Розділ IX. Державний кредит і державний борг

9.1. Державний кредит як економічна категорія.

9.2. Форми державного кредиту.

9.3. Державний борг.

9.4. Обслуговування державного боргу і методи управління.

9.1. Державний кредит як фінансово-економічна категорія.

Д

Зміст державного кредиту як економічної категорії

ержавний кредит є важливою ланкою державних фінансів, відіграє належну роль у функціонуванні фінансової системи. Ця роль не тільки зводиться до пошуку і залучення коштів, але і приймає участь у регулюванні соціально-економічних процесів.

У відтворювальному процесі кредит обслуговує стадії обміну і забезпечує фінансові потреби суб’єктів економічних відносин на умовах поворотності, платності і терміновості. Кредитний механізм забезпечує акумулювання і цільове використання в економічній життєдіяльності країни тимчасово вільних грошових коштів господарських суб’єктів і громадян, а також коштів бюджетної системи і позабюджетних фондів. За допомогою кредиту суб’єкти економічних відносин усувають розрив в часі між потребами у грошових ресурсах та їх наявністю. Таким чином кредит поповнює нестачу власних грошових коштів, необхідних для повного і своєчасного фінансування капітальних вкладень або поточних видатків.

Державний кредит є самостійною економічною категорією, має свої особливості, які відрізняють її від інших ланок фінансових відносин.

Державний кредит виражає сукупність кредитних відносин між державою в особі органів влади країни з одного боку і господарськими суб’єктами, фізичними особами, нерезидентам і іноземними державами, з іншого приводу отримання і надання кредитів або гарантійного забезпечення. У цих економічних відносинах держава традиційно виступає позичальником, кредитором і гарантом.

Державний кредит обслуговує економічні інтереси держави, формуючи кредитні відносини внаслідок отримання або надання грошових коштів в середині держави (внутрішній кредит) і з нерезидентом (зовнішній кредит). За допомогою державного кредиту залучаються тимчасово вільні фінансові ресурси юридичних і фізичних осіб для покриття бюджетного дефіциту. У сфері міжнародних відносин держава може виступати одночасно позичальником і кредитором. В тих випадках, коли держава приймає на себе відповідальність за повернення позичених коштів господарськими суб’єктами, вона виступає гарантом.

Державний кредит є вираження кредитних відносин, які отримуються в результаті руху позиченого капіталу. За своєю економічною сутністю державний кредит є формою вторинного перерозподілу планового внутрішнього продукту. Адже видаткова частина бюджету представляє собою зведені бюджетні призначення конкретним міністерствам, відомством, управління місцевих органів самоврядування. Ці призначення носять назву бюджетних кредитів.

Джерелом повернення державного кредиту і сплати відсотків за його користування є доходи бюджету, а не прибуток від вигідного розміщення кредиту. Використання кредиту для покриття дефіциту державного бюджету зумовлено значно меншими негативними наслідками для фінансового стану держави ніж покриття дефіциту за допомогою грошової емісії.

Найпоширенішою формою прояву державного кредиту є державні позики, що надаються на підставі угоди і випуском цінних паперів під державне майно та гарантовані позики, останні позики надаються іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним підприємствам.

Угодами оформляються державні позики переважно від урядів інших країн, міжнародних організацій та фінансових інститутів. Угода/договір є юридичною основою державних позик. Залучення державних позик шляхом випуску цінних паперів, які придбаваються кредиторами, забезпечують їм певні фінансові переваги. Слід відзначити, що державні позики забезпечені випуском цінних паперів – облігацій, казначейськими зобов’язаннями (векселями) відразу впливають на зміну державного бюджету, а гарантування погашення боргових зобов’язань не завжди призводить до зміни централізованого грошового фонду, оскільки боржник може своєчасно і в повному обсязі розрахуватися з позичальником за своїми зобов’язаннями. За таких умов гарант – держава, в особі органів виконавчої влади, не несе додаткових видатків.

Державний кредит виникає внаслідок утворення дефіциту бюджету, який відображає такий обсяг додаткових бюджетних ресурсів, які потрібно запозичити з внутрішніх або зовнішніх джерел щоб покрити запланований обсяг видатків. Виходячи із сутності бюджетного дефіциту, яка полягає у функціонуванні частини бюджетних відносин з приводу мобілізації того обсягу доходів, якого не вистачає для покриття різниці між видатковою та дохідною частинами бюджету державний кредит набуває об’єктивної необхідності для задоволення суспільних потреб.

Використання державного кредиту зумовлено ще і тим, що існує постійна суперечність між обсягом суспільних потреб і можливості держави задовольнити ці потреби за рахунок коштів державного бюджету. Причинами невідповідності між видатками і доходами бюджету є передусім неекономне, нераціональне використання коштів або додаткові з економічних, соціальних і політичних причин державні видатки, що виходять за межі фіскального оподаткування. За сучасних функцій держави, фіскальних можливостях економіки державний кредит поєднує характерні особливості грошових відносин – фінансів і кредиту, що зумовлює відповідний характер відносин державного кредиту і державного бюджету, взаємозв’язок із системою оподаткування та рухом позикового капіталу. Податки і позики є взаємодоповнюючі фінансові інструменти державних фінансів за допомогою яких держава мобілізує кошти для фінансування своїх постійно зростаючих п отреб.