Практична робота №5

Тема. Вивчення пристосованості тварин до існування в ґрунті

Мета: виявити ознаки пристосованості тваринних організмів до ґрунту як середовища існування

Обладнання :малюнки із зображенням мешканців ґрунту.

Хід роботи

1.Виберіть із наведеного списку тварин-мешканців ґрунту.

Аскарида, дельфін, чайка, страус, акула, береза, орел, кріт, ворона, комар, дощовий черв'як, вовк, бульбочкові бактерії, грибниця.

2. Розгляньте малюнок дощового черв'яка. Укажіть риси пристосованості черв'яка до ґрунту як середовища існування.

3. Заповніть таблицю.

Особливості ґрунту	Пристосування тварин	Приклади тварин
Грудкувата структура
Відсутність світла майже у всіх горизонтах
Невелика амплітуда добових і сезонних коливань температури
Нестача кисню,надлишок вуглекислого газу
Вологість ґрунту завжди вища за вологість повітря

4. Чим можна пояснити той факт, що членистоногі , які живуть у глибоких шарах ґрунту, мають тонші покриви, ніж близькі до них види, що населяють поверхневі шари?

5. Запропонуйте шляхи збереження ґрунту як середовища існування.

Висновок. Дайте характеристику ґрунту як середовищу існування та його мешканців.

Практична робота №6

Тема. Вивчення життєвих форм організмів.

Мета: проаналізувати класифікацію життєвих форм, з'ясувати їхню специфіку, познайомитися з організмами з різними життєвими формами.

Обладнання: малюнки тварин і рослин

Теоретичні відомості

Життєва форма рослин — це зовнішній вигляд біологічної особливості рослин, що відо­бражає їхню пристосованість до певних умов середовища перебування. В екологічній класифі­кації життєва форма рослин — це група рослин з подібними пристосувальними структурами, необов'язково пов'язаних спорідненням.

В еколого-морфологічній класифікації життєвих форм рослин виокремлюють такі групи:

деревні рослини, що поділяються на дерева, чагарники й чагарнички;

напівдеревні рослини — проміжна група, що включає напівчагарники й напівчагарнички;

трав'янисті рослини, що по­діляються на багаторічні, дворічні й однорічні трави.

Основою класифікації життєвих форм рослин К. Раункієра (1905 р.) є важлива в адаптив­ному відношенні ознака: розташування й спосіб захисту бруньок відновлення в рослин упро­довж несприятливого періоду, холодного або сухого. Згідно із цією класифікацію виокремлю­ють п'ять категорій життєвих форм:

• фанерофіти (дерева, чагарники, дерев'янисті ліани, епіфіти), бруньки відновлення яких розташовані високо над землею й захищені лусочками;

• хамефіти (чагарнички, напівчагарники, напівчагарнички), бруньки відновлення яких розташовані трохи вище рівня ґрунту, тобто на висоті 20-30 см. У Сибіру рослини цієї групи в зимовий період зазвичай перебувають під снігом;

• гемікриптофіти — це багаторічні трав'янисті рослини, бруньки відновлення яких пере­бувають на рівні ґрунту або в підстилці (рослини з розетковими або подовженими пагона­ми, які щорічно відмирають до основи);

• криптофіти — це рослини, бруньки відновлення яких перебувають у ґрунті (кореневищні, цибулинні, бульбові рослини, які об'єднані назвою «геофіти») або під во­дою (гідрофіти);

• терофіти — це однорічні рослини, усі вегетативні частини яких відмирають до кінця сезону, зимуючих бруньок не залишається. Рослини відновлюються на наступний рік із насіння.

Життєві форми тварин. У зоології термін «життєва форма» почали використовувати пізніше, ніж у ботаніці, лише у XX ст. Життєві форми тварин виокремлюють за різними ознаками для різних систематичних груп. Так, для тварин однією з основних ознак для виокремлення жит­тєвих форм, окрім середовища існування, уважають способи пересування (ходьба, біг, стрибки, плавання, повзання).

Наприклад: стрибучі тварини — азіатські тушканчики, австралійські кенгуру, африканські стрибунці тощо, які живуть на різних континентах, мають компактне тіло з подовженими зад­німи кінцівками й короткими передніми. У них добре розвинені м'язи — розгиначі спини, що збільшують потужність поштовху. Нарешті, їхній хвіст — це й балансир, і кермо, і додаткова точка опори. Життєві форми птахів розрізняють за типом їхнього середовища існування й спо­собом добування їжі, у риб — за формою тіла й способом добування їжі. У мешканців водойм — за типом їхнього місцеперебування (планктони, бентос).

Класифікація життєвих форм тварин за О. М. Формозовим:

• наземні;

• підземні;

• деревні повітряні;

• водні.

Класифікація життєвих форм за Д. М. Кашкаровим:

• плавучі форми:

а) суто водні;

б) напівводні;

• рийні форми:

а) абсолютні землекопи;

б) відносні землекопи;

• наземні форми:

а) ті, що не роблять нір;

б) ті, що роблять нори;

в) тварини скель;

• деревні повзучі форми;

• повітряні форми.

Біоформа — це життєва форма рослин і тварин залежно від особливостей їхнього росту та біологічних ритмів.