Лев Толстой про цінність життя
Учитель читає уривок з етико-філософського твору Л.Толстого „Шлях життя”.
„Життя – благо.
Ми часто нехтуємо благом цього життя, розраховуючи десь, колись одержати більше благо. Але такого блага ніде ніколи не може бути, тому що нам у житті нашому дане таке велике благо – жити, вище за яке немає й не може бути.
Мудрець говорив: „Я обійшов усю землю, відшукуючи благо. Я вдень і вночі невтомно шукав його. Одного разу, коли я вже зовсім утратив надію знайти це благо, голос усередині мене сказав: благо це в тобі самому. Я послухався цього голосу та знайшов істинне, незмінне благо”.
Дійсного добра ніхто не може зробити один одному. Справжнє добро може зробити людина тільки сама собі. Справжнє добро в одному: у житті для душі, а не для тіла.
Ніхто ніколи не втомлювався робити собі добро. Адже найбільше добро – це те, чого душа завжди хоче, а душа завжди хоче одного: любові від себе й до себе. Поклади життя своє в цьому збільшенні любові, і ти побачиш, що благо твоє завжди у твоїй владі.
Коли ми говоримо, що життя наше не є благо, то ми під цими словами неминуче маємо на увазі, що ми знаємо якесь благо більше, ніж життя. А тим часом ми не знаємо та не можемо знати ніякого більшого блага, ніж життя. І тому, якщо життя здається нам не благом, то винне ніяк не життя, а ми самі.
Мені здається, що людина повинна за перше правило собі поставити бути щасливою й задоволеною. Треба соромитись, як дурного вчинку, свого невдоволення і знати, що якщо в мене або в мені що-небудь не виходить, то не треба розповідати про це іншим і не скаржитися, а скоріше намагатися виправити те, що не виходить.
Ми знаємо, що із зарядженими рушницями треба поводитись обережно, а не хочемо знати того, що так само обережно треба поводитись і зі словом. Слово може не тільки вбити, а й заподіяти зло, гірше за смерть”.
Народна мудрість і світова література про цінність життя
- Життя - як терниста нива: не пройдеш, щоб ноги не поколоти.
- Немає людини без вади.
- Яка справа, така слава.
- Багато є чудес на світі, але людина – за їх усіх найдивовижніша.
- Так, життя – і є найголовніша цінність для людини.
Вона повинна берегти своє і чуже життя.
- У кожного є вибір – яким зробити своє життя, для кого жити.
- Щоб життя стало щасливим, потрібно наповнити його сенсом.
„Тайна буття людського не втому , щоб тільки жити, а в тому, для чого
жити. Без твердого уявлення , для чого жити, людина не погодиться жити і швидше знищить себе, ніж залишить на землі” (Ф.М.Достоєвський).
М.Уїлсон пише, що у людини є потреба, про яку вона не забуває: „Про могутнє солодке прагнення творити – усе одно що: ідею, машину, будинок, плаття, рослину, вирощену з сім’я, але створювати саме так, як замислив. І коли людей позбавляють такої можливості, їм чогось не вистачає в житті”.
Російський письменник А.П.Чехов бачив сенс життя простіше: „Людина повинна трудитися, працювати у поті чола і в цьому полягає сенс і мета життя, його щастя, його захоплення”.