17.2. Гіпсування ґрунтів

Хімічна меліорація солонцевих ґрунтів полягає у донасиченні ґрунтового вбирного комплексу кальцієм за рахунок витіснення натрію. Витіснення увібраного натрію та нейтралізація лужності Досягається внесенням гіпсу:

[ГВК] СаS0_4- → [ГВК]^{Са 2+} + Na₂SO₄

Na₂СO₃ + СаSO₄ → Na₂SO₄ + СаСO₃.

Ефективність гіпсу залежить від зволоження ґрунтів. При ви­паданні опадів менш як 450 мм треба проводити зрошення для промивання сульфату натрію.

Норму гіпсу визначають з урахуванням вмісту активного на­трію за формулою

Н = 0,86(Na — 0,1 Е) hd,

де Н — норма гіпсу (СаSO₄ · 2Н₂O) т/га;

Na — вміст увібраного натрію у типових солонцях, мг-екв/100 г ґрунту;

Е — ємність вбирання, мг-екв/100 г ґрунту;

h — глибина меліорованого шару ґрунту, см;

d — об'ємна маса ґрунту, г/см³.

Меліоранти краще вносити на паровому полі під просапні куль­тури, що сприяє кращому їх перемішуванню з ґрунтом. На солон­цюватих ґрунтах меліоранти вносять під оранку, на мілких стовп­частих і кіркових солонцях першу половину норми меліоранта вносять під оранку, а другу — під культивацію на глибокостовпчас-тих солонцях спочатку вносять 3/4, а потім 1/3 норми меліоранта.

Ефективне поліпшення солонцюватих ґрунтів і солонцях можливе при комплексному застосуванні агрономічних і мелі­оративних засобів (гіпсування, внесення органічних і мінераль­них добрив, меліоративна оранка, травосіяння, дренування, фітомеліорація). Для хімічної меліорації содових і содово-суль­фатних солонців використовують кислування.

В умовах зрошення гіпс вносять одноразово з поливною во­дою, що дає можливість зменшити норму гіпсу на 30%, досягти більш рівномірного розподілу його по поверхні поля.

Для хімічної меліорації використовують гіпс, фосфогіпс, суль­фат заліза, сірчану кислоту та ін.

Гіпс СаS0₄ · 2Н₂0. Вміст гіпсу не менш як 70%, вологи — не більше як 5%.

Фосфогіпс. Містить 80-92% СаSO₄ · 2Н₂0, фосфорної кисло­ти — 1-2% Р₂O₅, вміст вологи — до 6% (І сорт) і до 20% (II сорт).

Фосфогіпс може містити значні домішки кадмію, фтору і інші домішки.

Гіпсування проводять згідно з проектно-кошторисною доку­ментацією за прямоточною або перевантажувальною техноло­гією. Від гіпсування врожай зерна озимої пшениці на чорнозе­мах підвищується на 3,8 ц/га, рису на чорноземах і каштанових ґрунтах — на 23-37,5, кількість зеленої маси люцерни — на 100— 150 ц/га.

Контрольні запитання

1. Технологія внесення вапнякових матеріалів при вапнуванні ґрунтів.

2. За якими показниками характеризують вапнякові матеріали?

3. Яке значення має гіпсування ґрунтів?

4. Технологія гіпсування ґрунтів.

18. Мінеральні добрива

Уперше в 1830 р. в Європу було завезено чилійську селітру. Суперфосфат почали виробляти у 1843 р., а калійні добрива — у 1861 р. Перші промислові азотні добрива було одержано у 1902 р.

За вмістом елементів живлення мінеральні добрива поділя­ють на однокомпонентні й комплексні. Однокомпонентними на­зиваються добрива, до складу яких входить один з головних елементів живлення — азот, фосфор або калій. Відповідно ці доб­рива називаються азотними, фосфорними або калійними. Ком­плексні добрива містять два або більше необхідних для рослин елементів живлення і бувають подвійними (амофос, калієва се­літра та ін.) і потрійними (нітрофоски, нітроамофоски).

Залежно від вмісту елементів живлення всі однокомпонентні добрива поділяють на прості — з вмістом головного елемента живлення до 20-25% (простий суперфосфат, натрієва селітра тощо) і концентровані — з підвищеним вмістом головного еле­мента живлення. До концентрованих добрив відносять азотні, фосфорні і калійні, що містять 30% і більше діючої речовини.

Комплексні добрива за способом виготовлення поділяють на складні, складно-змішані і змішані. Складні добрива добувають в єдиному технологічному процесі при хімічній взаємодії вихід­них компонентів. До них належить амофос, нітрофоска та ін.

Складно-змішані добрива виготовляють змішуванням готових продуктів (добрив) з введенням у суміш рідких і газоподібних речовин.

Змішаними називають добрива, які складаються з механічних сумішей простих або складних добрив.

За агрегатним складом мінеральні добрива поділяють на рідкі і тверді. Рідкі добрива, в свою чергу, поділяють на зріджені гази, розчини і суспензії. Тверді добрива випускають гранульованими і порошкоподібними. Порошкоподібні добрива мають розмір ча­сточок менше як 1 мм, кристалічні — розмір кристалів > 0,5 мм, гранульовані з розміром гранул 1-6 мм.