5. Розлучення, його причини і наслідки

Найскладнішою соціальною проблемою майже у всіх сучасних суспільствах є проблема розлучень. США та Росія займають відповідно перше і друге місця в світі по рівню розлучень, хоча збільшення рівня розлучень спостерігається в усіх країнах світу. У Великій Британії – з 1000 у 1918 р. до 192000 у 1992 р. Навіть 3 з 4 членів королівської родини розлучені або живуть окремо. В Україні протягом року реєструється близько 500 тисяч, в тому числі повторних шлюбів і понад 200 тисяч розлучень. Пік розлучень припадає на перший - четвертий роки подружнього життя. Зокрема, у 2005 р. зареєстровано 332.138 шлюбів і 183.455 розлучень, тобто розійшлись 55% пар. У першій половині 2006 р. розлучилося 80.000 шлюбів.

Соціологи називають низку чинників, які полегшили розлучення і зробили його звичайним явищем:

- у ХХ ст. відбулося спрощення процедури розлучення; до ХХ ст. розлучення були заборонені або дуже утрудненні;

- шлюб менше пов’язаний зі збереженням майнового та соціального статусу у процесі їхньої передачі від покоління до покоління; До ХХ ст. неодружені чоловіки мали нижчий соціальний статус, не мали права голосу, а неодружена жінка могла жити лише в родині батьків.

- жінки стають матеріально менш залежними і шлюб втрачає свої класичні характеристики необхідного економічного партнерства;

- підвищення загального рівня життя, внаслідок чого людям стало значно легше створювати собі окрему домівку;

- розлучення майже перестало нести на собі тавро ганьби та морального осуду;

- поширення тенденції оцінювання шлюбу з поглядів рівнів особистого задоволення, яке він дає.

Причини розлучень можуть бути різними, в залежності від обумовленості. Фактори, які детермінують розлучення, можуть бути економічними: незадоволеність житловими і побутовими умовами, матеріальний розрахунок під час укладення шлюбу, засудження чоловіка або дружини з позбавленням волі на тривалий час, часті відрядження чоловіка (дружини); психологічними: відмінності в потребах, інтересах, цілях, орієнтація подружжя, несхожість характерів, втручання третіх осіб, скупість, грубість, сварливість, необґрунтовані ревнощі, нова любов і зрада; біологічними: пияцтво і алкоголізм одного з членів подружжя, подружня невірність, хвороби, психічне захворювання, дійсна і уявна сексуальна несумісність, нездатність або небажання когось із подружжя мати дітей, велика різниця у віці.

Юридичними приводами, і, відповідно, причинами розлучень у США та Великій Британії є: вихід із сім’ї одного з подружжя, зрада (адюльтер) та жорстоке поводження. Отже, більшість з них пов’язані з нерівністю та дискримінацією в сім’ї. А згідно даних опитування в Росії у 1995 р. називалися наступні причини розлучень: матеріальні, побутові умови – 55%, пияцтво – 39%, ослаблення цінності сім’ї – 27%, зрада – 19%, психологічна несумісність – 17%, нудьга сімейного життя – 12%, нове кохання – 11%, відсутність дітей – 7%.

Огляд причин розлучення вказує на те, що всередині кожного шлюбу є два досвіди: чоловіка і жінки, які не тотожні. Жінки частіше називали матеріальні труднощі та пияцтво, тобто увага акцентувалася на невиконанні чоловіками своїх соціальних ролей, а чоловіки – нове кохання, психологічну несумісність та нудьгу, що вказувало на внутрішньо особистісну кризу.

Чоловік обирає партнерку, яка відповідає його сьогоденному ідеалу. А ідеали змінюються. Наприклад, в 20 років для одруження достатньо того, щоб дівчина була симпатична і весела. А після тридцяти чоловіку необхідно відчуття власної значимості, і він переважно шукає його серед молодих дівчат, які ще не мають життєвого досвіду і сприймають його з „широко відкритими очами”. Зрозуміло, що ровесниці на таке вже не здатні. Таке явище називають „криза середнього віку”. Його наслідками можуть бути зрада, залишення сім’ї, а також розлучення. Підсилюючим фактором цієї кризи може виступати матеріальний статус чоловіка. Чим він вищий, тим кращою „ціллю” є чоловік. Науково доведено, що у тяжкі часи люди міцніше тиснуться один до одного, шукають психологічну опору в сім’ї і рідше розлучаються. Як тільки стає легше, з’являються „зайві гроші”, підвищується самовпевненість. У середовищі „нових” стало вже традицією або заводити собі „утриманок”, або нову дружину. Це свідчить про те, що не лише бідність, але й багатство може обумовити розлучення. Процент розлучень серед бідних – 36%, заможних – 47%, багатих – 61%. Взагалі, попри жарти про „затаскування до вівтаря”, чоловікам шлюб подобається більше і вони мають з нього більшу вигоду. Медицина давно довела, що одружені чоловіки мають краще здоров’я і живуть довше, ніж одинокі.

Щодо жінок, то вони більше незадоволені шлюбом, ніж чоловіки, хоча й одночасно більше миряться з багатьма речами, зокрема, зі зрадами та насильством. Тому ініціатором розлучень у 60 – 80 % виступають жінки. Основний аргумент жінки – „розлюбила”, хоча причини можуть бути більш глибокими. Якщо врахувати економічні труднощі, які стоять після розлучення, то така поведінка жінки викликає подив. Отже, чоловіку вигідно використовувати через шлюб жіночі соціальні ролі, але при цьому він не виконує багато тих соціальних ролей, які шлюб покладає на нього. До ХХ ст., коли законодавство не дозволяло жінкам ініціювати розлучення (у Великій Британії до 1882 р.) та їх економічне становище виступало перепоною до самостійного життя, більшість жінок мирилися з даною ситуацією. Але коли ці чинники відійшли у минуле, жінка стала формально рівноправною, вона підвищила вимоги до соціальних ролей чоловіка у сім’ї, і як наслідок, збільшилася кількість розлучень.

Деякі вчені вказують, що розлучення не звертало б на себе стільки уваги, якби не торкалося проблеми дітей, так як 60% пар, які розлучаються, мають дітей. Діти частіше залишаються з матерями, а батькам призначають аліменти, що відповідає соціальним ролям. Наразі у багатьох дітей виникають проблеми з соціалізацією. Особистість людини формується з раннього дитинства. І якщо в дитинстві дитина була позбавлена тепла батьківського кохання, вона може вирости морально неповноцінною. Нерідко такі люди бувають наполегливими і працелюбними, але при цьому – холодними і жорсткими, або просто нещасними. Але загалом освітні перспективи у цих дітей не суттєво відрізняються від дітей із повних сімей, оскільки найбільше впливає на освітній рівень дітей фінансовий базис сім’ї, а не її повнота чи здібності дитини.

При всьому вищесказаному, не треба розуміти розлучення лише з негативного боку, як віддзеркалення нещастя. Воно є, можливо, невдалим, але останнім засобом подолання багаторічного конфлікту, неприязні між подружжям, приниження, стресу, насилля. Для одних розлучення перетворюється в серйозну життєву кризу, викликає важкий стрес, для інших – це звільнення, початок змін на краще. Деякі підлітки, батьки яких розлучилися, говорили, що вони перенесли розлучення легше, ніж передуючі йому конфлікти.

Сьогодні серед вчених починає переважати думка, що розлучення не заперечує інститут шлюбу. Воно заперечує певний тип відношень в шлюбі – відношень, побудованих на нелюбові подружжя, авторитарному придушенні одного іншим, приниженні особистої гідності та нерівності статей. Розлучення грає фундаментальну роль в житті суспільства – воно символізує свободу особистості. Без нього шлюб іноді перетворюється на примусове співжиття.

Шлюб у розвинутих суспільствах перетворився на ризиковане підприємство. Шанси, що він закінчиться розлученням, складають 50/50, а вірогідність розлучення після повторного шлюбу досягає 60%. Тим не менш 90% американців вступають у шлюб. Заборонити шлюби неможливо, але необхідно більш свідомо підходити до вибору партнера, і, коли вибір буде зроблено, прикласти зусилля до виховання один одного. Шлюб міцний лише тоді, коли кожен день люди працюють над його зміцненням.