Д

Державний кредит як фінансова категорія

ержавний кредит слід розглядати не тільки як економічну категорію який поєднує особливості кредитних відносин (зворотності, терміновості, платності) але як фінансову категорію система відносин яка формується при мобілізації коштів для тимчасового поповнення бюджету що відрізняє його від таких класичних фінансових категорій як податки, банківський кредит.

Для прикладу:

• податки справляються до бюджету в односторонньому порядку, а державний кредит з одного боку є джерелом формування додаткових грошових ресурсів бюджету, з іншого – збільшення доходів власників цінних паперів ( відсотки, виграші за державними позиками);

• при наданні державного кредиту фінансові відносини формуються на добровільних засадах, на довірі, відповідальності, тоді як податки справляються в примусовому порядку;

• в правовому полі податок є обов’язковим платежем, розмір якого визначений законом у встановлені строки, тоді як державні запозичення здійснюються за умови браку фінансових ресурсів у державі, або існує потреба обмежити рівень оподаткування;

• на кінець, податки виступають основним джерелом наповнення бюджетів формуючи фінансову міць держави, а державний кредит є лише засобом мобілізації додаткових фінансових ресурсів. Проте між цими фінансовими категоріями існує взаємозв’язок. Адже, повернення кредиту, виплата відсотків за користування кредиту здійснюється за рахунок доходів бюджету, а податки є основним джерелом формування цих доходів. Таким чином, державний кредит авансований наперед у податки.

Відмінності державного кредиту від банківського полягають у призначенні та його функціях.

Банківський позиковий фонд використовується для фінансування підприємств, фізичних осіб з метою вирішення тимчасових фінансових проблем. За економічною сутністю державний кредит виражає додаткові фінансові кошти держави, які отримані через державну позику, і надходять у її розпорядження.

Наступною характерною ознакою банківського кредиту є те, що при продуктивному використанні коштів збільшується додана вартість продукту, де кошти державного кредиту переважно використовуються на покриття бюджетного дефіциту.

Особливістю банківського кредиту, є те, що у ролі позичальника і платника може бути одна і та сама юридична чи фізична особа. Безпосередньо позичальником державного кредиту виступає держава в особі органів державної влади, а виплати кредиторам (власникам державних цінних паперів) здійснюється переважно за рахунок бюджету.

За економічним та фінансовим змістом державний кредит виконує контрольну і розподільну функцію.

Державному кредиту – фінансовій категорії притаманні контрольна, розподільна, регулююча функції, які органічно поєднуються з функціями фінансів. Контроль здійснюється у процесі залучення державних коштів, та їх розміщення за напрямами та цільовим використання, строки їх повернення і своєчасність сплати відсотків.

Розподільна функція державного кредиту забезпечує формування бюджету додатковими ресурсами. За світовою практикою державні позики є основним джерелом фінансування державного кредиту. Ця функція державного кредиту сприяє рівномірному розподілу між поколіннями наперед спрямованого податкового тягаря, перед усім коли за рахунок позичених коштів фінансуються капітальні вкладення.

Держава свідомо використовує кредит як інструмент регулювання розвитку економіки в країні. Через ефективне розміщення цінних паперів опосередковано впливає на процес економічного розвитку, формує фінансову політику. Від рівня бюджетного фінансування залежить бюджетний дефіцит, розмір грошової маси в обігу, рівень споживання і накопичення, міжнародна платоспроможність держави та її кредитний рейтинг.

Отже, у функціях державного кредиту розкривається його економічна сутність.