Відпалювання кінців труб.
Як правило, труби для поверхонь нагрівання котлів прибувають на монтаж у відпаленому стані, про що зазначають в сертифікаті заводу-виробника, але на практиці трапляється і інше. Для перевірки сумнівних труб проводять вальцювання 2–3 труб з метою визначення їх пластичності. Відпалювання в умовах монтажної площадки виконують під наглядом майстра. Відпалювати леговані труби дозволяється тільки в спеціальних печах, які забезпечують рівномірне нагрівання, точне встановлення температури і витримування режиму як нагрівання так і охолодження, установленого для кожної сталі. Відпалювання вуглецевих труб здійснюють шляхом рівномірного нагрівання кінця труби на довжині 150-200 мм при закритому пробкою протилежному кінці труби. Розрізняють глибоке відпалювання при температурі 900-930 оС і низьке відпалювання при температурі 630-650 °С. Тривалість нагрівання - 10–15 хв. Відпалювання краще робити в спеціальному горні, що працює на самотязі. Розміри горна визначаються з розрахунку одночасного закладання в нього 10-12 труб в один ряд та з обох боків. В якості палива недопустимо використовувати кам’яне вугілля (сірка, яка міститься в ньому надає металу замість в’язкості крихкість). Охолоджують труби в ізолюючому середовищі, наприклад у подрібненому азбесті до температури 50–60° С, після чого їх виймають і остаточно доохолоджують на відкритому повітрі.
Встановлення труб на місце закріплення.
Масове встановлення труб проводять після остаточного закріплення в отворах барабану маячкових труб. Встановлення труб проводять рядами одночасно від крайніх маячків до середини, та від середнього в обидва боки.
Встановлення труб полягає в наступних послідовно виконуваних операціях:
1. До піднімання труби на нижньому кінці її закріплюють хомут, установлюваний по шаблону на відстані від кінця труби, рівній товщині стінки барабана плюс величину випуску кінця труби в барабан (12-15 мм).
2. Піднімають трубу за верхній кінець до рівня відповідного отвору верхнього колектора.
3. Заводять кінець в отвір верхнього колектора настільки, щоб отримати можливість заведення нижнього кінця труби у відповідний отвір нижнього колектора.
4. Заводять нижній кінець у відповідний отвір до упору хомутика в тіло колектора.
5. Вивіряють положення осі труби і її крок по шаблону.
6. Закріплюють по черзі нижній і верхній кінці вальцюванням.
Так як вага кожної труби невелика (у середньому до 100 кг), то піднімання їх до місця монтажу не представляє особливих труднощів і виконується вручну за допомогою пенькового канату та одношківного блоку, закріпленого на каркасі котла.
Перевірка вигинів труб на плазі забезпечує легкість заведення кінців труб в отвори навіть при складній конфігурації вигинів труби. «Натяг» труби при установці і застосування ударів по трубам не дозволяється тому що крім вм’ятин на трубі і подряпин отвору призводить до перекошування труби в отворі, і як результат - до однобокості вальцювання.
Вивіряння положення труби.
Вивіряння положення труби у трубному пучку проводять по:
а) розташуванню осі труби і її кроку за допомогою шаблона у вигляді дерев’яної «гребінки» (рис. 11). В цьому випадку перевірку здійснюють прикладанням гребінки не менше ніж у двох місцях по довжині труби на її прямих ділянках. Відправними точками для встановлення гребінки служать раніше встановлені маячкові труби відповідного ряду. Допуск становить: по величині кроку ± 5 мм; по прямолінійності ряду ± 15 мм (рис. 12).
б) розташуванню положення кінця труби в отворі (по зазору між трубою і отвором)
в) величині виступаючого в барабані кінця труби.
Величина зазору має вирішальний вплив на якість з’єднання. Оптимальні величини зазорів лежать у межах 1 % від номінального діаметра отвору.
|
|
Рис. 11 Вивіряння труб під гребінку |
Рис. 12 Допуски при вивіряння труб |
Маючи на увазі, що в практичних умовах витримати зазор у межах 1 % можна тільки шляхом точного вимірювання кожного отвору і труби і селективного підбирання труб по отворам, рекомендована величина зазорів становить від 1 до 2% від номінального діаметра отвору, причому для котлів високого тиску дотримуються нижньої межі.
Довжини виступаючоих кінців труб перевіряють шаблоном у площині, поздовжній осі барабана. Номінальна величина виступаючого кінця труби в практиці котлобудування становить 12—15 мм. Мінімально допустимий розмір виступаючого кінця труби становить 9 мм.
Обрізування труб у барабані
При необхідності, кінці труб усередині барабанів обрізують торцевою фрезою, що приводиться в обертання від пневматичної свердлильної машинки. В одиничних випадках допускається обрубування кінця зубилом під шаблон-кільце.
У всіх випадках торець обрізаної труби не повинен мати зазубрин і заусенців. Крім того площина торцю труби має бути перпендикулярною до поздовжньої осі труби.
Остаточне завальцювання і бортування труб
Остаточне завальцювання і бортування труб роблять після їх закріплення, не допускаючи тривалих перерв між цими двома операціями. У місцях з великою вологістю повітря остаточне вальцювання і бортування закріплених труб слід виконувати в один день.
Перед проведенням цієї операції проводять ретельну перевірку закріплених кінців труб відповідно до допусків, установлених для закріплення труб.
Вальцювання проводять самоподавальними вальцівками з бортовочними роликами. Ролики вальцівки повинні бути ретельно підібрані по товщині отвору і конусу вальцівки.
Перевірку якості вальцювання труб слід проводити в процесі роботи по мірі їх вальцювання щоб мати можливість попередити масового псування труб несправним інструментом.
З дефектів вальцювання найчастіше зустрічаються описані нижче.
1) Недовальцювання, характеризується: а) відсутністю переходу від розвальцьованої частини труби до нерозвальцьованої; б) наявністю зазору між тілом барабана і завальцованою трубою ззовні барабана (щуп проходить на деяку глибину ззовні між поверхнею труби і отвору). Можливі причини дефекту: а) рано закінчене вальцювання; б) короткі ролики вальцювання; в) неправильно встановлена вальцівка; г) конусність роликів не відповідає конусності конуса (веретена).
Недовальцювання усувається повторним вальцюванням.
2) Однобічне вальцювання (рис. 13,а) характеризується однобічним випучуванням труби у місці виходу її із отвору, або при наявністі зазору між розвальцьованою і нерозвальцьованою частинами. Причина дефекту - значний перекіс труби в отворі при установці. Цей дефект вимагає заміни труби.
|
|
|
Рис. 13 Дефекти вальцювання. а) – однобічне вальцювання; б) - „підріз" і „накат"; в) - перевальцювання. |
||
3) Внутрішній підріз труби, характеризується різким переходом від вальцованої частини труби, до невальцованої (рис. 13,б). Причина дефекту - неправильний збіг ролика. Цей дефект також вимагає заміни труби.
4) Перевальцювання характеризується подовженим дзвіночком, сильно роздутим виходом труби з отвору і помітним підніманням країв отвору (рис. 13, б). Труба при значному перевальцюванні підлягає заміні.
5) Внутрішня поверхня труби після вальцювання стає шорсткою, покритою дрібними лусочками металу, що відшаровується. Причина дефекту - зношений та шорсткий ролик з тріщинами і язвинами.
6) Тріщини або розриви дзвіночка. Причини: а) неякісність металу; б) невиявлені при перевірці пороки виготовлення; в) недостатнє відпалювання кінців труби; г) занадто велика роздача (зазвичай завдяки занадто великій довжині кінця труби). Дефект може бути усунений обережним електрозварюванням тріщин, якщо вони не доходять до тіла барабана на 4-5 мм. У противному випадку труба підлягає заміні.
Видалення з отвору кінця забракованої труби проводять дуже обережно, щоб не ушкодити вічко. Забраковану трубу обрізають на відстані не менш 50 мм, щоб не ушкодити стінки барабана, потім обсаджують коротиш за допомогою спеціальної оправки та вибивать за допомогою молотка.
|
|
||
Рис. 3 Схема вивіряння подушок барабана. |
Рис. 7 Допуски вивіряння по кернам. |
||
|
|
|
|
Рис. 4 Схема вивіряння барабана |
Рис. 5 Схема вивіряння барабана по кернам |
Рис. 6 Вивіряння барабана по рівню |
|
|
|
||
Рис. 3 Схема вивіряння подушок барабана. |
Рис. 7 Допуски вивіряння по кернам. |
||
|
|
|
|
Рис. 4 Схема вивіряння барабана |
Рис. 5 Схема вивіряння барабана по кернам |
Рис. 6 Вивіряння барабана по рівню |
|
|
|
||
Рис. 3 Схема вивіряння подушок барабана. |
Рис. 7 Допуски вивіряння по кернам. |
||
|
|
|
|
Рис. 4 Схема вивіряння барабана |
Рис. 5 Схема вивіряння барабана по кернам |
Рис. 6 Вивіряння барабана по рівню |
|
|
|
Рис. 8 Заведення труб в барабан по двох маячковиим трубам. Схема із двох віял. |
Рис. 9 Ескіз плази |
|
|
Рис. 8 Заведення труб в барабан по двох маячковиим трубам. Схема із двох віял. |
Рис. 9 Ескіз плази |
|
|
Рис. 8 Заведення труб в барабан по двох маячковиим трубам. Схема із двох віял. |
Рис. 9 Ескіз плази |