- •Тема 2. Облік фінансування, грошових коштів, доходів і видатків загального фонду
- •1. Суть і принципи фінансування.
- •2. Розпорядники коштів, їх права і обов’язки.
- •3. Облік фінансування бюджетних установ через органи Державної казначейської служби України.
- •4. Облік операцій на поточних (бюджетних) рахунках у банках та реєстраційних рахунках в органах Державної казначейської служби.
- •РУповноважена установа банку ис 2.1. Послідовність розрахунків платіжними дорученнями через органи Державної казначейської служби
- •5. Облік касових і фактичних видатків.
- •6. Облік касових і валютних операцій.
- •Тема 3. Облік доходів і видатків спеціального фонду бюджетної установи
- •1.Правові засади формування коштів спеціального фонду.
- •2. Облік коштів, які отримані як плата за послуги, що надаються бюджетними установами.
- •3. Кошти отримані з інших джерел власних надходжень та інші надходження спеціального фонду.
- •4. Облік витрат на науково-дослідні роботи.
- •Тема 4: Облік розрахунків з оплати праці, соціального страхування і стипендій
- •1. Праця і заробітна плата в бюджетній установі – її значення та завдання обліку.
- •2. Облік особового складу працівників установи.
- •3. Облік використання робочого часу.
- •4. Види і форми оплати праці.
- •5. Порядок розрахунків з працівниками по заробітній платі та її виплата.
- •6. Утримання із заробітної плати.
- •База для справляння та ставки єсв
- •7. Облік розрахунків зі стипендіями.
- •Тема 5. Облік грошових розрахунків
- •1. Розрахунки з податків та платежів в бюджет з пенсійного забезпечення, соціального страхування, страхування на випадок безробіття.
- •2. Облік розрахунків з підзвітними особами, з відшкодування завданих збитків.
- •3. Особливості обліку розрахунків з відшкодування завданих збитків.
- •4. Розрахунки в порядку планових платежів.
- •5. Облік зобов’язань розпорядників бюджетних коштів.
- •6. Розрахунки з іншими дебіторами та кредиторами.
- •Тема 6. Облік необоротних активів
- •1. Класифікація, оцінка та завдання обліку необоротних активів.
- •2. Документальний облік необоротних активів.
- •3. Документальне оформлення руху основних засобів.
- •4. Облік зносу основних засобів та їх ремонт.
- •5. Облік списання та реалізації необоротних активів.
- •6. Облік нематеріальних активів.
- •7.Інвентаризація основних засобів.
- •Тема 7. Облік матеріалів, продуктів харчування, медикаментів та малоцінних і швидкозношуючих предметів
- •1.Класифікація та оцінка матеріалів.
- •2. Документація з обліку руху матеріалів.
- •3.Складський облік матеріалів.
- •4.Облік медикаментів, продуктів харчування.
- •5.Особливості обліку мшп.
- •6. Переоцінка та інвентаризація матеріальних запасів.
6. Утримання із заробітної плати.
Із сум нарахованої заробітної плати членів трудового колективу, осіб, що працюють в установі за трудовими угодами, договорами підряду, за сумісництвом, виконують разові роботи, здійснюють обов’язкові та добровільні утримання. Останні здійснюються за заявами працівників.
Обов’язкові утримання включають:
податок на доходи фізичних осіб;
єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
утримання за виконавчими листками і приписами нотаріальних контор на користь юридичних та фізичних осіб.
Податок на доходи фізичних осіб відраховується щомісячно із сукупного оподаткованого доходу за ставкою 15 % та 17 % при перевищенні десятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року. Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподаткованого доходу на суму податкової соціальної пільги, розміри якої і порядок надання визначається ст.169 Податкового кодексу України. Якщо працівник отримує дохід в кількох місцях праці, то соціальна пільга може враховуватися в одному з них за бажанням працівника.
З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ), умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Під ЄСВ розуміється консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Тепер не потрібно буде реєструватися у трьох державних установах та сплачувати їм внески і подавати звіти. Обліком платників єдиного внеску, забезпеченням збору, веденням обліку страхових коштів, контролем, веденням державного реєстру загальнообов’язкового соціального страхування тепер відає Пенсійний фонд України (далі ПФУ). Надалі ПФУ розподілятиме отримані кошти відповідно до встановлених пропорцій за видами соціального страхування. Дбати про перереєстрацію платникам податків не потрібно, тому що ПФУ разом з іншими соціальними фондами та Державною податковою службою України проводять звіряння платників страхових внесків.
Платниками ЄСВ є: роботодавці – юридичні особи, їх філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, що мають окремий баланс та самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи – підприємці, які використовують працю інших осіб, а також фонд оплати праці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, що сплачують ЄСВ «за себе»; наймані працівники – фізичні особи, які виконують роботи за цивільно-правовими договорами.
База для справляння та ставки ЄСВ, що нараховують та утримують у фонд соціального страхування, детально наведено у таблиці 4.2.
Базою для нарахування ЄСВ є як для роботодавців, так і для застрахованих осіб є суми нарахованої заробітної плати, виплати за угодами цивільно-правового характеру та допомога по тимчасовій непрацездатності.
До відрахувань за заявою працівника належать:
членські профспілкові внески (1% від суми заробітку);
невикористані і не повернуті вчасно підзвітні суми;
за товари, продані в кредит;
погашення наданих позик;
безготівкові перерахування на особові рахунки в банках;
безготівкові перерахування внесків за договорами добровільного страхування і т. ін.
Суми, відраховані із заробітку за заявами працівників, у більшості випадків підлягають перерахуванню відповідним органам, на користь яких проводилося відрахування (магазинові – за товари, банкові – за позику, страховій організації – внески і т. ін.).
Таблиця 4.2