19.2. Пташиний послід

Пташиний послід може бути у твердому (вологість менш як 50%), пластичному (вологість 50-92%) і текучому (вологість по­над 92%) стані. Він містить більше поживних речовин, ніж гній (табл. 37).

Таблиця 37

Склад пташиного посліду, % на сиру речовину (в. А. Васильєв та ін.)

Вид птиці	Елемент
	н2о	N	р2о5	к2о	СаО	МgО	SO4
Кури	56	1.0	1,5	0,8	2,4	0,7	0,4
Качки	70	0,7	0,9	0,6	1.1	0,2	0,3
Гуси	76	0,5	0,5	0,9	0,8	0,2	1,1

Азот у пташиному посліді міститься у вигляді легкогідролізо-ваних сполук. У свіжому посліді немає аміачного азоту, проте він утворюється при його зберіганні внаслідок мінералізації органіч­них сполук. Поживні речовини пташиного посліду добре доступні для рослин. Неправильне зберігання пташиного посліду зумов­лює великі втрати не тільки азоту, а й фосфору і калію.

Безпідстилковии пташиний послід використовують для виготов­лення компостів. Оптимальне співвідношення торфу до пташиного посліду з вологістю 75% становить 1 : 0,6, з вологістю 85% — 1:1. Бурт формують заввишки 2,5-3 м та завширшки до 4 м. Через два тижні після закладання бурту компост перемішують. Компо­стування триває 1,5-2 міс.

Термічно висушений пташиний послід містить до 80% сухої речовини, 4-6 азоту, 4-5 Р₂O₅, 2-2,5 K₂O, 4,5% СаО. При вису­шуванні посліду втрачається до половини азоту, до 12-20% фос­фору і калію.

Використовують пташиний послід для основного та припосів­ного внесення. Географічна мережа дослідів з добривами України рекомендує під картоплю, кукурудзу, цукрові буряки вносити 20-25 т/га торфопослідного компосту, під зернові — 10-15 т/га. Ефек­тивність пташиного посліду аналогічна ефективності мінеральних добрив.

19.3. Торф

Торф у чистому вигляді використовувати безпосередньо на добриво не рекомендується. Для збільшення виробництва орга­нічних добрив і доступності поживних речовин, які знаходяться в ньому, торф використовують як підстилковий матеріал та для виготовлення компостів.

Торф містить у собі всі необхідні для рослин поживні речови­ни (табл. 38).

Таблиця 38

Хімічний склад торфу, % на абсолютно суху речовину (ундіз)

Вид торфу	рН	Золь­ність	Азот	Фос­фор	Калій	Каль­цій	Маг­ній
Очеретяно-осоковий	6,8	13,7	1,97	0,36	0,12	2,48	0,08
Осоковий з домішками сфагнуму	4,0	13,8	2,42	0,27	-	0,9	0,07
Сфагновий	3,1	24,5	1,22	0,01	0,17	0,17	0,06

Органічної речовини в торфі 87-96,6% (в перерахунку на суху речовину). Незважаючи на значний вміст азоту в торфі, більшість його (90-95%) знаходиться в органічній формі, яка стає доступ­ною для рослин після мінералізації. Малопридатний на добриво торф з рН < 5 та вмістом алюмінію понад 5 мг-екв/100 г сухого торфу. Кількість золи коливається від 5-10 до 50%. Нормально-зольні торфи містять до 12% золи. Високозольні торфи (> 12% золи) як добриво малоефективні. Вміст заліза в нормальнозоль-них торфах не перевищує 3%. Торф бідний на мікроелементи.

За ступенем розкладання торфи поділяють на слабко- (5-25% гуміфікованих речовин), середньо- (25-40% гуміфікованих речовин) та сильнорозкладені (>40% гуміфікованих речовин). Добре розкладений торф чорного кольору, мажеться, прохо­дить між пальцями руки при здавлюванні.

Д. М. Прянишников писав, що застосування торфу на підстил­ку, як доповнення до соломи, є шляхом поступового переходу азоту торфу в хліб. Підстилка з торфу добре поглинає аміак, сірководень, вуглекислий газ, які утворюються у тваринницьких приміщеннях внаслідок дихання тварин і розкладання гною та сечі. Порівняно з соломою вологоємкість торфу та здатність вби­рати гази у 2-3 рази більша.

Для підстилки використовують торф із вмістом води не більш як 50% і зольністю не більш як 10%. Подрібнений торф на підстилку рівномірним шаром розподіляють у тваринницьких приміщеннях і вигульних місцях. Потім підстилку з торфу вивозять і буртують.