V. Підсумок уроку. Домашнє завдання.

Тема: Наш край у середині 60-х- на початку 80-х рр.

Мета: Ознайомити учнів з розвитком нашого краю у середині 60-х- на початку 80-х рр., формувати вміння узагальнювати й систематизувати історичний матеріал, складати логічні історичні схеми подій, виховувати повагу та почуття гордості до історичного минулого.

Обладнання: підручник історії України, карта.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація знань і визначення теми, мети уроку.

1. Хто такі "дисиденти"?

2. Які були цілі дисидентів в Україні?

3. Кого з відомих представників опозиційного руху Ви знаєте?

4. Назвіть відомі Вам українські опозиційні організації.

5. Які напрямки дисидентського руху Вам відомі?

6. Яка міжнародна подія стала поштовхом для активізації опозиційного руху в Україні та чому?

7. Коли виникла Українська Гельсінська група? Хто був її засновником?

8. Визначте хронологічну послідовність подій:

- утворення Української Гельсінської групи;

- утворення Комітету захисту Української греко-католицької церкви;

- перила спроба утворення незалежних профспілок;

- Нарада з питань безпеки і співробітництва в Європі.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

У квітні 1962 року в сільських районах країни створені територіальні виробничі колгоспно-радгоспні управління.

Красноградське територіальне виробниче колгоспно-радгоспне управління об'єднало 68 колгоспів і 4 радгоспи Красноградського, Зачепилівського і Кегичівського районів. Начальником виробничого управління був призначений перший секретар Красноградського райкому партії С. В. Луценко, парторгом обкому партії- перший секретар Кегичівського РККПУ М. Т. Мариненко.

Районна газета „Зоря" стала органом Харківського обкому КП України та обласної Ради депутатів трудящих при Красноградському територіальному виробничому управлінні. Перший номер під назвою „Комуністичним шляхом" вийшов 4 травня 1962 року.

В листопаді 1962 року вийшла постанова Пленуму ЦК КПРС „Про розвиток економіки СРСР і перебудову партійного керівництва народним господарством". В цій постанові говорилося про утворення двох самостійних партійних організацій за виробничим принципом.

25 грудня 1962 року відбулася перша партійна конференція Красноградської зональної промислової партійної організації. Секретарем парткому обраний М. І. Сенчук, заступниками П. М. Шевченко та Т. І. Захожай. Промислова партійна організація об'єднала 47 первинних парторганізацій промислових підприємств: 4 Зачепилівського, 5 Нововодолазького, 8 Валківського і 30 парторганізацій Красноградського району.

З січня 1963 року відбувся пленум новообраного партійного комітету Красноградського виробничого колгоспно-радгоспного управління. На пленумі секретарем парткому обраний М. Т. Мариненко, заступниками М. Н. Оніщенко, та І.І. Зозуля.

Ця перебудова управління народним господарством бажаних результатів не дала. Щоб у цьому переконатись досить назвати один факт: у 1963 році середня урожайність зернових по Красноградському колгоспно-радгоспному управлінні знизилась до 10,4 центнера з гектара, що нижче ніж у 1940 році. Хоч погодні умови в той рік були не з гірших. Учнівська бригада Петрівської СШ в 1963 році виростила на площі 17 гектарів по 53,4 центнери зерна.

В листопаді 1964 року Пленум ЦК КПРС прийняв постанову „Про об'єднання промислових і сільських обласних партійних організацій". 12 січня 1965 року відбулася XX партійна конференція, на якій відбулося об'єднання зональної промислової партійної організації та партійної організації територіального виробничого колгоспно-радгоспного управління в єдину територіальну партійну організацію Красноградського району.

Наприкінці 50-х років красноградські промислові артілі встановили нове виробниче устаткування, розширили асортимент товарів, що вироблялись в цехах артілей, значно підвищили продуктивність праці і якість продукції. До керівництва прийшли висококваліфіковані дипломовані спеціалісти О. І. Кучерява (промартіль „Перемога"), М. і. Мерзлікін (промартіль „Ударник"). У 1960 році промартілі „Перемога", та „Ударник" одержали статус фабрик, артіль „Вогнетривал" статус завода.

У 1965 році створено Красноградський район електромереж. З першого дня протягом п'ятнадцяти років його начальником працював енергійний, досвідчений інженер І. П. Дарченко. Шістдесяті роки в житті Красноградщини стали роками суцільної електрифікації. Всі колгоспи і радгоспи, підключені до державних електричних мереж, одержали якісну і дешеву електроенергію. У 1969 році в колгоспах і радгоспах району працювало 1318 електродвигунів, було проведено 400 кілометрів електромережі. Стабільно стали працювати електродвигуни та електричні прилади на промислових підприємствах міста. Яскравіше горіли лампочки Ілліча в квартирах красноградців.

Радісна звістка прилетіла на Красноградщину весною 1966 року: телеграма-молнія Харківського обкому партії та облвиконкому повідомляла, що завідуючій СТО ім. Кірова Марії Петрівні Мацегоровій присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці.

Газета з цим указом прийшла пізніше. Стало відомо, що 22 трудівників тваринництва району нагороджено орденом „Знак Пошани", 24 - медаллю „За трудову доблесть", 22 - медаллю „За трудову відзнаку".

В грудні 1966 року указом Президії Верховної Ради УРСР з Красноградського виділені в самостійні райони Зачепилівський і Кегичівський.

Значних успіхів досягли трудящі району, зустрічаючи 50-річчя Радянської влади. Сімдесят трьох трудівників Красноградщини нагороджено орденами. Серед них орденом Леніна - бригадира будівельників міжколгоспбуду А. 3. Васильєва, бригадира тракторної бригади колгоспу „12-річчя Жовтня" І. Т. Домнича, ланкову колгоспу „Червона Україна" О. і. Коваленко, доярку колгоспу „40 лет Октября" Т. і. Мужевську, агронома колгоспу „Українка" П. М. Чернуху.

Орденом Жовтневої революції - начальника Балківського підприємства хлібопродуктів Г. О. Бейника, голову колгоспу „40 лет Октября" П. X. Бідненка, голову колгоспу „Українка" С. В. Дикого, завідуючого С.Т.Ф. колгоспу „Зоря комунізму" і. П. Межерицького, голову колгоспу „Серп і молот" В. А. Миронова, голову колгоспу „Червоний партизан" І. М. Сідащенка та директора відгодівельного радгоспу В. Ф. Тарана. Тридцять шість чоловік нагороджено медалями „За трудову доблесть" та „За трудову відзнаку".

У 60-і роки на Красноградщині відкриті підземні кладові голубого палива. Обладнати газопромисли і налагодити їх роботу допомагали спеціалісти багатьох союзних республік і Народної Республіки Болгарії. Хрестищеиське газове родовище по своїх запасах друге на Україні. Перший потужний фонтан газу на західно-хестищенській площі вдарив у червні 1968 року. У грудні 1970 року природний газ прийшов у Красноград.

Хрестищенське родовище у 1971 році дало газу стільки, скільки в 1940 році його одержувала вся наша країна. На кінець 9-ї п'ятирічки планувалось дати народному господарству 6 мільярдів 700 мільйонів кубометрів газу. План був перевиконаний.

У зв'язку з появою Красноградської нафтогазорозвідувальної експедиції глибокого буріння та Хрестищенського газопромислу в місті зростає кількість населення: в 1977 році в Краснограді проживало 20 тисяч чоловік, проти 15,5 в 1967 році. Активно здійснювалось промислове будівництво.

У 60-70-і роки збудовані і стали в ряд працюючих м'ясокомбінат, хлібозавод, комбікормовий завод, побутовий комбінат, комбінат комунальних підприємств, міжколгоспний комбінат комунального господарства, полігон залізобетонних виробів, меблева і хутрова фабрики, радіоцех і цех фабрики „Україна" та інші. Тільки за роки 9-ї п'ятирічки в районі введено в дію 50 промислових підприємств. У цій п'ятирічці вироблено промислової продукції на суму 244 мільйони карбованців, що на 125 мільйонів більше, ніж у попередній п'ятирічці. Завдяки запровадженню нових технологій і техніки продуктивність праці в промисловості району виросле на 46 процентів, у порівнянні з 8-ю п'ятирічкою.

Чимало зроблено в 60-70-і роки в соціально-культурному будівництві. До послуг жителів міста - два Будинки культури, два кінотеатри, народні музеї, центральна районна, міська, дитяча та 12 профспілкових бібліотек, які нараховують більше 300 тисяч томів.

За рахунок колгоспних коштів збудовано 5 сільських Будинків культури, 4 музеї історії села, в селах району збудовані торговельні центри, їдальні, готелі, дитячі садки, лазні.

Завдяки новозбудованому телеретранслятору трудящі Красноградщини мають змогу дивитися телепередачі по трьох програмах.

У 1979 році уродженець Красноградщини Г. А. Гончаренко порушив клопотання про повернення до Краснограда творів художника-етнографа Порфирія Денисовича Мартиновича і відродження картинної галереї, яка була заснована у 1922 році, а у 1929 році вивезена на тимчасову виставку у Харківський художній музей.

Знайдені в інституті етнографії академії наук України документи ясно стверджують, що Порфирій Денисович своїх творів Харківському художньому музею не дарував.

Після річної кропіткої переписки з багатьма відомствами, Міністром культури УРСР С. Д. Безклубенком був підписаний наказ про передачу 20 творів образотворчого мистецтва П. Д. Мартиновича з Харківського художнього музею в Красноградський краєзнавчий. Десяток робіт із серії „Ленінські місця в Швейцарії" подарував музею уродженець Краснограда художник А. Т, Домнич. Художні твори появилися, а експонувати іх не було де.

В день відкриття ХХVІ з'їзду КПРС, 23 лютого 1981 року, голова виконкому Красноградської районної Ради народних депутатів Г. С. Матюшенко поклав перший камінь у фундамент приміщення під картинну галерею. Будівництво велося дуже повільно. Тільки тоді, коли над будівництвом взяв шефство секретар райкому партії В. І. Красюк, будівництво повелося інтенсивно.

За останні роки розширилась у місті мережа навчальних закладів. У грудні 1981 року закінчено будівництво нового корпусу середньої школи № 2. В місті є технікум і три училища. Технікум механізації сільського господарства імені Героя Радянського Союзу Ф. Я. Тимошенка - один із кращих сільськогосподарських тєхнікум.в у республіці. Він готує бухгалтерів, механіків і електриків сільськогосподарського виробництва.

У 1983 році, після майже тридцятирічної перерви, відновило роботу Красноградське педагогічне училище, в якому навчається більше тисячі студентів. Училищу передано приміщення колишньої школи-інтернату.

У Красноградському професійно-технічному училищі більше 500 учнів оволодівають різними спеціальностями для системи облагробуду.

В рік 50-річчя Жовтня здано в експлуатацію триповерховий будинок районної поліклініки. У 1974 році збудовано чотириповерхове приміщення центральної районної лікарні на 200 ліжок. А в листопаді 1986 року завершено будівництво ще одного лікувального корпусу районної лікарні на 120 ліжок, з добре обладнаними кабінетами і лабораторіями.

ІV. Закріплення вивченого матеріалу.