Тема 6. Методика і техніка соціологічних досліджень

План:

1. Характеристика соціологічного дослідження

2. Проект і програма соціологічного дослідження

3. Вибірка у соціологічному дослідженні

4. Методи та методологія соціологічного дослідження

Терміни: соціологічне дослідження, проект (робочий план) соціологічного дослідження, програма соціологічного дослідження, вибірковий метод, генеральна сукупність, вибіркова сукупність, репрезентативність вибірки, валідність інформації, опитування, інтерв’ю, анкета, соціометричний метод опитування (соціометрія), соціологічне спостереження (інвент-аналіз), документ

1. Характеристика соціологічного дослідження

Соціологічне дослідження – це система логічно послідовних методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур для отримання наукових знань про соціальне явище, процес. Це вивчення предмета та його взаємозв’язків з іншими елементами соціального світу.

Основні функції соціологічного дослідження: пізнавальна; методологічна; практична; інформаційна; управлінська.

Один з найважливіших чинників проведення соціологічних досліджень – це необхідність прийняття управлінських рішень з урахуванням громадської думки і характеру можливої реакції населення на прийняття тих чи інших рішень. При цьому особливість досліджень полягає у тому, що їх об’єктами є живі люди. Звідси виникає етична складова отримання інформації. До неї додається проблематика достовірності результатів.

Етапи соціологічного дослідження:

1. Теоретичний аналіз (розробка проекту та програми дослідження).

2. Формування вибіркової сукупності.

3. Відбір методів збирання первинної соціологічної інформації та методичне забезпечення соціологічного дослідження (вироблення інструментарію – анкети, бланка інтерв’ю, бланка фіксування результатів спостереження, аналізу документів тощо).

4. Польові дослідження (збирання первинної соціологічної інформації).

5. Обробка первинної соціологічної інформації.

6. Аналіз та узагальнення матеріалу.

Види соціологічних досліджень:

за метою: фундаментальні (теоретичні) (2-3 роки) та прикладні (декілька місяців; різновиди прикладних: оперативні – кілька тижнів, експрес-опитування – кілька днів);

за глибиною аналізу: пошукові, описові, аналітичні.

за методом: опитування: аналіз документів, соціологічне спостереження, соціологічний експеримент;

за затратами часу: довгострокові (від 3 років і більше), середньострокові (від 6 місяців до 3 років), короткострокові (від 2 до 6 місяців), експрес-дослідження (від 1-2 тижнів до 1-2 місяців);

за замовником і виконавцем: державні і приватні;

за способом дослідження об’єкта: разове і повторне;

за об’єктом пізнання: дослідження у галузі управління, промисловості, сільського господарства, науки, політики, культури тощо;

за системою вибору одиниць: монографічні, вибіркові, суцільні.

Своєрідне місце у цій класифікації посідають пілотажні (пробні) соціологічні дослідження, які дають змогу оцінити якість інструментарію.

2. Проект і програма соціологічного дослідження

Кожне соціологічне дослідження починається зі з’ясування намірів і мети замовника, уточнення теми дослідження, калькуляції витрат, пов’язаних з ним, з’ясування фінансових, матеріально-технічних аспектів справи. Документ, який полегшує визначення потреби в емпіричному дослідженні, можливостей одержання інформації про ті чи інші соціальні факти, а також обсягів витрат професійних, фінансових, матеріально-технічних та організаційних ресурсів називають проектом дослідження.

Проект (робочий план) соціологічного дослідження – робочий документ, який містить перелік основних елементів (етапів) соціологічного дослідження із зазначенням вартості та строків виконання.

В ескізі проекту дослідження:

1) уточнюється предмет дослідження;

2) визначається реальна вартість затрат і ресурсів (приблизно);

3) узгоджуються питання, що нерідко стають предметом суперечки чи конфлікту після закінчення дослідження.

Ескіз проекту містить такі основні пункти:

Інформаційні потреби. Цей елемент називають „визначенням проблеми, предмета та мети дослідження”, розкриття якого має відповісти на такі запитання: 1) що, власне, треба вивчати і 2) навіщо проводити емпіричне дослідження. Інформаційний запит – це довільної форми запитання, на які слід одержати відповідь у результаті емпіричного соціологічного дослідження. Особлива увага приділяється конкретизації запитань.

Програма дослідження. На підставі інформаційного запиту слід визначити, що з фахівців залучатиметься до розробки програми, і встановити строк, для цієї роботи.

Генеральна сукупність та вибірка. Для визначення вартості та організаційних витрат дослідження необхідно окреслити приблизний обсяг генеральної сукупності. Це рекомендується здійснювати за такою схемою: регіон – соціально-демографічна характеристика (місце проживання, вік) – галузева специфіка (рід занять). На основі визначення генеральної сукупності - контингенту населення, на який можна з певною ймовірністю поширювати висновки на підставі одержаних у результаті дослідження даних, соціолог має змогу попередньо визначити обсяг вибірки (вибіркової сукупності) – кількість людей, яких слід опитати.

Інструментарій. Визначають обсяг анкети, виконавців та термін виконання; уточнюють матеріальні витрати на інструментарій і методичні документи до нього.

Збирання інформації. На підставі вибіркової сукупності намічають „точки опитування”, склад групи, терміни виконання роботи.

Обробка та аналіз даних. Визначають технічні та програмні засоби, внаслідок чого встановлюють час та вартість цього етапу.

Звіт (оформлення результатів дослідження). Бажано домовитися про обсяг звіту, кількість таблиць та обсяг тексту та коментарів до них. Найбільш оптимальним є звіт обсягом 70 – 80 сторінок. Як додаток до нього доцільно подати короткий варіант звіту (6–8 сторінок), що містить основні висновки та рекомендації.

Потреби та ресурси. Оцінка вартості дослідження включає: визначення загального кількісного та якісного складу групи, що виконує дослідження; матеріально-технічні потреби та можливості; організаційні особливості виконання кожного з етапів (доступ до інформації, техніки тощо).

Графік і кошторис, загальна вартість дослідження. Загальна вартість дослідження – першочергова проблема при визначенні можливості проведення емпіричного дослідження. Нерідко обмеженість коштів призводить не до відмови від дослідження в цілому, а до коригування програми (вилучення окремих інформаційних запитів) або до обмеження вибірки і звуження генеральної сукупності. Робота над ескізом проекту завершується складанням таблиці, в якій усі елементи ескізу розміщені за терміном виконання (графік) та вартістю (кошторис).

Після цього створюється програма соціологічного дослідження – науковий документ, що містить логічно обґрунтовану схему переходу від теоретичного осмислення проблеми до інструментарію конкретного емпіричного дослідження. Створення програми починається з окреслення проблеми дослідження, тобто з визначення предмета і мети дослідження.

Структура програми містить чотири основні взаємопов’язані елементи: 1) предмет дослідження; 2) показники; 3) мету дослідження; 4) гіпотези.

Предмет дослідження визначається конкретним формулюванням відповіді на запитання „Що?” („Що вивчатиметься?”). Показники зумовлюються відповіддю на запитання „Чим?” („Чим вимірюватиметься предмет дослідження?”). Мета емпіричного дослідження стає зрозумілою з відповіді на запитання „Навіщо?” („Навіщо проводиться емпіричне дослідження?”). Гіпотези – це обґрунтовані припущення про чинники, які визначають характер явища, що вивчається, та потребують емпіричного підтвердження або спростування.

Технологічно схема підготовки програми містить такі дії:

1. Визначення мети дослідження. Навіть якщо у попередньому задумі немає реальної практичної мети, автору програми слід цілеспрямовано обмежити предмет дослідження і коло показників.

2. Визначення і формулювання предмета (предметів) дослідження.

3. Складання структурної схеми показників предмета (предметів) дослідження.

4. Оцінка можливості вимірювання кожного з показників конкретним індикатором (запитанням анкети). Пошук структурних субпоказників. Доведення конкретизації субпоказників до такого ступеня, щоб кожному з них відповідало запитання анкети.

5. Внесення до схеми гіпотетичних чинників. Визначаючи чинник, слід одразу ж групувати відповіді за цією ознакою (наприклад, „вік”: до 30 років; 30-55 років; більше 55 років).

6. Групування гіпотетичних чинників за типами (наприклад, „демографічні”, „соціально-економічні”, „соціально-політичні” тощо).

7. Визначення гіпотез, які перевірятимуться в процесі статистичного аналізу.