2. Культурна домінанта суспільства

Зміст поняття культура майже такий широкий, як саме суспільство, бо культурне охоплює соціальне в усіх його формах і впродовж всієї історії людства.

Культура – антропологічне розуміння: все, створене людством у минулому, сучасному і що буде зроблено у майбутньому у духовній, соціальній і матеріальній сферах, іншими словами, сукупність артефактів; загально соціологічне розуміння: специфічна, генетично не успадкована сукупність способів, форм і орієнтацій діяльності людей, їхньої взаємодії між собою і з середовищем існування, які продукуються для підтримання структур і процесів суспільного життя; вузько соціологічне розуміння: властива певній групі чи спільноті система колективно прийнятих взірців, цінностей і норм поведінки, діяльності та спілкування.

Більшість соціологів роблять акцент на цінностях, як на основному елементі культури, яка, в свою чергу, є домінантою існування суспільства. У класичній соціологічній традиції раціоналізовані ціннісні орієнтації, народжені етикою світових релігій, організовують соціальне життя, а культура виступає однією із систем реалізації соціальної дії і діяльності. Культурні ідеальні зразки символічно втілюють і передають в поколіннях набутий загально історичний досвід, а культура впливає на зміну поведінки людей не примусово, а шляхом засвоєння її особистістю і перетворення у факт життєвого досвіду.

Е. Дюркгейм: „Суспільство існує лише там, де існує спільна загальновизнана система цінностей і норм, яку як загальнообов'язкове визнають більшість громадян. Колективні уявлення набувають найповнішого втілення в моральних відносинах”.

Т. Парсонс: „Культура є однією з систем, без участі якої не може бути реалізована соціальна дія, а сама культура виступає в ній певним комплексом ідеальних зразків (цінностей, норм, традицій та ін.), які обмежують і спрямовують вибір, надають йому смислу”.

Н. Смелзер: „Культура – це система цінностей, уявлень про світ і норми поведінки, спільні для людей, пов’язаних відповідним способом життя. Поведінка людей – це результат навчання. В людському суспільстві культура виконує ту ж функцію, що у тварин інстинктивна поведінка. Культура передається від одного покоління до іншого в процесі соціалізації. Культура створює відчуття єдності, ідентичності членів групи, приналежності до одного суспільства. Також культура може бути причиною конфліктів між різними групами або членами однієї групи, якщо хтось із членів групи притримується інших норм”.

К. Клакгон: „Культура – дістає вияв у набутих зразках мислення, відчуттів і поведінки, що передаються переважно за допомогою символів, які являють собою особливі досягнення груп людей, як і втілення їх у вигляді знарядь (артефактів); сутнісне ядро культури становлять традиційні (тобто історично набуті й відібрані) ідеї та пов’язані з ними цінності”.

Я. Щепанський: „Цінності постають фактором інтеграції груп, засобом їх об'єднання, фактором їх постійності та тривкості в періоди криз...Вплив культури на суспільне життя відбувається такими шляхами: через зразки діяльності та зразки поведінки; через створення і введення цінностей; через соціалізацію і формування окремої особистості; через створення моделей інститутів та соціальних систем”.

Культура - це певна система важливих для людини смислових комплексів - цінностей, що здатні виступати регулятивними принципами індивідуальної та групової поведінки.

Зауважимо, що своєрідними соціальними цінностями виступають уявлення, зразки поведінки, традиції, норми, соціальний досвід тощо.

Соціальні цінності – це відносно стійкі і соціально обумовлені переконання стосовно матеріальних та духовних об’єктів, цілей життя та засобів їх досягнення.

Цінності не піддаються сумніву, вони служать еталоном, ідеалом для людей, які можуть їх поділяти або не поділяти. Для одних вищою цінністю можуть бути гроші, для других – моральність, для третіх – кар’єра. Традиційні американські цінності: прагнення до особистого успіху, активність і наполеглива праця, оптимізм, ефективність і корисність, прогрес, матеріальний добробут, повага до науки. Щоб описати, на які цінності орієнтуються люди, соціологи винайшли термін ціннісні орієнтації – це соціальні цінності, які поділяються конкретною особистістю і визначають норми її поведінки. Отже, цінності належать групі або суспільству, а ціннісні орієнтації – індивіду.

Моральні цінності розподіляють на дві групи – базові, термінальні (цінність-мета) та інструментальні (цінність–засіб досягнення). До першої групи відносять: здоров’я, кохання та щасливе сімейне життя, дітей, матеріальну забезпеченість, вірних друзів, активне та продуктивне життя, цікаву роботу, релігійну віру, життєву мудрість, щастя, красу природи та мистецтва, свободу (у справах і думках), самовдосконалення, самореалізацію, творчість, упевненість у собі. До другої групи належать: акуратність, вихованість, амбіційність (високі запити), життєрадісність, дисциплінованість, незалежність (самостійність), нетерпимість до недоліків, освіченість, раціоналізм, відповідальність, самоконтроль, сміливість, тверду волю, терпимість (толерантність), широту поглядів.

Соціальні норми (від лат. – правило, взірець) – це засновані на цінностях правила (еталони) поведінки і моделі відносин, що визначають належні дії в заданому діапазоні суспільних ситуацій.

Існує взаємозв’язок між нормами і цінностями. Цінності пов'язані з культурною орієнтацією, цілеспрямованістю людської діяльності, а норми із соціальною організацією суспільства, насамперед із засобами і способами реалізації ціннісне спрямованої діяльності. Однак орієнтація особистості не є чисто ціннісною, бо людина орієнтується на цінності і норми одночасно. Тому в соціології чимраз частіше говорять про ціннісно-нормативну орієнтацію. При цьому зазначимо, що цінності – це абстрактні поняття (що таке добро, зло, правильне, неправильне, потрібне, непотрібне), а норми – це конкретні правила поведінки.

Норма диктує певний тип поведінки або забороняє його. У процесі соціалізації особистості соціальні норми стають елементами системи саморегуляції поведінки, формують рівень культури особистості. Водночас, далеко не всі нормативні вимоги стають регуляторами поведінки. Тобто суспільство намагається врегулювати поведінку своїх членів, але зробити це у повній мірі не вдається. Тому норми завжди підпираються тими чи іншими санкціями – починаючи від неофіційного несхвалення і закінчуючи фізичним покаранням або стратою.

Відповідно до поєднання певних цінностей і норм виділяють такі основні види культур:

Культура елітарна – сукупність артефактів, що належать до класичних взірців мистецтва, музики, літератури та споживаються переважно культурною елітою суспільства.

Культура народна (етнічна, національна) – сукупність самобутніх досягнень певного народу, в яких втілюються його історичні символи, цінності й традиції.

Культура масова – сукупність артефактів (художніх, музичних, візуальних та ін.), які стандартизуються, тиражуються та розповсюджуються в суспільстві за допомогою засобів масової комунікації (телебачення, радіо, преси, кіно).

Субкультура – система цінностей і норм, що відрізняє культуру певної групи від цінностей та норм домінуючої культури. Бувають регіональні, релігійні, класові, вікові та інші субкультури.

Контркультура – субкультура, цінності та норми якої суперечать цінностям і нормам домінуючої культури.