2. Наукове поле соціології

Вивчення кожної навчальної дисципліни прийнято розпочинати з визначення її предметного поля, тобто з питання „Що саме досліджує ця наука?” Сама назва соціології свідчить про те, що об’єктом соціологічного пізнання є суспільство. Однак одразу можна зауважити, що суспільство є об’єктом пізнання багатьох наук, які називають суспільно-гуманітарними - це філософія, історія, політологія, економіка, право, психо­логія, педагогіка, культурологія, релігієнавство, етика тощо.

У системі цих наук соціологія вивчає те спільне, що є характерним для всіх суспільних об’єктів. Вона дає науково обґрунтовану концепцію про суспільство, його структуру, забезпечує розуміння закономірностей взаємодій різних елементів цієї структури. В цьому відношенні статус соціології по відношенню до спеціальних суспільних дисциплін подібний статусу загальної біології відносно анатомії, фізіології, зоології чи ботаніки. Тому виникли такі соціологічні „теорії середнього рівня”, як соціологія політики, економічна соціологія, соціологія права, соціологія освіти, соціологія культури, соціологія релігії тощо, а в деяких науках є розділи, пов’язані з суспільством, наприклад, соціальна філософія, соціальна психологія тощо. Взагалі кордони між філософією і соціологією є нечіткими. Філософія через соціальну філософію глибоко проникає в соціологію і стає, по суті, частиною її теоретичної системи. Спільними проблемами дослідження для соціології і соціальної психології є потреби та інтереси, соціальні установки і ціннісні орієнтації, думки та настрої людей тощо.

Наразі є й відмінності. Якщо історія відтворює (описує і пояснює) соціальні явища і процеси, що мали місце в минулому, то соціологія - ті, що спостерігаються в даний час; соціологія – це, певним чином, історія сучасності. Якщо для політології важливі кількісні показники людей, які проголосували за певні політичні сили, то для соціології важлива мотивація людей, тобто причини вибору людьми саме тих політичних сил. Якщо філософія – це наука про найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства та людини і її апарат оперує переважно абстрактними категоріями, то соціологія - конкретними фактами дійсності. Її висновки та узагальнення здебільшого мають частковий, а не універсальний характер. Для порівняння соціології з психологією можна навести наступний приклад: при вивченні громадської думки соціолога цікавлять передусім закономірності формування громадської думки людей, які належать до певних соціальних груп, тоді як психологічні дослідження спрямовані на пізнання психологічних (внутрішньо особистісних) механізмів формування і виразу громадської думки.

Крім суспільно-гуманітарних наук, соціологія має зв”язки з природничими науками, насамперед з математикою Це пов”язано з тим, що у соціологічних дослідженнях широко використовуються математичні методи аналізу даних - факторний, дисперсійний, регресивний та кореляційний аналізи, методи класифікації. Взаємодія соціології і математики, зокрема, розширення використання методів математичного моделювання в соціології є одним з магістральних напрямків розвитку соціально-гуманітарних досліджень. Одним із таких методів, яким у цьому плані послуговується і соціологія, є соціометрія. Термін соціометрія виник у XIX ст. і позначав застосування математичних методів у соціальних науках, але таке широке розуміння терміну не прижилося. Нового значення терміну надав Г. Морено, запропонувавши спеціальну теорію та методи. Тому під соціометрією розуміють методи дослідження між особистісних стосунків у малій соціальній групі шляхом вивчення виборів, зроблених членами групи за тими чи іншими соціометричними критеріями. Одним із основних соціометричних методів є соціометричне опитування, а соціометричним критерієм запитання соціометричної анкети (тесту), на відміну від інших видів опитування, результатом виміру є взаємини між респондентами. В соціометричному опитуванні відповіді всіх членів групи на запитання породжують структуру відносин, які представляються у вигляді спеціального малюнку (соціограми) або таблиці (соціоматриці).

Внаслідок відмінностей у методології та проблематиці різних суспільних наук виникає питання про предмет соціології: „Що ж вирізняє соціологію серед розмаїття суспільних наук, кожна з яких має власну, більш або менш визначену предметну галузь?” Одразу зазначимо, що це питання у наші дні є дискусійним.

Тривалий час специфіку соціології, на відміну від так званих конкретних суспільних наук, вбачали в її узагальнювальному, інтегративному характері, у зосередженості на дослідженні сутності будь-яких форм соціальності. Проте таке тлумачення специфіки соціології давно вже не задовольняє сучасних соціологів, які не без підстав вважають, що це – рецидив старого соціально-філософського мислення. Скепсису додає ще й та обставина, що, як свідчить історія науки, предметна галузь будь-якої галузі знань з часом зазнає певних змін, модифікуючись із появою нових пізнавальних можливостей та практичних потреб. Мабуть, саме це дало ученим привід для жарту: „Фізика – це просто те, чим займаються фізики”. Дотеп не позбавлений певного сенсу, адже сьогодення науки, її актуальна проблематика, сучасні турботи можуть слугувати вагомим аргументом на користь того чи іншого способу самовизначення науки.

Найпоширенішим серед зарубіжних і вітчизняних соціологів є підхід, коли при визначенні предмета соціології виділяється якесь ключове соціальне явище. А воно, в свою чергу, залежить від того, до якого теоретичного напрямку належить конкретний дослідник. Домінуючими є два види концепцій – макросоціологічні (структурні) та мікросоціологічні (інтеракціоністські).

Макросоціологічні концепції вивчають соціальну систему, яка ґрунтується на соціальній структурі суспільства і через неї розглядають соціальну поведінку індивіда. Предметом їх дослідження є суспільство, а точніше великі соціальні структури і механізми. Теоретичне дослідження спрямовується від загального до особливого (іноді одиничного). До означених концепцій зараховують функціоналізм (О. Конт, Е. Дюркгейм), структурний функціоналізм (Т. Парсонс, Р. Мертон), марксизм (К. Маркс), конфліктуалізм (Р. Дарендорф), історичний акціоналізм (А. Турен). При цьому функціоналізм є протилежним і теоретично непримиренним до марксизму та конфліктуалізму.

Мікросоціологічні концепції вивчають відносини між індивідом і малою групою та розглядають соціальну поведінку в контексті особистості. Предметом їх дослідження є особистість і малі соціальні групи. Теоретичне дослідження спрямовується від одиничного до особливого (часткового). До означених концепцій зараховують інтеракціонізм (Ч. Кулі, Д. Мід), теорію ролей, теорію обміну (Д. Хоманс, П. Блау).

Якщо говорити мовою алегорій, що всі соціологи вважають суспільство театром, лише в макросоціології домінує думка, що індивіди розігрують кимсь написаний сценарій, а в мікросоціології – що індивіди пишуть його самі, постійно вносячи корективи.

Зауважимо, що деяких соціологів і навіть теоретичні напрямки, важко класифікувати за вищеописаними критеріями, зокрема М. Вебера, який досліджував великі соціальні механізми і одночасно був одним із фундаторів „розуміючої соціології”, яка має багато спільного з мікросоціологією. Такими „особливими” теоретичними концепціями є феноменологія (А.Шюц, Е.Гуссерль), етнометодологія (Г.Гарфінкель), постмо­дернізм (Ж.Ліотар, Л.Віттенштейн, К.Леві-Стросс, М.Фуко), який стверджує, що істини взагалі немає, все лише імовірнісне й відносне.

Так, російський соціолог В.А. Ядов розглядає як ключову, основоположну категорію соціології - соціальну спільноту. Його думку поділяють у своїх підручниках харківський соціолог О. Якуба та львівський – Н. Черниш. Соціологію він вважає наукою про становлення і функціонування соціальних спільнот, організацій та процесів.

На думку професора Каліфорнійського університету (США) Нейла Джона Смелзера, соціологія - це наукове вивчення суспільства та суспільних відносин або, іншими словами, спосіб вивчення людей - „соціологи хочуть знати, чому люди поводяться саме так, а не інакше, чому вони утворюють групи, чому воюють, поклоняються комусь, одружуються, голосують і т.п., тобто все, що відбувається при взаємодії людей один з одним”.

Вчені Оксфордського університету (Велика Британія) Джейн Л.Томпсон і Джудіт Прістлі визначають соціологію як науку, що вивчає складні взаємодії (інтеракції) між людьми і суспільством, те як люди створюють, змінюють суспільство, та те, як суспільство формує поведінку людей та їхню уяву про себе.

А професор Кембріджського університету (Велика Британія) Е. Гіденс зазначає, що соціологія – це вивчення соціального життя людини, груп людей та суспільств. На його думку, наукове поле соціології надзвичайно широке – від аналізу випадкових зустрічей між окремими індивідами на вулиці й до вивчення глобальних соціальних процесів.

Отже, якщо розглядати предмет соціології в широкому розумінні, то це закономірності розвитку особистості, соціальних спільнот та суспільства в цілому. Звідси, соціологія – це наука про суспільство як єдину цілісну систему, соціальні відносини та соціальну поведінку людей.

У структурі соціології можна виділити три рівні (елементи):

1) Теоретична соціологія (загальна теорія). Її завдання полягає в тому, щоб виявити специфіку кожного з елементів соціальної системи і встановити закони або механізми, за якими вони створюють впорядковану цілісність.

2) Прикладна або емпірична соціологія (соціологічні дослідження). Має на меті спостереження. опис, упорядкування, класифікацію і пояснення соціальних фактів окремої соціальної ситуації. Часом виникнення прикладної соціології вважають 20-і рр. ХХ ст. Першими центрами емпіричних досліджень стали Чиказький (до речі, перший у світі соціологічний факультет був відкритий у Чикаго 1892 р.) та Колумбійський університети в США. Їх представники вивчали імміграцію у США (У.Томас і Ф.Знанецький - „Польський селянин в Європі та Америці”), расову сегрегацію, бродяжництво, злочинність, проституцію, наркоманію та інші проблеми міського життя тогочасного американського суспільства. Що стосується Європи, то тут емпірична соціологія сформувалася в 30-40-х рр. ХХ ст., а в колишньому Радянському Союзі – лише в кінці 50-х - 60-х рр. ХХ ст.

Той факт, що емпірична соціологія спершу почала розвиватися в США, став розглядатися як свідчення приналежності емпіризму до американської культурної традиції. Їй протиставляють традицію європейську як більш теоретично зорієнтовану. Проте вчені звертають увагу, що ці дві „чисті лінії” в соціології стираються в середині ХХ ст.

3) Спеціальні і галузеві соціологічні теорії або теорії середнього рівня. Запровадив у соціологію поняття теорії середнього рівня американський соціолог Роберт Мертон з метою поєднання емпіричного й теоретичного, певного компромісу між ними. Він бажав подолати надмірне теоретизування, коли соціологія набуває властивостей соціальної філософії, й водночас запобігти „повзучому емпіризму”, беззмістовному нагромадженню емпіричних фактів чи статистичних даних. Ці теорії вивчають окремі сфери суспільного життя (соціологія праці, управління, девіантної поведінки, конфлікту, лідерства, громадської думки), соціальні групи (соціологія міста і села, етнічна, гендерна соціологія, соціологія молоді) та соціальні інститути (соціологія сім’ї, освіти, політики, релігії, культури).

Функції соціології визначаються стратегією розвитку суспільства та її завданнями перед ним. Основні з них наступні:

Теоретико-пізнавальна: соціологія забезпечує прирощення нового знання про різні сфери суспільного життя, розкриває перспективи соціального розвитку, виявляє у суспільстві те, що вимагає радикальних перетворень тощо.

Описово-інформаційна: соціологія накопичує та систематизує інформацію, одержану у результаті досліджень, на основі якої в подальшому робляться практичні висновки, ухвалюються управлінські рішення, законодавчі акти, здійснюється контроль над соціальними процесами. Соціологічна інформація - найперспективніший вид соціальної інформації.

Соціального планування: соціологія надає результати своїх досліджень, зокрема органам влади та засобам масової комунікації, для планування розвитку різноманітних сфер людського життя.

Прогностична: соціологія здатна виробляти науково обґрунтовані прогнози про тенденції розвитку суспільних процесів і спільнот. У цьому аспекті соціологія може визначати діапазон можливостей і вірогідностей; подати декілька сценаріїв можливих процесів, пов’язаних із кожним з обраних сценаріїв, розрахувати ймовірні втрати кожного з обраних варіантів, визначити побічні ефекти, а також довготермінові наслідки.

Інструментальна: соціологія вивчає і вдосконалює методи збору, обробки і аналізу первинної соціологічної інформації.

Світоглядна: соціологія сприяє формуванню світогляду людини. У сучасних умовах, коли різні політичні діячі все частіше звертаються до соціології, посилаючись на соціологічну інформацію, виникає небезпека перетворення її на інструмент політики та ідеології, що ускладнює діяльність соціолога. Ідеологія ж, як відомо, означає систему більш-менш несуперечливо поєднаних між собою вартісних суджень.

Виховна: соціологічна інформація безпосередньо викорис­товуються системою виховання і впливу на свідомість та поведінку людей з метою формування їх певних соціальних якостей та навичок проживання в суспільстві. Соціологія також забезпечує передачу новому поколінню соціального досвіду попередніх поколінь.

Семінар 1. Актуальність соціологічної проблематики

Контрольні питання:

Що означає термін „соціологія”?/1

Хто і коли запровадив у науковий обіг термін „соціологія”?/1

Хто вважається засновником соціології як окремої науки?/1

Коли виникає соціологія як самостійна наука?/1

Розділ якої науки у соціології називається протосоціологією?/1

Чим була обумовлена мотивація О. Конта у створенні нової науки?/2

У чому полягає суть Контівського позитивізму?/2

Як О. Конт спочатку називав соціологію?/1

Які науки і в якому порядку входять до класифікації наук О.Конта?/2

У чому полягає суть Контівської ідеї „соціальної системи”?/2

Що таке, за О. Контом, „соціальна статика” і „соціальна динаміка”?/2

Що, за О. Контом, складає основу соціального організму?/1

На чому, за О. Контом, ґрунтується кооперація між людьми?/1

Що, за О. Контом, є гарантом суспільного порядку та духовної єдності?/1

На чиє вчення спирався О. Конт у виробленні концепції розвитку людського інтелекту?/1

Скільки стадій, за О. Контом, проходить інтелект у своєму розвитку?/1

Охарактеризуйте три стадії історичного розвитку (за О. Контом) та висловіть своє ставлення до цієї теорії?/3

У чому суть політичних поглядів О. Конта?/2

У чому полягає особливість соціологічних поглядів К.Маркса?/2

Назвіть основні праці К. Маркса?/1

Яке співвідношення між самими працями К. Маркса та їхньою інтерпретацією?/2

Поясніть Марксову концепцію людини/2

Як К. Маркс розумів суспільство та суспільний розвиток?/2

Що мав на увазі К. Маркс під терміном „суспільна формація”?/2

Назвіть два класи-антагоністи (за К. Марксом)?/1

Проаналізуйте Марксову теорію класів і класової боротьби/3.

До чого закликала Марксова теорія класової боротьби?/1

У чому полягала основна мета класової боротьби?/2

У чому, на Вашу думку, полягає відмінність розуміння науки О.Контом і К.Марксом?/3

Назвіть основні соціологічні праці Г. Спенсера/1.

Поясніть розуміння Г.Спенсером суспільства як організму/2

Хто поклав початок вивченню соціальних інститутів?/1

Розкрийте ідею Г. Спенсера про соціальну еволюцію/2

Як ставився Г. Спенсер до держави і класової боротьби?/2

У чому, на думку Г. Спенсера, відмінність між суспільством та біологічним організмом?/2

Обґрунтуйте значення Г.Спенсера для розвитку соціології/3.

Хто на поч. ХХ ст. очолював кафедру соціології у Сорбонні?/1

Назвіть основні праці Е. Дюркгейма/1.

Що таке, за Е. Дюркгеймом, соціальні факти?/2

У чому суть вчення Е. Дюркгейма про релігію та мораль?/2

Хто з представників класичної соціології досліджував патологічні стани суспільства?/1

Хто запровадив у науку поняття девіації та аномії?/1

Чи можна говорити про явище аномії в сучасному українському суспільстві?3

Розкрийте суть теорії Е. Дюркгейма щодо самогубств/2

Охарактеризуйте концепцію соціальної солідарності Е.Дюркгейма/2

Як ставився Е. Дюркгейм до приватної власності та нерівності людей/2.

До яких наук належить науковий доробок М. Вебера?/1

Назвіть основні праці М. Вебера/1

Хто вважається засновником „розуміючої”, гуманістичної соціології?/1

Розкрийте суть „розуміючої соціології” (за Вебером)/2

До яких висновків прийшов М. Вебер у дослідженнях взаємозв’язків економічної, політичної та духовної сфер суспільства?/3

Які типи політичного панування у характеристиці М. Вебера властиві - давнім суспільствам; сучасним західним країнам; і чому. Що означає харизматичний тип панування і чи можливий він у сучасних умовах?/3

На які чинники звертав увагу М. Вебер у контексті удосконалення державного устрою?/2

Що є об’єктом соціології?/1

З якими науками найбільш тісно пов’язана соціологія?/1

Охарактеризуйте зв’язки соціології з іншими науками/2

У чому полягає відмінність соціологічного підходу до вивчення суспільства від підходів інших суспільних наук?/3

Чому у сучасній західній науці соціологія вважається однією з провідних соціально-гуманітарних дисциплін?/2

Чому предмет соціології має дискусійний характер?/2

Чим відрізняються макро- і мікросоціологічні теорії?/2

Які визначення дають предмету соціології та самій соціології як науці сучасні дослідники?/2

Наведіть широке визначення предмета соціології та соціології/1

Скільки рівнів нараховує структура соціології?/1

Як і чому відбувається взаємодія між різними рівнями структури соціології?/2

Які завдання виконує теоретична соціологія?/2

Де, коли і чому виникла емпірична соціологія?/1

Яка країна вважається центром емпіричної соціології?/1

Чим було обумовлене виникнення „теорій середнього рівня”?/2

Назвіть відомі вам „теорії середнього рівня”/1

Охарактеризуйте основні функції соціології/2

Чому при прийнятті управлінських рішень українська влада ігнорує результати соціологічних досліджень?/2

Методичні рекомендації:

Питання першої групи складності полягають у виборі правильних чітких відповідей щодо термінів, авторів соціологічних концепцій, назв їх праць, дат тощо.

Питання другої групи складності вимагають формулювання певних визначень, пояснення підходів до конкретних соціальних явищ, уміння охарактеризувати певну соціологічну концепцію.

Питання третьої групи складності мають визначити здатність до поглибленого аналізу матеріалу, порівняння, вироблення висновків та їх аргументації.

Пропонується письмова перевірка знань студентів у вигляді тестів, кожен з яких складається з трьох питань різної групи складності. Перші два питання можуть бути як відкритими, так і закритими (подаються варіанти відповідей), з яких студент обирає правильну. Третє питання є відкритим, оскільки воно вимагає творчого підходу.

Приклади тестів:

№ 1.

1. Соціологія як самостійна наука виникла:

а) у 17-му ст.;

б) у середині ХХ ст.;

в) у першій половині ХІХ ст.;

г) після Першої світової війни.

2. Макросоціологічні концепції вивчають:

а) поведінку індивіда в колективі;

б) соціальну систему, яка ґрунтується на соціальній структурі суспільства;

в) переміщення великих груп населення;

г) найбільші соціальні інститути.

3. Які типи політичного панування у характеристиці М. Вебера властиві - давнім суспільствам; сучасним західним країнам; і чому. Що означає харизматичний тип панування і чи можливий він у сучасних умовах?

№ 2.

1. Засновник соціології як самостійної науки:

а) Аристотель;

б) К. Маркс;

в) М. Вебер;

г) О. Конт.

2. Виникнення „теорій середнього рівня” було обумовлене:

а) спробами виміряти середній показник стратифікації;

б) бажанням подолати надмірне теоретизування й водночас запобігти беззмістовному нагромадженню емпіричних фактів;

в) толерантності у дослідженні соціальних явищ;

г) новітнім тенденціям у французькій соціології.

3. Проаналізуйте Марксову теорію класів і класової боротьби.

№ 3.

1. О. Конт спочатку називав соціологію:

а) соціальна механіка;

б) соціальна фізика;

в) соціальна статика;

г) позитивна біологія.

2. Соціологія – це:

а) наука про суспільну свідомість;

б) наука про суспільство, яке є прямим продовженням і вищим продуктом природи;

в) наука про людину і суспільство, яке вона творить;

г) наука про суспільство як єдину цілісну систему, соціальні відносини та соціальну поведінку людей.

3. У чому полягає відмінність соціологічного підходу до вивчення суспільства від підходів інших суспільних наук?

Теми есе:

Моє ставлення до теорії К. Маркса та до марксизму.

Найбільш близькі мені ідеї засновників соціології.

Моє розуміння предмета соціології.

Що дають соціологічні знання сучасній людині?

Індивідуальні навчально-дослідні завдання (далі – ІНДЗ):

Підготуйте таблицю: „Видатні вчені-соціологи”.

Зробіть порівняльний аналіз теорій двох різних соціологів.

Місце О. Конта в історії соціології.

Творчість К. Маркса та її теоретичні й практичні інтерпретації.

Ціннісно-нормативна обумовленість суспільства у розумінні Е.Дюркгейма.

Праця М. Вебера „Протестантська етика і дух капіталізму”.

Дискусії про предмет соціології.

Роль соціології в реформуванні сучасного суспільства.

Основна література:

1. Арон Р. Этапы развития социологической мысли. - М., 1993. – 445 с.

2. Гофман А.Б. Семь лекций по истории социологии: Учебное пособие для вузов. – М., 2001. – 216 с.

3. Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології (від античності до початку ХХ ст.). - К., 1993. – 336 с.

4. История социологии в Западной Европе и США. Учебник для вузов. – М., 1999. – 576 с.

5. Погорілий О.І. Соціологічна думка ХХ ст.: Навчальний посібник. – К., 1996. - 222 с.

6. Ручка А.О., Танчер В.В. Курс історії теоретичної соціології. – К., 1998.–223 с.

7. Соціологічна думка України: Навч. посіб. / М.В.Захарченко, В.Ф.Бурлачук, М.О.Молчанов та ін. – К., 1996. – 423 с.

Додаткова література:

8. Ансар П. Современная социология // СОЦИС - 1995.- № 12.

9. Арбеніна В. Над чим працюють соціологи України (за результатами контент-аналізу матеріалів „Харківських соціологічних читань”) // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2006. - № 1. – С. 166-176.

10. Бороноев А.О., Ельмеев В.Я., Орлов В.Н. О предмете социологии как общей науке об обществе // СОЦИС - 1991. - №5 - С. 35-39.

11. Гавриленко І. Пол Лазарсфельд: життя і творчість. До 100-річчя від дня народження // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2000. - № 4. - С. 69-80.

12. Гайденко П.П., Давыдов Ю.Н. Проблема бюрократии у Макса Вебера // Вопросы философии - 1991. - № 3. - С. 174-182.

13. Генезис и содержание предмета социологии // Константы. - 1995. - № 1 (3). - С. 77-90.

14. Давыдов А.А. Социология как метапарадигмальная наука // СОЦИС - 1992. - № 9. - С. 85-87.

15. Давыдов Ю.Н. Эволюция теоретической социологии ХХ века // СОЦИС -1995. - № 8.

16. Давыдюк Г.П. Социологические законы // СОЦИС - 2001. - № 6 - С. 96-103.

17. Кармадонов О.А. Откровения и парадоксы символического интеракционизма // СОЦИС. – 2006. - № 2. – С. 3-13.

18. Комаров М.С. Размышление о предмете и перспективах социологии // СОЦИС -1990. - № 11. - С. 33-42.

19. Кравченко С.А. Куда идет развитие мировой социологии // СОЦИС. – 2007. - № 1. – С. 6-13.

20. Кучеренко В., Танчер В. Пам’яті метра: ідеї Р. Мертона в соціології // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2003. - № 3. – С. 46-56.

21. Молевич Д.Ф. К вопросу о структуре современного социологического знания // СОЦИС - 1997. - № 6. - С. 3-8.

22. Покровский Н.Е. Классики современной теоретической социологии // СОЦИС - 1993.- № 5.

23. Попова І. Доля однієї соціологічної парадигми (До 120-річниці від дня смерті К. Маркса) // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2003. - № 2. – С. 131-148.

24. Руткевич М.Н. О предмете социологической науки: три методологических вопроса // СОЦИС - 1991. - № 7. - С. 25-37.

25. Скокова Л. Флоріан Знанецький: автобіографічний метод у соціології // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1998. - № 6. – С. 160-171.

26. Тарасенко В. Дивовижна „ненаука” соціологія // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2004. - № 2. – С. 5-23.

27. Тарасенко В. Проблема начала і самообгрунтування соціології // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2005. - № 3. –С. 5-23.

28. Штомпка П. Много социологий для одного мира // СОЦИС - 1991. -№ 2.-С.13-23.

29. Ядов В.А. Размышления о предмете социологии // СОЦИС - 1990. - № 2.-С. 3-17.

30. Ядов В.А. Социология должна стать самостоятельной наукой // Философская и социологическая мысль. - 1989. - № 7.