими, з використанням слухового, зоро­вого, тактильного, кінестетичного аналізаторів та включенням біологічно-зворотнього зв'язку.

У процесі фонопедичних занять встановлюються та закріп­люються такі умови голосоведения, при яких голосовий апарат працює з найменшим навантаженням при гарному акустично­му ефекті.

В залежності від причин та механізмів порушення голосу при його відновленні висувають такі завдання:

1. виявлення та включення компенсаторних можливостей організму;

2. ліквідація патологічного способу голосоведіння.

Реалізація завдань досягається завдяки: активізації нерво- во-м'язового апарату гортані; запобіганні розвитку вторинних дефектів голосового апарату; позитивного впливу на особу (пси­хологічна допомога); відновленні втрачених кінестезій; віднов­ленні координації фонації та дихання.

В залежності від мети відновлення застосовується диферен­ційоване навчання, але для усіх форм порушень голосу застосо­вуються загальні етапи корекційної роботи:

• раціональна психотерапія;

• корекція фізіологічного дихання та фонаційного дихання;

• тренування кінестезій та координації голосового апарату фонопедичними вправами;

• автоматизація відновленої фонації.

Реабілітацію голосу потрібно розпочинати якомога раніше. Це попереджує фіксацію навички патологічного голосоведення та появи невротичних реакцій, що значно поліпшує прогноз.

Протипоказаннями щодо проведення фонопедичних занять є: серцево-судинна недостатність II—III ст. Б (інфаркт міокар­ду), гіпертонічна хвороба ІІ-ІІІ ст. (передінсультний стан). Тимчасовими протипоказаннями слід вважати: запальні про­цеси в ділянці верхніх дихальних шляхів, гормональні зміни.

11.6.1. Корекційна робота при функціональних порушеннях голосу

Логопедична робота при гіпотонусних дисфоніях спрямо­вана на активізацію голосового апарату та відновлення коорди­нації дихання і фонації.

На даний час застосовується комплексний клініко-педагогічний підхід, який включає: медикаментозну терапію, яка спрямована на підвищення тонусу м'язів голосових складок, фізіотерапевтичні методи, вливання в гортань тонізуючих пре­паратів, вітамінотерапію, фонопедичні вправи.

Етапи корекційної роботи:

1. Раціональна психотерапія.

2. Постановка діафрагмального дихання та опори дихання.

3. Активізація нервово-м'язового апарату гортані спеціаль­ними вправами.

4. Постановка голосу на зручній комфортній тональності.

5. Голосові вправи зі звуками «м, н».

6. Функціональні тренування для розвитку сили, висоти, тембру голосу.

7. Закріплення отриманих навиків правильного голосоведі­ння/

Особливостям логопедичної (фонопедичної) роботи з віднов­лення голосу при функціональних розладах присвятили свої дослідження багато науковців: Ю.Василенко, С.Юрченко, ,11. Гончарук, А.Рябченко, О.Орлова, О.Карпова, О.Алмазова, О.Лавроватаін.

Методика, запропонована С.Юрченко з відновлення голосу при функціональних розладах, складалась з таких розділів: пси­хотерапевтична бесіда перед початком занять; промовляння звуків і, мі під час подразнювання зондом голосових зв'язок.

Л.Гончарук, при лікуванні функціональних розладів голо- соутворення, рекомендував комплексну методику голосового тренінгу в поєднанні з наркопсихотерапією.

Логопедична робота з відновлення голосу при гіпертосусних дисфоніях спрямована на відновлення координації дихан­ня і фонації, зняття напруження голосових складок.

Ю.Василенко пропонує корекційну роботу з відновлення голосу проводити у такій послідовності: вправи на придихальній атаці звука, які спрямовані на послаблення м'язового тонусу; вправи на подовженому вид осі; масаж передньої поверхні шиї; постановку голосу розпочинати зі звуків « м, н » на зручній ком­фортній тональності.

М.Таrnо при лікуванні функціональних розладів голосоут- ворення застосовував: артикуляційну гімнастику, дихальні вправи, голосові вправи зі звуками е, і.

В своїх дослідженнях А.Рябченко, підсумувавши відомі методики при лікуванні функціональних афоній, дисфоній, у своїх працях наводить такі етапи: психотерапія, дихальні впра­ви, ортофонічні вправи, фарадизація гортані.

Для корекції голосу при гіпотонусних дисфоніях, парезах та паралічах гортані рекомендують «поштовху­ваний» метод Фрешельса, що полягає у вимовлянні Хворим складів, слів з, різкими рухами рук вниз та в сторони. Вправи

можуть підкріплюватись тонізуючими препаратами. Ця мето­дика викликала суперечності.

М.Бері та Д.Езейстон при лікуванні функціональних роз­ладів запропонували оригінальну методику, а саме:

1. Ознайомлення хворого з фізіологією голосоутворення;

2. Вправи на розвиток кінестетичних відчуттів;

3. Вправи на розвиток дихання: вправи на повільне позіхан­ня та промовляння звуків «ааа» на видосі; вправа на промовлян­ня звуків ааа тримаючи руку на діафрагмі; вправа на промов­ляння звуків а, о, у, і, е тримаючи руку на діафрагмі; вправа на промовляння звуків ммм з різною висотою голосу; читання віршів з питальною та окличною інтонацією.

4. Вправи на зняття напруження гортані, губ, язика, щеле­пи при фонації, які складались зі спостерігання за рухами язи­ка, губ, щелепи при вимові звуків ааа, ббб і т.п. та читання речень.

5.Вправи на використання нового мовлення в умовах лікарні.

6.Вправи на використання нового мовлення поза клінікою.

Поряд з мовленнєвими фонопедичними заняттями викори­стовують вокальну фонопедію (Л.Комм, М.Осіпова 1997; Ю.Ва­силенко, 1990; О.Орлова, 1991). Цей метод дозволяє підвищити слуховий самоконтроль та домогтись оптимального звучання голосу.

Низка науковців (Ю.Блінков, 1997; Ю.Ісхакі, 1986; О.Кар­пова, 1997) поряд з традиційним лікуванням у своїй роботі ви­користовують методики, які чинять вплив на нейро-рефлекторну дужку: голкорефлексотерапію, аурінулоелектропунктуру, точковий масаж.