З

Методи управління державним боргом

метою зменшення ризику виконання боргових зобов’язань, а також забезпечення платоспроможності держави використовують реструктуризацію як метод врегулювання державної заборгованості.

Під реструктуризацією боргу слід розуміти зміну порядку та умов для позичальника погашення заборгованості з метою скорочення зобов’язань з обслуговування боргу, який припадає на період передбачений угодою кредитора з позичальником.

Реструктуризація переважно здійснюється шляхом зміни режиму погашення заборгованості, або перетворення боргових вимог в інвестиції, в акції відповідного підприємства (своп) чи методом викупу боржником власних боргових зобов’язань (бай-бека), а також списання.

Реструктуризація є наслідком невдалого управління держаним боргом, за яке необхідно сплатити додаткову ціну. Порядок здійснення реструктуризації державних зовнішніх запозичень має бути прописаний як в Законі "Про державний борг" так і в нормативних документах Уряду.

Верховна Рада, відповідно до пункту 14 статті 85 Конституції України має затверджувати рішення про отримання Україною від іноземних держав, банків, міжнародних фінансових установ позики, не передбачених Державним бюджетом України.

Реструктуризація боргу може проводитись методом пролонгації боргу – відстрочення погашення позики проводиться тоді коли випуск нових акцій використовують на обслуговування раніше випущених позик. Відмова уряду від погашення боргових зобов’язань проводиться шляхом списання, або акумулювання частини боргу в умовах фінансової неспроможності держави викликаної банкрутством, чи політичними умовами. За певних умов таке списання вигідне і кредиторам.

Обмін облігацій за регресивним співвідношенням проводиться тоді коли кілька раніше випущених облігацій прирівнюють до однієї нової облігації (в окремих випадках). Поширеним методом проведення реструктуризації боргу є надання кредиторам права продажу боргів з дисконтом за національну валюту, в результаті можна придбати акції національних компаній, переважно тих компаній, що перебувають у державній власності. Коли облігації раніше випущених кількох позик обмінюються на облігації нової позики називається уніфікацією.

До методів управління державним боргом належать конверсія, консолідація. Конверсія боргу здійснюється шляхом зміни дохідності позики. Держава переважно зменшує розмір відсотків, які мають виплачуватися за позиками.

Консолідація боргу зобов’язує провести зміни щодо збільшення строків дії випущеної позики з можливою зміною відсотка за кредит, перетворення короткотермінових державних позик у довгострокові зобов’язання.

Консолідація і конверсія можуть проводиться одночасно. Вище зазначені методи управління державним боргом застосовуються до внутрішнього боргу.

При реструктуризації зовнішнього боргу – міжнародних позик і гарантованих позик згідно укладених угод боргові зобов’язання суб’єктів господарювання перекладаються на державний борг. В рамках Паризького клубу офіційних кредиторів та приватних кредиторів Лондонського клубу проводиться реструктуризація зовнішнього державного боргу.

Граничні обсяги боргу та гарантії визначаються на кожний бюджетний період законом про Державний бюджет України, які не повинні перевищувати 60 відсотків річного валового внутрішнього продукту України. Управління державним боргом має бути спрямована на здійснення:

• системної боргової політики, що є складовою частиною бюджетної політики, фінансово-економічних обґрунтувань наслідків комерційних запозичень;

• вдосконалення внутрішнього фінансового ринку і його нормативне врегулювання задля виваженого трансформування зовнішнього боргу у внутрішній;

• заборони списання заборгованості за позиками, залученими державою або під державні гарантії;

• зниження вартості обслуговування боргу та поліпшення його структури. Це може бути забезпечено високим рівнем дохідної частини бюджету та жорсткою політикою обмеження відсотків.

Процес управління державним боргом повинен супроводжуватися спеціальним законодавством. Від врегулювання проблеми заборгованості залежить стабільність національної валюти, стан валютних резервів, рівень відсоткових ставок інвестиційний клімат країни.