Тема 6. Облік необоротних активів
Класифікація, оцінка та завдання обліку необоротних активів.
Документальний облік необоротних активів.
Документальне оформлення руху основних засобів.
Облік зносу основних засобів та їх ремонтів.
Облік списання та реалізації необоротних активів.
Облік нематеріальних активів.
Інвентаризація основних засобів.
1. Класифікація, оцінка та завдання обліку необоротних активів.
Необоротні активи являють собою сукупність матеріально-речових і нематеріальних цінностей та об’єктів, які належать установі, забезпечуючи її функціонування, і мають очікуваний термін корисної дії чи експлуатації понад один рік.
Згідно з наявною практикою необоротні активи можна класифікувати за такими ознаками (рис. 6.1.):
галузевою належністю;
функціональним призначенням;
матеріально-речовою формою;
ступенем використання;
належністю.
Основну класифікаційну групу необоротних активів становить та, яку утворено за матеріально-речовою ознакою. Ця група має складну структуру, що охоплює:
матеріальні необоротні активи:
основні засоби;
інші необоротні матеріальні активи;
нематеріальні необоротні активи.
Основні засоби являють собою необоротні активи, які використовуються протягом терміну більше 1 року, та вартість яких перевищує 1 тис. грн. і при цьому ця вартість поступово зменшується у зв’язку з фізичним чи моральним зносом. До них належать: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади та інвентар, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження, інші основні фонди.
Рис. 6.1. Класифікація необоротних активів
Інші необоротні матеріальні активи становлять другу однойменну підгрупу матеріальних необоротних активів. До їх складу належать: музейні цінності, експонати зоопарків, виставок, бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, білизна й постільні речі, тимчасові нетитульні споруди, природні ресурси, інвентарна тара, матеріали довгострокового використання для наукових цілей, необоротні матеріальні активи спеціального призначення.
Нематеріальні активи являють собою активи, що не мають фізичної і/або матеріальної форми й використовуються в процесі господарської та адміністративної діяльності установи більш як один рік. До складу цих активів належать авторські та суміжні права:
права на літературні твори;
права на музичні твори;
програми для електронно-обчислювальних машин;
бази даних тощо;
інші нематеріальні активи.
У бухгалтерському обліку вартість, за якою відображають необоротні активи, розподіляється на:
первісну – це вартість, що історично склалась, тобто собівартість за фактичними витратами на їхнє придбання, спорудження та виготовлення;
балансову (залишкову) – це первісна вартість за вирахуванням суми нарахованого зносу;
відновлювальну – це первісна вартість змінена після переоцінки.
Первісну (відновлювальну) вартість необоротних активів змінюють у разі індексації їхньої первісної вартості, а також у разі добудови, дообладнання, реконструкції, часткової ліквідації відповідних об’єктів та модернізації, яка спричинила додаткове укомплектування необоротних активів.
Необоротні активи, залучаючись до господарського процесу бюджетних установ, проходять у цьому процесі всі етапи руху:
надходження необоротних активів;
наявність необоротних активів і їх використання;
вибуття необоротних активів.
Головні завдання бухгалтерського обліку необоротних активів:
правильне документальне оформлення і своєчасне відображення в облікових реєстрах надходження необоротних активів, їх внутрішнього руху та вибуття;
правильне обчислення та відображення в обліку суми зносу необоротних активів та видатків, пов’язаних з їх ремонтом;
точне визначення результатів ліквідації зазначених об’єктів обліку;
контроль за збереженням та ефективним використанням кожного з об’єктів необоротних активів.