Види рекреаційно-оздоровчих послуг та особливості їх надання

2.1 Становлення ринку рекреаційно-оздоровчих послуг та активну участь держави в цьому

Ні для кого не секрет, що в СРСР спорту та здоров'я населення приділялася величезний вплив. Але з розпадом Радянського Союзу, для Росії настали важкі часи, і ця сфера стала приходити в занепад через нестачу фінансування і незацікавленості населення в ній. Різко зменшилася кількість людей у всіляких секціях і спортивних організаціях, молодь стала набагато менше цікавитися спортом, через нестачу фінансування і відтоку клієнтів прийшли в занепад багато Російські пансіонати, санаторії та здравниці. Але зараз держава усвідомила важливість здоров'я населення і надає активне сприяння розвитку спорту, туризму і рекреаційно-оздоровчих установ. У країні були створені особливі економічні зони туристсько-рекреаційного типу - так звані «Туристично-рекреаційні ОЕЗ», в яких приділяється велика увага і сприяння розвитку оздоровчої інфраструктури. Постановами Уряду Російської Федерації від 03.02.2007 № 67, 68, 69, 70, 71, 72, 73 створені такі особливі економічні зони туристсько-рекреаційного типу відповідно:

- Особлива економічна зона в Калінінградській області

- Особлива економічна зона в Краснодарському краї

- Особлива економічна зона в Ставропольському краї

- Особлива економічна зона в Алтайському краї

- Особлива економічна зона в Республіці Алтай

- Особлива економічна зона в Республіці Бурятія

- Особлива економічна зона в Іркутській області

Останні дві економічні зони ілюструють нову позитивну тенденцію у розвитку даної сфери, адже обидві вони знаходяться в безпосередній близькості від озера Байкал і використовують його рекреаційно-оздоровчі ресурси. Тобто почався розвиток нових курортно-оздоровчих зон, яким приділялося менше уваги в минулому. Присутні й інші позитивні тенденції, такі як поява нових видів туризму, активне вкладення приватного капіталу в дану сферу, підвищення попиту населення на рекреаційно-оздоровчі послуги і, як наслідок цього, розширення пропозиції, а також підйом російських курортів до міжнародного рівня сервісу та обслуговування. Слід розглянути й інші нові тенденції, що стосуються невеликих курортних зон місцевого рівня. Нове лісове законодавство (Лісовий кодекс Російської Федерації від 04.12.2006р. № 200-ФЗ, далі по тексту - ЛК РФ) багато в чому змінив принципи і параметри дозволеного використання лісів. Стаття 25 ЛК РФ закріплює основні види цільового використання лісів орендарями лісових ділянок (ЛУ). Одним з таких видів є використання лісів для здійснення рекреаційної діяльності. Говорячи про лісові ділянки, передані в оренду для здійснення рекреаційної діяльності, ми виділяємо, перш за все, чистоту і красу природи, унікальність та індивідуальність пейзажів, багатство рослинного і тваринного світу. Слід зазначити, що в даний час кількість малозмінених природних лісових комплексів скоротилася, але одночасно з цим зросла їх цінність. Рекреаційна діяльність людини повинна розглядатися як будь-яка діяльність, що має відношення до організації відпочинку, туризму, фізкультури і спорту, тому що є невід'ємною від соціальної, духовної і трудової діяльності його життя. При оренді ЛУ (при здійсненні рекреаційної діяльності), як правило, обладнуються бази відпочинку і туризму, спортивно-оздоровчі бази тощо, призначені для перебування відпочиваючих, із зведенням гостьових будинків зі спальними приміщеннями, спортивно-оздоровчих та культурно-розважальних центрів, адміністративних будівель, господарсько-побутових, технічних, складських та ін будівель. На жаль, в останні роки питання рекреації в лісах та її правового регулювання ставилися неодноразово, визнавалася необхідність їх спеціального регулювання, проте вирішені повністю не були. Докладного законодавчого регулювання федеральними органами даний вид лісокористування не отримав, але не визнавати рекреаційного використання лісів в даний час вже просто неможливо. Створення рекреаційних зон на лісових ділянках регулюється нормами лісового законодавства, з якого випливає, що рекреаційна функція лісу визнається за переважну, а рекреаційне лісокористування розглядається як обов'язкова умова відновлення сил і здоров'я людини, підвищення трудового потенціалу суспільства.