V. Підсумок уроку. Домашнє завдання.

Тема: Особливості економічного та соціального розвитку краю в 80 –х роках ХХ ст.

Мета: Ознайомити учнів з особливостями економічного та соціального розвитку краю в 80 –х роках ХХ ст. , формувати вміння узагальнювати й систематизувати історичний матеріал, складати логічні історичні схеми подій, виховувати повагу та почуття гордості до історичного минулого.

Обладнання: підручник історії України, карта.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація знань і визначення теми, мети уроку.

1) Що таке глобалізація?

2) Участь України в процесах глобалізації в світовий інформаційний та освітній простіри?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Починаючи з 70-х років, наша країна стала втрачати темпи зростання. В сфері економіки почали нагромаджуватися труднощі й нерозв'язані проблеми. В економічній, соціальній та інших сферах життя з'явилися несприятливі тенденції. Об'єктивно в економіці, як і в інших галузях, назріла потреба у змінах, проте у політичній та практичній діяльності партії й держави вона не знаходила реалізації. Це заважало повнішому використанню трудових і природних ресурсів, стримувало рух уперед.

В той час в промисловості Красноградського району спостерігалися ще прогресивні зрушення. Кон'юнктурні умови, що склалися у зв'язку з освоєнням Хрестищенського газородовища, сприяли соціально-культурному та промисловому розвитку. Завдання ХІ-ї п'ятирічки по основних показниках соціальної програми в районі виконані. Заробітна плата робітників і службовців зросла на 7,5 процента, виплата пенсій і допомоги - на 25 процентів. За п'ятирічку введено понад 80 тисяч квадратних метрів житла, в тому числі на селі - 25 тисяч. В цілому поліпшено умови більше 1,5 тисячі сімей, газифіковано понад 3000 квартир. Природним газом стало користуватися населення 12 сіл району. Дальший розвиток одержали комунальні служби і будівництво доріг з твердим покриттям.

У промисловості виконано п'ятирічний план по виробництву товарів народного споживання, досягнуто росту виробництва продукції на 10 процентів, налагоджено випуск нових видів товарів.

У сільськогосподарському виробництві у 60-70-і роки спостерігалась тенденція до застою і навіть скорочення. У 1963 році середня урожайність зернових по району знизилась до 10,4 центнера проти 14,5 центнера в 1940 році. Красноградський райком партії та виконком районної Ради народних депутатів постійно шукали шляхи піднесення продуктивності сільськогосподарського виробництва. В цей період в районі працювало бюро економічного аналізу роботи промислових підприємств і колгоспів, комісія по підвищенню родючості ґрунтів, періодично проводилися економічні конференції, які виробляли наукові рекомендації по підвищенню ефективності колгоспного і радгоспного виробництва. В 1976 році Красноградським райкомом партії разом з ученими Харківського сільськогосподарського інституту імені В. В. Докучаєва був розроблений комплексний план впровадження досягнень науково-технічного прогресу в колгоспах району на 1976-80 роки.

В ті ж роки ряд наукових рекомендацій з питань сільськогосподарського виробництва опублікували учені Красноградської науково-дослідної станції кандидати сільськогосподарських наук Г. М. Білоус, А. Митрополенко, Є. Лебідь, кандидат біологічних наук Г. Т. Замковий та інші. На Красноградській науково-дослідній станції працює більше десяти кандидатів наук.

Група головного економіста управління сільського господарства райвиконкому і. П. Мещерякова, ще задовго до створення РАГ10, розробила детальні рекомендації по запровадженню внутрігосподарського розрахунку в колгоспах району. Для користі колгоспного виробництва вже кілька років працює „райсільгоспхімія".

Як бачимо науково-обгрунтованих розробок і рекомендацій було достатньо, насиченість енергоресурсами теж була висока, а результати діяльності колгоспів і радгоспів низькі. Якщо в 1980 році заборгованість району по продажу державі хліба в зерні становила 14 тисяч тонн, то в 1985 році вона зросла до 75 тисяч тонн.

Причиною відставання сільськогосподарського виробництва від потреб життя була відсутність економічних підойм, які можуть бути вироблені тільки в загальнодержавному масштабі. Останнє відчувало дедалі зростаючий дефіцит кадрів. Оскільки протягом тривалого періоду з села до міста переходила переважно молодь - найбільш соціальне мобільна частина населення - вікова структура сільськогосподарської робочої сили стала значно гіршою.

Несприятливі для сільськогосподарського виробництва тенденції у розширеному відтворенні робочої сили поглибилися різким зниженням природного приросту населення внаслідок падіння народжуваності. Природний приріст в розрахунку на 10 тисяч чоловік населення на Україні скоротився з 136 в 1960 році до 30 в 1985 році.

В країні існувала надмірно централізована система управління господарством. Все це призвело до різкого зменшення темпів виробництва сільськогосподарської продукції у колгоспно-кооперативному секторі господарства і в кінцевому підсумку до загострення продовольчої проблеми.

Перші кроки перебудови були помітні і на Красноградщині, Перейшли працювати на повний госпрозрахунок і самофінансування комбінат хлібопродуктів, меблева і бавовняно-ткацька фабрики, Хрестищенське управління бурових робіт, автотранспортне підприємство, райпобуткомбінат, об'єднання по виробництву продукції птахівництва, всі торговельні підприємства.

На повний господарський розрахунок і самофінансування починають переходити колгоспи і радгоспи. Виростивши у 1987 році урожай зернових по 29 центнерів з гектара, трудівники району, вперше за останні 5 років, виконали план продажі хліба державі.

У колгоспі імені Щорса працювала підрядна бригада, яку очолював В. О. Безкровний. Вже у 1986 році бригада досягла значних успіхів. Якщо по колгоспу було вироблено валової продукції на одного працюючого на 13857 карбованців, то у бригаді колективного підряду - на 38512 карбованців. У 1988-90 роках у більшості колгоспів району з'явились сім'ї, які працюють на підряді по вирощенню овочевих і кормових культур. Для дійового введення повного госпрозрахунку втілена чекова форма-контролю затрат у всіх сільськогосподарських підприємствах. У 1990 році трудівники району виростили урожай зернових по 40,1 ц з кожного гектара, перевиконали державне замовлення продажі ранніх зернових. Такий урожай хліба зібрано вперше в історії Красноградщини. Дехто пояснює цей факт сприятливими погодними умовами. Але не треба нехтувати і тими перебудовними процесами, які відбуваються в аграрному секторі народного господарства, розкріпачують селянина роблять його справжнім господарем на землі. Поступово змінюються відносини власності і структури державного управління, люди прагнуть бути повними господарями результатів своєї праці.

У Краснограді діяла виробнича контора зеленого господарства з оранжереєю площею дві тисячі квадратних метрів. На території міста кожного року висаджується більше двох тисяч дерев. Крім зеленого наряду, на вулицях міста з весни і до пізньої осені багато квітів. Завдяки оранжереї красноградці мають можливість дарувати рідним, друзям і гостям живі квіти влітку і взимку.

Не території міста прокладено 84,5 кілометра водоводу, по якому з 13 артезіанських свердловин надходить мешканцям міста щодоби 14,5 тисячі кубічних метрів питної води, що становить по 200 літрів на душу населення.

За даними Всесоюзного перепису населення на 12 січня 1989 року в Красноградському районі проживало 56 тисяч чоловік, в тому числі в місті 27 тисяч.

В Краснограді налічується 3315 індивідуальних житлових будинків, 63 двоповерхових, 61 п'ятиповерхових, розпочато будівництво дев'ятиповерхових.

В третьому мікрорайоні міста розпочато будівництво середньої школи на 1294 учнівських місць, продовжується асфальтування вулиць. Паралельно з забудовою нових кварталів зводяться нові комунальні споруди.

4 березня 1990 року вперше проходили вибори до місцевих Рад та Верховної Ради України на альтернативній основі, із трьох кандидатів депутатом Верховної Ради України був обраний працівник Красноградської дослідної станції інституту кукурудзи В. І. Усатенко.

Красноградська районна Рада, обрана у складі 58 депутатів, на своєму першому засіданні на альтернативній основі головою Ради обрала І. І. Лисяка, його заступником Г. І. Бобровську, президію Ради у складі 12 депутатів та затвердила склад дев'яти постійних комісій. Районна Рада посаду голови Ради і голови виконкому поєднала в одній особі. Через деякий час таке поєднання відбулося і в інших районних та обласній Раді народних депутатів Харківщини. Заступниками голови райвиконкому на сесії затверджені М. М. Крикун, М. Г. Петренко та О. М. Третяк.

ІV. Закріплення вивченого матеріалу.