12.3. Етіологія порушень писемного мовлення

Причини порушень письма та читання є схожими. На сьо­годні немає єдиної думки стосовно етіології дисграфії та дислексії. Аналіз літературних даних дозволяє встановити цілу низку причин, які призводять до порушень писемного мовлен­ня.

Порушення читання і письма можуть бути зумовленими затримкою у формуванні певних функціональних систем, важ­ливих для засвоєння писемного мовлення, внаслідок шкідли­вих факторів, які діяли в різні періоди розвитку дитини (О. Лу- рія, С.Ляпідевський, М.Хватцев). Дехто з дослідників відзна­чають спадкову схильність до дислексії (Б.Хальгрен, М.Рудінеску та ін.). Так, генетичні дослідження, проведені М.Ламі, К.Лонай, М.Сулє, Б.Хальгреном, дозволили дійти висновку про спадковий характер деяких факторів (порушення латералізації, затримка мовленнєвого розвитку), які обумовлюють виникнен­ня дислексії та дисграфії. М.Захалкова та співавтори відміча­ють спадкову обтяженість у 45% дітей з дислексію. За даними О. Корнєва, серед дітей з дислексію та дисграфію в 60% випадків спадковість була обтяженою психічними розладами і тільки в 25% - порушеннями безпосередньо писемного мовлення. Рейнольд також вказав на вплив спадкового фактора в етіології дислексій у дітей. Автор зробив висновок, що існує особлива, вро­джена форма дислексій, коли діти успадковують від батьків якісну незрілість головного мозку в його окремих Ділянках. Ця незрілість структур мозку проявляється у специфічних затрим­ках розвитку певних функцій.

Клінічне дослідження виявляє в анамнезі у більшості дітей з диддексією та дисграфією несприятливе прсткання прена­тального, натального і постнатального періодів: патологія вагіт­ностії пологів (токсикоз вагітності, інфекційні захворювання, хвороби матері (нефропатії, діабет, гіпотеріоз тощо), алкоголізм матері, несумісність крові матері та плода, недоношеність, стрім­кі пологи акушерські ускладнення у вигляді гіпоксії плода, затяжні пологи, асфіксія); патологічна спадковість (труднощі навчання у батьків, психічні захворювання). Нерідко до назва­них факторів додаються черепно-мозкові травми голови, сома­тична ослабленість, вірусні та бактеріальні нейроінфекції та

часті інфекційні захворювання в постнатальний період. При цьому найбільш суттєву негативну роль у виникненні дисграфії та дислексії займають патологічні фактори, які діють у більш пізні періоди розвитку плода та в постнатальний період. Дослі­дники передбачають, що вони здійснюють негативний вплив на структури третинних зон головного мозку, які забезпечують функціонування символічних функцій (усне мовлення, читан­ня і письмо).

Етіологію дислексії та дисграфії пов'язують із впливом як біологічних, так і соціальних факторів. Порушення читання і письма можуть викликатися причинами органічного та функ­ціонального характеру. Так, у результаті досліджень, проведе­них Галабурдой, було виявлено анатомічні аномалії мозку двох типів у 5 чоловіків, які страждали на дислексію. Перші ана­томічні відхилення проявлялися у відсутності асиметрії півкуль у ділянках, які забезпечували оволодіння мовленням. Друге анатомічне відхилення проявлялося аномаліями в розташуванні клітин головного мозку (порушення розвитку плода в період з 16 по 24 тиждень вагітності) переважно в лобних та задніх тім'я­но-потиличних зонах лівої півкулі, які мають відношення до мовлення. Спираючись на дослідження Галабурди, Н.Геншвінд розробив гіпотезу, згідно якої відсутність або зменшення аси­метрії правої та лівої півкулі у дислексиків переважно обумов­лене порушеннями імунної функції організму. Надлишковий вплив чоловічого статевого гормону - тестостерона призводить до відсутності або зменшення асиметрії головного мозку, внас­лідок чого порушується розвиток мовленнєвих ділянок мозку. У зв'язку з цим знаходить підтвердження той факт, що дислек- сія та дисграфія частіше зустрічається у хлопчиків, ніж у дівчат (відповідно 4:1 і 10:1).

Крім того, дисграфія та дислексія виникають за органіч­них мовленнєвих порушень. Органічні ураження ділянок го­ловного мозку, які беруть участь у процесі читання і письма, спостерігають у дизартриків, афазиків та алаліків (О.Лурія, С.Ляпідевський, М.Хватцев).

Багато дослідників акцентують увагу на функціональних порушеннях діяльності мозкових ділянок мозку, які забезпе­чують оволодіння мовленням. Функціональні причини можуть

бути пов'язані з впливом внутрішніх факторів (хронічні сома­тичні захворювання), так і зовнішніх (неправильне мовлення оточення, двомовність, недостатня увага до розвитку мовлення дитини з боку дорослих, дефіцит мовленнєвих контактів) фак­торів, які затримують формування психічних функцій, які бе­руть участь у процесі читання і письма.

Таким чином, в етіології дисграфії та дислексії беруть участь як генетичні, так і екзогенні чинники.

Дослідження останніх десятирічь доводять, що нерідко од­нією з причин порушень читання і письма є труднощі станов­лення процесу латералізації (функціональної асиметрії в діяль­ності парних сенсомоторних органів). У таких дітей до кінця не встановилась домінантна роль однієї з великих півкуль голов­ного мозку, що, в свою чергу, може призвести до порушень мов­леннєвого розвитку.

Причини та прояви дисграфії з позиції клініко-педагогіч- ного підходу пов'язуються, перш за все, з явищами недорозви­нення та ураження ЦНС, наприклад, такими як нейродинамічні порушення вищих психічних функцій, з функціональ­ною недостатністю їх вищих форм регуляції. У зв'язку з цим порушення читання і письма найбільш часто спостерігаються в синдромі мінімальних мозкових дисфункцій (ММД), затрим­ки психічного розвитку, олігофренії, дитячого церебрального паралічу, порушень слуху (В.Ковальов, В.Ковшиков, С.Мнухін, О.Корнєв). Згідно з концепцією Р.Лєвіної, порушення читан­ня і письма є проявом системного порушення мовлення, відоб­раження недорозвинення усного мовлення у всіх його ланках. Таким чином, дисграфія та дислексія найчастіше проявляють­ся в структурі складних мовленнєвих та нервово-психічних по­рушень.

Сучасне розуміння порушень письма і читання з точки зору психолінгвістичного та психолого-педагогічного аспектів дово­дить, що різноманітні порушення читання і письма обумовлені не стільки порушенням усного мовлення дитини, скільки не­достатністю ряду психічних функцій: пам'яті, уваги, зоровопросторового гнозису, сукцесивних та симультанних процесів, а також операціональних компонентів письма та читання (О.Гопіченко, Е.Данілавічюте, Р.Лалаєва, О.Російська, І.Садовніко-

ва, Є.Соботович, В.Тарасун, Н.Чередніченко таін.). Труднощі ж в оволодінні писемним мовленням виникають як наслідок поєднання трьох груп явищ: біологічної недостатності певних мозкових систем, які призводять до виникнення на цій основі функціональної недостатності, а також соціальних умов.