Контрольні запитання

1. Назвіть склад однокомпонентних і комплексних добрив.

2. За якими показниками характеризують азотні, фосфорні та калійні добрива?

3. Які процеси відбуваються у ґрунті при внесенні добрив?

4. Способи застосування добрив, що сприяють підвищенню їх ефек­тивності.

5. Мета застосування інгібіторів нітрифікації.

6. Які властивості ґрунтів ураховують при внесенні добрив?

7. Агрохімічна та економічна-ефективність застосування добрив.

19. Органічні добрива

Органічні добрива (гній, торф,сапропель, компости, сеча, гноїв­ка, пташиний послід, сидеральні культури) сприяють підвищенню врожаю та якості сільськогосподарських культур, родючості ґрунтів.

19.1. Гній

Основним органічним добривом є гній. Д. М. Прянишников вважав, що гній є важливим джерелом азоту, фосфору і калію як за абсолютною їх кількістю в ньому, так і за вартістю, рівномір­ністю розподілу по території сільськогосподарського використан­ня. Із збільшенням застосування мінеральних добрив роль гною у підвищенні родючості ґрунтів, особливо легкого гранулометрич­ного складу, значно зросте. Практика застосування добрив довела доцільність сумісного застосування органічних і мінеральних доб­рив. Це пояснюється тим, що застосування самих лише мінераль­них добрив, особливо кислих і фізіологічно кислих у великих нор­мах, зумовлює погіршення властивостей ґрунтів, призводить до зниження врожайності та якості сільськогосподарської продукції.

Внесення органічних добрив та вапна було і є найбільш дію­чим заходом з усіх відомих для збереження і підвищення родю­чості ґрунтів. Систематичне застосування органічних добрив підвищує вміст поживних речовин, увібраних основ, поглинальну здатність та буферність, вологоємкість, пористість і водопроник­ність ґрунту, збагачує його на мікрофлору, посилює біологічну активність. Застосування гною зменшує кислотність ґрунту, поліп­шує його фітосанітарний стан та підвищує біологічну активність.

Органічні речовини гною сприяють поліпшенню фізичних властивостей і структури ґрунту. Ґрунти глинистого грануломет­ричного складу при внесенні гною стають пухкішими, краще про­пускають воду і повітря та краще обробляються механізмами. Піщані ґрунти стають більш зв'язними, вологоємкість їх підви­щується.

Застосування гною в зернобуряковій сівозміні Миронівської Дослідної станції збільшувало водостійкість агрегатів чорноземних ґрунтів — з 17,6 до 31%, капілярну вологоємкість — з 37,9 до 40,2%, водопроникність — із 100 до 130%.

При розкладанні органічних речовин гною виділяється теп­лота, що позитивно позначається на інтенсивності біологічних процесів. При цьому життєдіяльність мікроорганізмів та фер­ментів посилюється, в результаті вивільняється значна кількість вуглекислого газу, мінеральних елементів живлення рослин і мікроорганізмів. Отже, гній діє на ґрунт всебічно. Внесення орга­нічних добрив приводить до нагромадження в ґрунті органічної речовини, гумусу, гумінових і фульвокислот.

Внесення органічних добрив — це найкращий спосіб збага­чення ґрунту на органічну речовину, яка здатна перетворюватись на гумус, що значно підвищує родючість ґрунтів. Тому гній треба розглядати як джерело не тільки перегною, а й макро- та мікро­елементів, біологічно активних речовин.

Щорічне застосування 35 т/га гною, азоту N₉₄ у складі міне­ральних добрив під озиму пшеницю, яку вирощували беззмінно (100 років) на важкосуглинистих ґрунтах Ротамстедської дослід­ної станції (Англія), зумовило збільшення вмісту гумусу при зас­тосуванні гною до 4,48%, мінеральних добрив — до 2,07% по­рівняно з 1,88% без застосування добрив. Урожайність озимої пшениці при цьому відповідно становила 27,7, 24,1 і 13,3 ц/га.

При вирощуванні культур без добрив живлення їх азотом відбувається за рахунок мінералізації гумусу, втрати якого дося­гають 0,9-1,5 т/га. Систематичне сумісне застосування органічних і мінеральних добрив у сівозмінах сприяє нагромадженню гумусу в ґрунті. Так, внесення гною та одинарної норми мінеральних добрив зумовило збільшення вмісту гумусу до 4,53% в лучно-чорноземних ґрунтах, а збільшення норми мінеральних добрив у 1,5 рази з такою самою кількістю гною зумовило збільшення вмісту гумусу до 5,31% порівняно з 4,29% без добрив. Із 1 т гною утворюється 35-50 кг гумусу. При цьому у ґрунті синтезу­ються гумінові і фульвокислоти, які мають підвищену обмінну здатність.

Для підтримання бездефіцитного балансу гумусу багато вчених вважає, що необхідно вносити на орних землях, на дерново — підзолистих ґрунтах — 12-15 т/га органічних добрив, на чорно­земах — 9-13 т/га.

Значення гною, за висловом Д. І. Менделєєва, підтвердже­не віками, тому що він діє швидко й ефективно, поліпшує фізичні властивості ґрунтів, придатний для застосування в усіх сівозмі­нах є повним добривом за хімічним складом. Поступове вивіль­нення поживних речовин з гною не призводить до підвищення концентрації ґрунтового розчину, яке може негативно позначи­тись на рості і розвитку рослин, особливо на ґрунтах з незнач­ним вмістом органічних речовин. Органічна частина ґрунту ад­сорбує мінеральні поживні речовини і таким чином регулює їх засвоєння. Великий позитивний вплив органічних добрив вияв­ляється не тільки в їх прямій дії, а й у післядії.

Склад гною. Гній поділяється на підстилковий (твердий) і безпідстилковий (рідкий). Гній — це суміш екскрементів і сечі, перемішаних з підстилкою, що містить у собі всі речовини, не­обхідні для живлення рослин. Поживні речовини в гної містять­ся в такому співвідношенні, яке необхідне для рослин.

Склад гною залежить від виду тварин та їх віку, кількості і якості кормів та підстилки, способу зберігання гною тощо (табл. 30).

Таблиця 30