4. Методи та методологія соціологічного дослідження:

За загальною класифікацію соціологічні методи поділяються на кількісні і якісні.

Кількісні соціологічні методи використовуються для отримання числових і статистичних даних. Особливий акцент робиться на зборі інформації про те, які різні соціальні умови впливають на більшість людей, а також на об’єктивність. Найхарактерніші з цих методів (способи збору інформації) – анкетування та формалізоване інтерв’ю. Ці методи менше враховують індивідуальний та суб’єктивний досвід. Їм надають перевагу ті соціологи, які використовують макросоціологічні концепції. Вважається, що вони дають більш достовірний і повторюваний результат.

Якісні соціологічні методи використовують для отримання даних про особистий досвід та про причини соціальної поведінки. Більше враховуються індивідуальний досвід і почуття, ніж те, як великі соціальні структури впливають на людей. Найхарактерніші з цих методів – спостереження та вільне інтерв’ю. Ці методи частіше використовують соціологи, які притримуються мікросоціологічних концепцій. Вони вважаються менш достовірними, але більш обґрунтованими, отже, їх результати не використовують „на загал”.

Часто соціологи вдаються до позитивістських методів. Суть позитивізму (Конт, Маркс, Дюркгейм) у тому, що соціологія розглядається еквівалентною природничим наукам і соціальні явища можна вивчати так само, як і природні. Основний метод природничих наук – експеримент (дослід). Також застосовуються такі методи, як контент-аналіз (робота з документами), статистичний аналіз, шкали відношення, опитування (анкетування та інтерв’ю). При цьому сучасні соціологи відмовляються від простих емпіричних (позитивістських) методів, які асоціюються з природничими науками, на користь методів, які визнають, що вивчення людей набагато складніше, ніж вивчення неживих предметів.

Опитування (анкетування, інтерв’ю, соціометрія)

Опитування – це метод збору соціологічної інформації про досліджуваний об’єкт під час безпосереднього (інтерв’ю) чи опосередкованого (анкетування) спілкування соціолога і респондента шляхом реєстрації відповідей респондентів на сформульовані запитання.

Опитувальні методи довго залишатимуться найефективнішими та надійними методами збирання первинної інформації. Однак інформація, одержана від респондентів за допомогою опитування, відображає реальність тільки в тому аспекті, в якому вона існує в свідомості опитуваних. Тому завжди слід враховувати можливе спотворення інформації. Головний недолік будь-якого опитування полягає у тому, що одержані данні не завжди свідчать про справжні думки, переконання, настрої опитуваного, оскільки останній, відповідаючи на запитання, нерідко прагне створити позитивне враження про себе. Якість опитування значною мірою залежить від вимірювального інструментарію (бланк, анкета).

Основні фази опитування: адаптація; досягнення поставленої мети; завершення опитування.

Опитування проводиться у вигляді анкетування та інтерв’ю, які в свою чергу, мають декілька форм. Найбільш поширеним для соціологічних досліджень є анкетування, насамперед у формі роздавального анкетування. Крім нього, застосовуються групове анкетне опитування та поштове опитування. Серед форм інтерв’ю найпоширенішими є формалізоване інтерв’ю та телефонні опитування.

Найпростішим і найдешевшим є метод роздавального анкетування. Його недоліки полягають у тому, що не всі респонденти повертають анкети, а також існує ймовірність, що респондент заповнював анкету не самостійно.

Специфіка групового анкетного опитування істотно відрізняється від роздавального анкетування і полягає в тому, що проводиться анкетування невеликої (20-25 осіб) групи людей у спеціально відведеному місці у присутності анкетерів. Це найефективніший метод серед учнівської та студентської молоді. Основний недолік полягає у низькій достовірності відповідей респондентів.

Поштовому опитуванню протягом останнього десятиліття приділяли підвищену увагу, оскільки воно вважалося, по-перше, най економнішим методом збирання первинної соціологічної інформації, а по-друге, у процесі поштового опитування люди могли відвертіше відповідати на сформульовані в анкеті запитання – позначалася відсутність інтерв’юера. Основний недолік – це час збирання інформації. Двохвильове поштове опитування займає 32 – 34 дні.

Інтерв’ю – це бесіда за заздалегідь складеним планом з метою отримання соціологічних даних. Формалізоване інтерв’ю можна розглядати і як один з різновидів інтерв’ю, і як перехідну від інтерв’ю до анкетування форму. Вільне інтерв’ю відрізняється від формалізованого тим, що у ньому немає чіткої деталізації запитань. Інтерв’ю – це досить трудомісткий вид роботи. норма навантаження на одного інтерв’юера не повинна перевищувати 12-15 інтерв’ю. Як показує досвід, тільки трохи більше 50% інтерв’ю беруться за першим відвіданням інтерв’юера. Близько 20% респондентів опитуються після повторних відвідань, опитування 15-18% респондентів потребує більше трьох відвідань, а приблизно 10% респондентів належать до важкодоступних одиниць спостереження. Тому певні вимоги висуваються до фігури інтерв’юера.

Перевага телефонного опитування потребує меншої кількості інтерв’юерів, а також дає можливість більш гнучкого управління збиранням первинної інформації та контролю за її якістю. Протягом дня один інтерв’юер за невеликою анкетою (8-10 запитань) може опитати 30-40 осіб, що перевищує норму при особистому спілкуванні.

Анкета – тиражований документ, який містить певну сукупність запитань, сформульованих і пов’язаних між собою за встановленими правилами. Це основний інструмент соціологічного дослідження.

За функціональним призначенням запитання анкети можна поділити на змістовні і допоміжні. Змістовні запитання є емпіричними індикаторами ознак явища, що вивчається. Основні вимоги до змістовних запитань анкети такі: валідність (обґрунтованість), стислість та однозначність. Під валідністю розуміють міру відповідності запитання анкети показнику, що вивчається. Щодо стислості, зауважимо, що для більшості людей 11-13 слів є межею сприйняття фрази без суттєвого викривлення її основного змісту. Під вимогою однозначності мають на увазі однакове розуміння респондентами змісту запитання.

Допоміжні запитання виконують різні функції: дають змогу жорстку стандартизовану форму опитування наблизити до діалогу, зібрати додаткову інформацію, а також розвинути інтерпретацію одержаних результатів тощо. Найпоширенішими серед допоміжних запитань є запитання-фільтри та відкриті запитання. Під запитанням-фільтром мають на увазі запитання, що відсіює тих респондентів, яких не стосується наступне запитання. Відкритим називають запитання, щодо якого автор не пропонує респондентові перелік підготовлених відповідей, а залишає місце для відповіді у довільній формі. Як показує досвід, на відкриті запитання відповідають не більше третини респондентів. До того ж відповіді є або надто стереотипними і загальними, або дуже конкретними.

Завершує анкету, як правило, блок запитань щодо соціально-демографічних характеристик респондента.

Визначаючи обсяг анкети, слід враховувати, що час на її заповнення не повинен перевищувати 40-50 хвилин.

Соціометричний метод опитування (соціометрія) – один із різновидів опитування, який використовують для вивчення внутрішньо колективних зв’язків з’ясуванням стосунків між членами колективу. Його використовують для дослідження міжособистісних і міжгрупових стосунків з метою їх поліпшення. Вважають, що нижня межа чисельності малої групи – 3, верхня – 15-20 осіб.

Спостереження. Сучасна людина постійно спостерігає те, що відбувається навкруги, запам’ятовує, аналізує та пояснює побачене. Водночас спостереження – це один з найпоширеніших методів, який застосовується в дослідженнях багатьох наукових напрямків.

Соціологічне спостереження (інвент-аналіз) – це метод збору наукової інформації, сутність якого полягає в безпосередній реєстрації фактів, явищ, процесів, що відбуваються у соціальній реальності.

Найважливішою його перевагою перед іншими соціологічними методами є синхронність з досліджуваним явищем, процесом. Серед негативних чинників, які впливають на результати дослідження, можна назвати настрій, здоров’я спостерігача, інші ситуативні чинники. Також зниження об’єктивності інформації можливе, якщо об’єкти дослідження, знаючи, що за ними ведеться спостереження, істотно змінюють характер своїх дій, поводяться нетрадиційно.

За місцем проведення виділяють польове та лабораторне спостереження. За ступенем участі спостерігача розрізняють невключене і включене спостереження. За ступенем формалізації виділяють структуроване і неструктуроване спостереження. За регулярністю виділяють систематизовані й несистематизовані спостереження. За метою, характером об’єкта спостереження поділяють на монографічні, пошукові, самоспостереження.

Аналіз документів. Соціологи у своїх дослідженнях використовують різноманітні документи – державні та урядові акти, статистичні збірники і матеріали переписів, відомчу документацію, художні твори і наукові публікації, пресу, листи населення тощо.

Документ – це засіб закріплення встановленим способом за допомогою спеціального носія інформації фактів, явищ, процесів об’єктивної реальності та розумової діяльності людини.

Ця інформація може фіксуватися за допомогою букв, цифр, стенографічних або інших знаків і символів, малюнків, фотографій, звукозаписів тощо.

Методи аналізу документів поділяють на неформалізований (традиційний) метод і формалізований метод (контент-аналіз). Типовим прикладом неформалізованого аналізу є вивчення наукових публікацій та звітів щодо певної проблеми. Сутність контент-аналізу полягає в алгоритмізованому виокремленні в тексті певних елементів змісту згідно з метою та завданнями дослідження, класифікації окремих елементів відповідно до концептуальної схеми, їх підрахунку і кількісного представлення результатів. Потенційними об’єктами контент-аналізу можуть бути різноманітні документальні джерела, які містять текст: книги, періодика, урядові постанови, листи, промови тощо.

Семінар 6. Як проводяться соціологічні дослідження?

Контрольні питання:

Дайте визначення соціологічного дослідження та його основних функцій/1

Назвіть етапи проведення соціологічного дослідження/1

Охарактеризуйте види соціологічних досліджень/2

Що являє собою проект соціологічного дослідження та охарактеризуйте його основні компоненти/2

Розкрийте зміст програми соціологічного дослідження/2

Поясніть, що таке вибірковий метод, які поняття його характеризують?/2

У чому полягають особливості основних підходів до побудови вибірки? Що таке репрезентативність і валідність вибірки?/2

Скільки респондентів має складати вибіркова сукупність для України?/1

Охарактеризуйте основні форми типи вибірок/2

Охарактеризуйте кількісні соціологічні дослідження/2

Розкрийте зміст і призначення якісних методів соціологічного дослідження/2

Дайте визначення опитування. Які його переваги й недоліки?/2

Перелічіть основні форми опитування/1

Чому анкетування є одним з поширеніших видів соціологічного опитування? У чому полягають переваги й недоліки роздаткового, поштового, друкованого у пресі анкетування?/2

Охарактеризуйте переваги й недоліки соціологічного інтерв’ю/2

Чи має значення особистість інтерв'юера на якість та надійність опитувальних даних?/1

Що таке анкета та як вона складається?/2

Розкрийте суть та призначення соціометрії/1

Визначте зміст поняття „спостереження” та його значення у практиці соціального пізнання. Назвіть його переваги і недоліки. Охарактеризуйте види соціологічного спостереження/2

Що таке документ, приведіть конкретні приклади?/1

Розкрийте зміст традиційного методу аналізу документів та контент-аналізу/2

Теми есе:

Роль соціологічних досліджень у вивченні соціальної реальності.

ІНДЗ:

Розробіть питання до анкети за довільно обраною темою.

Маркетингові дослідження: поняття, сутність, види.

Значення вибіркового методу у соціологічному дослідженні.

Анкета: призначення, структура, правила побудови.

Особливості організації і проведення інтерв'ю з різними групами населення.

Порівняльна характеристика кількісних і якісних методів.

Застосування аналізу документів у практиці соціологічних досліджень: історія і сучасність.

Місце спостереження серед інших методів соціологічного дослідження.

Основна література:

1. Бабосов Е.М. Прикладная социологя: Учебное пособие. – Минск, 2000. – 496 с.

2. Батыгин Г.С. Лекции по методологии социологических исследований. – М., 1995. – 286 с.

3. Паніна Н.В. Технологія соціологічного дослідження. - К., 1998. – 232 с.

4. Ядов В.А. Социологическое исследование: методология, программа, методы. – Самара, 1995. – 328 с.

5. Ядов В.А. Стратегия социологического исследования. Описание, объяснение, понимание социальной реальности. - М., 1998. - 596 с.

Додаткова література:

6. Винославська С., Победаш О., Таньківська Ю. Маркетингові дослідження // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1998. - № 1-2. – С. 193-201.

7. Міщенко М. Дослідження впливу інтерв’юера на відповіді респондента: результати методологічного експерименту // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2005. - № 1. – С. 163-170.

8. Міщенко М. Застосування вуличних опитувань у дослідженні електоральних орієнтацій // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2006. - № 1. –С. 88-109.

9. Нохрина Н.Н. Тест как общенаучный диагностический метод // СОЦИС. – 2005. - № 1. – С. 118-125.

10. Полухина А.Н. Качество персонала в туристическом сервисе // СОЦИС. – 2007. - № 2. – С. 132-136.

11. Толстова Ю.Н., Масленников Е.В. Качественная и количественная стратегии. Эмпирическое исследование как измерение в широком смысле // СОЦИС. – 2000. – №10. – С. 101-109.