V. Підсумок уроку. Домашнє завдання.

Тема: Особливості економічного та соціального розвитку краю в 50-70 –х роках ХХ ст.

Мета: Ознайомити учнів з особливостями економічного та соціального розвитку краю в 50-70 –х роках ХХ ст. , формувати вміння узагальнювати й систематизувати історичний матеріал, складати логічні історичні схеми подій, виховувати повагу та почуття гордості до історичного минулого.

Обладнання: підручник історії України, карта.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація знань і визначення теми, мети уроку.

1) Що таке глобалізація?

2) Участь України в процесах глобалізації в світовий інформаційний та освітній простіри?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

У 1948 році у Красноградському районі був досягнутий довоєнний рівень виробництва зерна. По деяких культурах він був перевищений. Особливо зросла врожайність основної зернової культури - озимої пшениці: в 1948 році було зібрано в середньому з кожного гектара по 19,1 центнера проти 14,5 центнера в довоєнному 1940 році. Ланка У. Р. Золотухіної зібрала з кожного гектара по 31 центнеру. В лютому 1949 року У. Р. Золотухіній та бригадиру тракторної бригади колгоспу „Родина" і. Г. Бойку присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці. Велику групу робітників МТС і радгоспів, колгоспів, партійних і радянських працівників Радянський уряд нагородив орденами і медалями.

В 1943 році, відразу після визволення міста, висвітлює життя району, кличе до нових трудових звершень районна газета „Трибуна більшовика". З серпня 1944 року вона стала називатися „Зорею".

У 1950 році до послуг населення району була поліклініка з десятьма кабінетами, клінічною лабораторією і зубопротезним кабінетом, лікарня на 140 ліжок, туберкульозний і венерологічний диспансери, санітарна станція, санбаклабораторія. Повернувшись з війни, в лікарні працювали досвідчені медики А. М. Масалов, С. Г. Буланий,Г. В.Усенко, А. і. Сидоренко.

У середині 1950 року в Красноградському районі було 82 колгоспи. В кожному невеликому селі окремий колгосп. Та ще до цього було чотири радгоспи. Не вистачало керівних кадрів сільськогосподарського виробництва. Частина голів правлінь колгоспів мали семирічну освіту, а деякі й початкову. Щоб краще використати спеціалістів і сільськогосподарську техніку, яка була зосереджена в МТС, досягнення передової агротехнічної науки, необхідно було провести укрупнення сільськогосподарських артілей. Воно почалося в Красноградському районі у середині 1950 року. Через рік колгоспів стало 25, а на кінець 1960 року їх було 17.

У 1950 році в республіці валове виробництво зерна становило 20448 тис. т, проти 26420 тис. т в 1940 році.

У колгоспи Красноградщини прибули спеціалісти сільського господарства - посланці організацій Харкова і Краснограда тридцятитисячники С. В. Дикий, П. X. Бідненко, А. і. Логвінов, П. В. Володій, М. і. Литвинов. На посаду директора Берестовеньківської МТС з Харкова прибув в 1953 р. спеціаліст з вищою освітою М. М, С'єдін.

Семен Васильович Дикий очолив колгосп ім. Кірова (с. Хрестище). Він вивіє колгосп в ряди передових. Його ж труд відзначено найвищою нагородою - орденом Леніна. Прибув Семен Васильович з Харківського верстатобудівного заводу і працював на Красноградщииі головою правління колгоспів ім. Кірова та „Українка" 18 років.

Велике значення для піднесення сільськогосподарського виробництва мала електрифікація села. В липні 1954 року дала струм електростанція колгоспу ім. Ворошилова (тепер село Жовтневе). А в грудні того ж року засяяли електричні вогні в Миколо-Комишуватій. Тут здійснилась електрифікація на вищому рівні - провели електролінію з сусіднього Валківського району. Лампочки Ілліча спалахнули пізнього вечора 17 грудня. Радість комишуватців важко описати. Всі, від малого до старого, „висипали" на вулицю. Гамору було, як на Сорочинському ярмарку: молоді щось вигукували, обіймалися, пританцьовували від радості, на морозі, старі, спершись на тин, зачаровано дивились, як на стовпах горіло яскраве полум'я. Це Суло справжнє диво.

Коли ми говоримо про тваринництво, то не можна не згадати Марію Петрівну Мацегорову та Лідію Щербину. Швидко росла трудова слава свинарки з колгоспу їм. Шевченка М. П. Мацегорової. За 7 післявоєнних років вона виростила більше 1200 поросят. В 1953 році одержала від кожної з 10 свиноматок по 19,5 поросят, а в 1955 році Вже по 20,5. У 1955 році була учасником Всесоюзної сільськогосподарської Виставки, а в 1958 р. Марія Петрівна за доблесну працю нагороджена орденом Леніна. В п'ятдесяті роки відзначилися високими трудовими успіхами учениці Марії Петрівни Катя Таран та Марія Риженкова.

У 1957 році на полях району працювало 219 тракторів проти 50 в 1937 році. Працівники колгоспних полів у тому році виростили по 20,7 центнера озимої пшениці на кожному гектарі. Колгосп „Зоря комунізму" в 1950 році мав лише 480 тисяч карбованців прибутку, а в 1956 році він уже складав 3 мільйони 700 тисяч карбованців.

Добрі були наслідки роботи в 1956-1957 сільськогосподарському році. Весною 1958 року 63 передовики сільськогосподарського виробництва нагороджені орденами і медалями: орденом Леніна - В. І. Кривуца, М. П. Мацегорова, Ф. К. Скотаренко, М. і. Шость; орденом Трудового Червоного Прапора - Г. А. Гнатенко, І. Т. Д'яченко, і. Є. Машкіна, М. М. С'єдин, М. Я. Черненко, Л. М. Щербина; 16 передовиків нагороджені орденом „Знак Пошани"; 12 - медаллю „За трудову доблесть"; 25 - медаллю „За трудову відзнаку".

У 50 роки спостерігається розширення шкільної мережі, зміцнення матеріальної бази закладів культури та медицини, забезпечення їх кваліфікованими кадрами. До 1955 року в Краснограді працювало педагогічне училище. В зв'язку з повним забезпеченням шкіл кадрами вчителів початкових класів Красноградське педучилище закрили, а його п'ять викладачів М. 0. Сазонова, Б. Є. Гуда, С. М. Рижила, Г. Р. Бернарда та П. К. Федченка призначено директорами середніх навчальних закладів.

У 1954-1959 р. збудований двоповерховий навчальний корпус Красноградського технікуму механізації сільського господарства. В 1955 році зданий в експлуатацію будинок залізничної школи № 30 (СШ № 3). В місті відкрита школа робітничої молоді, вихованець якої В. А. Грінченко став народним артистом СРСР. За великий вклад в розвиток народної освіти 0. і. Кацович та М. К. Редьку присвоєно звання заслуженого учителя УРСР.

В 1959 році в центрі міста був споруджений пам'ятник 96-ти естонським стрільцям, які загинули в боротьбі за Радянську владу на Красноградщині в 1920 році.

У 1953 році було створено Міністерство культури СРСР. Відповідні міністерства були створені і в союзних республіках. До цього року культосвітніми установами в районі займався відділ народної освіти. В тому році при виконкомі районної Ради депутатів трудящих створено відділ культури.

Місцеві Ради району стали більше піклуватися про створення та зміцнення матеріальної бази культосвітніх установ. У 1957 році в районі працювали 2 районні, міська, 25 сільських і 13 колгоспних бібліотек. Крім того, жителі міста користувалися послугами 11 бібліотек підприємств, установ і організацій. У розпорядженні вчителів і учнів району було 47 шкільних бібліотек.

У 1951 році в селі Ленінка збудовано двоповерховий Будинок культури на 400 місць. Всього в районі нараховувалось 55 клубів.

У 1955 році в Краснограді відкрита музична школа, ініціаторами її відкриття та розвитку були ентузіасти - перші вчителі М. П. Стогній, 3. М. Дубина, Т. С. Кондрацький, М. Т. Калкутін, М. Я. Литвин. Невдовзі вчителі і учні музичної школи поповнили ансамбль народних інструментів і зазвучав він на всю Україну. У 1960 році, вже з високим титулом народного хору, ансамбль успішно виступив у Москві під час Декади української літератури і мистецтва.

В Краснограді в 50-і роки знаходився обласний іподром, а скакунів вирощували на колгоспній конефермі в Кобзівці. Об'їжджених коней здавали в фонд Радянської Армії. Доброї слави зажила красноградська футбольна команда „Спартак", тренером якої був О. Т. Вербич. Команда неодноразово займала призові місця серед команд Харківської області. Переможцями обласних і республіканських змагань були красноградські силачі Бондаренко, Овсяніков, Олексенко і Соболь.

У місті відбудовані і працюють комбікормовий завод, маслозавод, м’ясокомбінат, раймісцевлромкомбінат, райхарчокомбінат. До 1 жовтня 1945 року повинен стати до ладу державний млин, який перероблятиме 100 тонн зерна за добу.

У квітні 1962 року в сільських районах країни створені територіальні виробничі колгоспно-радгоспні управління.

Красноградське територіальне виробниче колгоспно-радгоспне управління об'єднало 68 колгоспів і 4 радгоспи Красноградського, Зачепилівського і Кегичівського районів. Начальником виробничого управління був призначений перший секретар Красноградського райкому партії С. В. Луценко, парторгом обкому партії- перший секретар Кегичівського РККПУ М. Т. Мариненко.

Районна газета „Зоря" стала органом Харківського обкому КП України та обласної Ради депутатів трудящих при Красноградському територіальному виробничому управлінні. Перший номер під назвою „Комуністичним шляхом" вийшов 4 травня 1962 року.

З січня 1963 року відбувся пленум новообраного партійного комітету Красноградського виробничого колгоспно-радгоспного управління. На пленумі секретарем парткому обраний М. Т. Мариненко, заступниками М. Н. Оніщенко, та І.І. Зозуля.

У 1960 році промартілі „Перемога", та „Ударник" одержали статус фабрик, артіль „Вогнетривал" статус завода.

У 1965 році створено Красноградський район електромереж. Весною 1966 року Марії Петрівні Мацегоровій присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці.

Тоді на мітингу ще ніхто не знав, що тим же указом Президії Верховної Ради СРСР, яким Марії Петрівні присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, Ганну Мефодіївну Видюк нагороджено найвищою нагородою - орденом Леніна, а голову колгоспу Андрія Івановича Гонтаря - орденом Трудового Червоного Прапора.

В грудні 1966 року указом Президії Верховної Ради УРСР з Красноградського виділені в самостійні райони Зачепилівський і Кегичівський.

У 60-і роки на Красноградщині відкриті підземні кладові голубого палива. Обладнати газопромисли і налагодити їх роботу допомагали спеціалісти багатьох союзних республік і Народної Республіки Болгарії. Хрестищеиське газове родовище по своїх запасах друге на Україні. Перший потужний фонтан газу на західно-хестищенській площі вдарив у червні 1968 року. У грудні 1970 року природний газ прийшов у Красноград.

Хрестищенське родовище у 1971 році дало газу стільки, скільки в 1940 році його одержувала вся наша країна. На кінець 9-ї п'ятирічки планувалось дати народному господарству 6 мільярдів 700 мільйонів кубометрів газу. План був перевиконаний.

У зв'язку з появою Красноградської нафтогазорозвідувальної експедиції глибокого буріння та Хрестищенського газопромислу в місті зростає кількість населення: в 1977 році в Краснограді проживало 20 тисяч чоловік, проти 15,5 в 1967 році. Активно здійснювалось промислове будівництво.

У 60-70-і роки збудовані і стали в ряд працюючих м'ясокомбінат, хлібозавод, комбікормовий завод, побутовий комбінат, комбінат комунальних підприємств, міжколгоспний комбінат комунального господарства, полігон залізобетонних виробів, меблева і хутрова фабрики, радіоцех і цех фабрики „Україна" та інші. Тільки за роки 9-ї п'ятирічки в районі введено в дію 50 промислових підприємств. У цій п'ятирічці вироблено промислової продукції на суму 244 мільйони карбованців, що на 125 мільйонів більше, ніж у попередній п'ятирічці. Завдяки запровадженню нових технологій і техніки продуктивність праці в промисловості району виросле на 46 процентів, у порівнянні з 8-ю п'ятирічкою.

Чимало зроблено в 60-70-і роки в соціально-культурному будівництві. До послуг жителів міста - два Будинки культури, два кінотеатри, народні музеї, центральна районна, міська, дитяча та 12 профспілкових бібліотек, які нараховують більше 300 тисяч томів.

За рахунок колгоспних коштів збудовано 5 сільських Будинків культури, 4 музеї історії села, в селах району збудовані торговельні центри, їдальні, готелі, дитячі садки, лазні.

В рік 1967 році здано в експлуатацію триповерховий будинок районної поліклініки. У 1974 році збудовано чотириповерхове приміщення центральної районної лікарні на 200 ліжок.

ІV. Закріплення вивченого матеріалу.