Моделі у світовій практиці державного регулювання ринку цінних паперів

Класифікація за ознаками	Назва моделі	Зміст моделі	Держави, що використовують модель
1.Організація державного регулювання	Модель прямого державного контролю	Держава безпосередньо регулює процеси функціонування і розвитку фондового ринку. Така модель застосовується переважно державою з слаборозвинутим ринком цінних паперів	Ірландія, Нідерланди, Португалія, Україна.
	Модель контролю за допомогою фінансово - банківських органів	Комерційні банки с учасниками ринку цінних паперів. Розвиток фондового ринку знаходиться в залежності від розвитку банківської сфери.	Німеччина, Бельгія. Данія.
	Модель створення спеціального міжвідомчого органу.	Спеціальний орган об'єднує представників міністерств, відомств і наділений широким колом повноважень.	США, Франція, Італія, Іспанія, Великобританія.
2. Характер регулювання	Модель жорсткого державного адміністрування	Державний контроль за розвитком фондового ринку. Жорсткі вимоги до емітентів цінних паперів задля захисту прав і інтересів інвесторів	США, Франція.
	Модель саморегулювавня ринку цінних паперів	Регулювання фондового ринку здійснюють саморегулюючі організації і біржі. Держава переважно обмежується розробкою нормативних актів.	Великобританія, країни Західної Свропи.
3. Регулювання діяльності комерційних банків на фондовому ринку	Небанківська модель (англосаксонська)	Обмежений спектр операцій комерційних банків на ринку цінних паперів.	США, Великобританія.
	Банківська модель (німецька)	Банки здійснюють переважну кількість видів операцій на ринку цінних паперів	Німеччина, Франція. Австрія. Італія, Іспанія.

Проте кожна із зарубіжних моделей регулювання фондового ринку не може бути перенесена до тої чи іншої держави. Ці моделі можуть модифікуватися вслід за змінами у фінансово-економічній кон'юнктурі. Для прикладу, на фондовому ринку Німеччини, де основну роль відігравали банки, почали прискорено розвиватися небанківські інвестиційні інститути, введені певні обмеження у діяльності банків на фондовому ринку.

На противагу німецькій моделі регулювання ринку цінних паперів в англосаксонській моделі банки є активними учасниками фондового ринку – їм дозволяється у ролі агента, виконувати операції з цінними паперами. В США комерційні банки побічно приймають участь у формуванні структури фондового рику через кредитування інвестиційних компаній. Американську модель ринку цінних паперів переважно називають «небанківською». Основною причиною певних обмежень діяльності банків на ринку цінних паперів США вважається масове банкрутство банків, які залучені кошти вкладали в недержавні цінні папери. Криза 30-х років в економіці США призвела до краху багатьох корпорацій і знецінила їх цінні папери, що у свою чергу призвело до банкрутства цілого ряду комерційних банків.

Світова практика стверджує, що з одного боку комерційні банки володіють значним обсягом фінансових ресурсів можуть позитивно впливати на активність ринку цінних паперів, з іншого боку – активізація діяльності банків на цьому ринку суттєво підвищує ризики для вкладників банку. Адже основне завдання функціонування банківської системи полягає у кредитуванні реальної економіки, участь в процесах фінансування промислових інвестицій. Сьогоднішній український ринок цінних паперів, хоча недостатньо первинний, має переваги перед довготерміновим кредитуванням промислового виробництва. В цьому зв'язку обмеження операцій комерційних банків з цінними паперами є доцільним з точки зору забезпечення необхідного захисту інтересів вкладників, а також ефективної організації макроекономічної політики.

Основною ідеєю формування національної моделі регулювання фондового ринку є створення високоефективного механізму перерозподілу фінансових ресурсів, що сприятиме залученню інвестицій в українську економіку. Загальноекономічна ситуація розвитку ринку пінних паперів полягає в залученні емітентами відносно дешевих інвестиційних ресурсів, необхідних для розширеного відтворення і економічного росту.

В Україні державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів і фондового ринку (НКЦПФР) у відповідності до закону «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні». Згідно цього закону державою розробляються заходи з упорядкування, контролю, нагляду за діяльністю ринку цінних паперів, запобігання зловживання при купівлі-продажі цінних паперів, наведення порядку відносно того, що дозволено і що заборонено. Для того, щоб розвивалася економіка потрібні інвестиції, а ті хто залучає гроші інших людей, повинні бути чесні в наданні інформації, на основі якої приймаються інвестиційні рішення. Інакше неможливо досягти економічного благополуччя. Теоретично темпи розвитку фондового ринку повинні координуватися з темпами росту економіки в цілому. Складно представити собі високий рівень розвитку фондового ринку в умовах протяжної депресії в якій знаходиться економіка країни. Тому наявність правового поля, що забезпечує певні умови і правила функціонування економічної системи є однією з основних передумов існування фондового ринку.

Пріоритетною галуззю розвитку економіки України є ринок цінних паперів. Держава впливає на розвиток фондового ринку шляхом прямої участі чи завдяки посередницькому регулювання. Національна комісія здійснює державне регулювання ринку цінних паперів, а координацію діяльності державних органів з функціонування ринку цінних паперів – координаційна рада до якої входять керівники державних органів, що здійснюють контроль за інвестиційною діяльністю фондового ринку.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку забезпечує:

• реалізацію єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів;

• контроль за випуском та обігом цінних паперів, створюючи рінні умови для всіх учасників ринку, запобігає монополізацію та створює умови розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів;

• надання інформації про випуск та розміщення цінних паперів, за погодженням з Національним банком України встановлює додаткові вимоги до випуску цінних паперів комерційними банками, встановлює обов'язкові нормативи достатності власних коштів, що обмежують ризики по операціях з цінними паперами в ході здійснення випуску та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів;

• моніторинг руху інвестицій в Україну та за її межі через фондовий ринок, контроль за діяльністю учасників ринку;

• достовірністю інформації, що надається та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, застосовує до юридичних осіб фінансові санкції за розміщення цінних паперів без реєстрації, ненадання інформації про діяльність емітента, або надання інвестору недостовірної інформації, за умисні дії, що мають ознаки маніпулювання на фондовому ринку;

• Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку підпорядковується Президенту України і фінансується за рахунок коштів Державного бюджету.

Опосередковане державне регулювання фондового ринку здійснюється за допомогою податкового регулювання щодо:

• інвестиційної діяльності на фондовому ринку;

• посередницької діяльності на фондовому ринку.

Податкове законодавство України не передбачає поділу бази оподаткування на інвестиційну і спекулятивну діяльність, що призводить до зниження інвестиційної активності учасників фондового ринку, оскільки за світовим досвідом, інвестиційна діяльність менше оподатковується.

З метою розвитку фондового ринку при Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку створена консультаційно-експертна рада, яка розробляє рекомендації щодо політики на ринку цінних паперів, рейтингові агентства та міжнародні демпінгові агентства які проводять конкурсний відбір, щодо визнання особи, яка може визначати рейтингові оцінки емітентів (кредитоспроможності, платоспроможності) та його окремого зобов'язання за національною шкалою кредитних рейтингів. Національна шкала поділяється на дві групи рівнів - інвестиційний і спекулятивний.

Загалом, державне регулювання фондового ринку має відбуватися на основі Концепції розвитку фондового ринку головною метою якого має стати його перетворення у високоефективний механізм перерозподілу фінансових ресурсів, що сприятиме значному залученню інвестицій.

1 Штурм Р. Бюджет (Перевод А.С. Изгосва) Санкт-Петербург.1907 г. с.4

2 Титхін Т.Н. Основные организационные принципи системы публичного хозяйства

3 В.Ойкен Основы национальной экономики

4 Ковальчук С.В., Форкун І.В. Фінанси. Новий світ.- 2000, Львів.2005 р.-С.198.

5 Бюджетна політика у контексті стратегії соціально-економічного розвитку України:К.: НДФІ, 2004.-Т1:/М.Я.Азаров, Ф.О. Ярошенко, В.М. Гаєць – 2004.- С.214.

6 ¹Розділ І. Загальні положення. Глава 4. Бюджетний процес та його учасники, с. 18 Бюджетний кодекс України

7 Дем’янишин В.Т. Теоретична концептуалізація і практична реалізація бюджетної доктрини України. Тернопіль ТНЕУ, 2008. ‑ с. 73

8 Me Conne C.C., Brue S.I. Economics: Principls, problems, and policies. – 11^tn ed. New York: MeCiraw – Hill Publishing Company, 1990.

9 Саке Дж. Риночная экономика в России: Пер. с англ. – Экономика, 1994. – 340с.

10 Пигу А. Экономическая теорыя благосостояния. Т.1. Пер. с англ. –М.: Прогресес, - 1985. – 512с.



11 Крисоватий А.І. Теоретико-організаційні домінанти та практика реалізації податкової політики в Україні. Тернопіль – Карт-бланш., 2005. С.260

12 Целевич В. Громадська самоуправа. Практичний порадник про громадські і…….

13 Ustawa a tymczasovem urequlowaniu finansow komunalnych z dnia 11 siarpnia 182877923 r // Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej. – № 94. – poz 747. – s. 1096-1107166748

14 Лаврів М.Б. Місцеві податки і збори Галичини у складі Польщі та їх роль у формуванні бюджету міста // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону: науковий збірник. Випуск ІІ. – 2006. – С.230-239

15Закон України «Про державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010р. [Електронний ресурс]. Режим доступу до док: http://zakon.rada.doq.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.nreg=2857-17

16Стігліц Д. Е. Економіка державного сектору / Пер. з англ. А. Олійник, Р. Скільський. – К.: Основа, 1998. ­ С. 114.

17 Череп А. В. Управління фінансовим потенціалом розвитку підприємства \ А. В. Череп \\ Держава і регіони .- Серія : Економіка і підприємство.-2005.- № 4 , с. 279-283.

18 Бюджетний кодекс України. Стаття 98, частина 3. Київ., Атіка., 2010 р.

19 Статистика НПФ в управлінні КУА у 2 кварталі 2013 року. – [Електронний ресурс] : сайт Української Асоціації інвестиційного бізнесу – Режим доступу: http://www.uaib.com.ua/analituaib/analit_npf/186986.html

20 Надточій Б. соціальне страхування у контексті історії // Соціальний захист. -2003. –№2- с.22.

21 Складові добробуту і бідності // Соціальний захист. – 2004. -№5.-40-41

22 Закон України ”Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням” // Верховна Рада України, 18 січня 2001 року, № 2240 – ІІІ.

 Закон України “Про державну допомогу сімям з дітьми”., ст.9.

 Інструкція про порядок передачі страхувальником виконавчій дирекції оренду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань документів, підтверджують право працівника на страхову виплату, інші соціальні послуги внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Затверджено постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 8березня 2000р. №12 // Все бухгалтерський облік.-2001.-№40 (586).- с.23-24.

23 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/achmber/control/uk/publishprintable_article?art_id=161951.

24 Про випуск казначейських зобов’язань серії А: наказ міністерства фінансів України від 18.03.2002 р., №184.

25 Файоль А. Общее и промышленное управление / А.Файоль. – М. – 1923. – С.12.

26 Бригхэм Ю. Ф., Эрхардт М. З. Финансовый менеджмент / Ю. Ф. Бригхэм, М. З. Эрхардт; 10 изд. – СПб. : Питер, 2009. – 960 с.

27 Структурні реформи економіки: світовий досвід, інститути стратегії для України / О. І. Амоша та інші. – Тернопіль : Економічна думка ТНЕУ, 2011. – с. 691.

28 Українські біржі [Електронний ресурс] – Режим доступу : http//berg.com.ua/stock-markets/stock-exchages-ofukraine

29 Нью-Йоркська біржа, правила лістингу [Електронний ресурс] – Режим доступу : http//www.nyse.com./regulation/nyse/1147474807344.htme

30 Структурні реформи економіки: світовий досвід; інститути, стратегії для України / Наук. редактор В.Ляшенко., могр. Тернопіль- Донецьк : Екопомічна думка ТНЕУ, 2011, с. 696.

401