1.1. Поняття критичного мислення.

Поняття критичного мисення широке, тому кожен фахівець, що має справу, прямо чи опосередковано з даним поняттям, розуміє його по своєму. В даній роботі розглянуто декілька трактувань критичного мислення.

Критичне мислення (за Вуликам Джеймсом) - це використання когнітивних технік або стратегій, які збільшують імовірність отримання бажаного кінцевого результату. Це визначення характеризує мислення як щось відмінне контролем, обгрунтованістю і цілеспрямованістю, - такий тип мислення, до якого вдаються при вирішенні завдань, формулювання висновків, імовірнісної оцінки та прийнятті рішень[21, c. 592].

Слово «Критичний» припускає оцінний компонент. Але оцінка може і повинна бути конструктивним виразом і позитивного, і негативного ставлення. Коли ми мислимо критично, ми оцінюємо результати своїх розумових процесів - наскільки правильно ухвалене нами рішення або наскільки вдало ми справилися з поставленим завданням.

Критичне мислення також включає в себе оцінку самого розумового процесу - ходу міркувань, які привели до наших висновків, або тих чинників, які ми врахували при прийнятті рішення.

Критичне мислення іноді називають ще і направленим мисленням, оскільки воно націлене на отримання бажаного результату. Це ретельно обдумане, зважене рішення у відношенні якого-небудь судження: чи повинні ми прийняти, відкинути або відкласти його, і ступінь впевненості, з якою ми це робимо.

Надзвичайно важливо те, що критичне мислення означає не негативність суджень і критику, як може здатися на перший погляд, а розумний розгляд різноманітності підходів і філософій, з тим, щоб виносити обгрунтовані судження і рішення. «Критичне» у цьому контексті означає «аналітичне». Це здатність аналізувати інформацію з позиції логіки і особистісно-психологічного підходу, з тим, щоб застосовувати отримані результати, як до стандартних, так і нестандартних ситуацій, питань і проблем.

Критичне мислення - це здатність ставити нові, повні сенсу питання, виробляти різноманітні, що підкріплюють аргументи, приймати незалежні продумані рішення [20].

Критичне мислення-це мислення вищого порядку, яке спирається на інформацію, усвідомлене сприйняття власної інтелектуальної діяльності та діяльності інших, яке сприяє розвитку такої особистісної риси, як креативність, і формує творче мислення, а отже, творчу особистість.

Технологія розвитку критичного мислення як модель інтерактивного навчання науковцями Бостонського центру розвитку етики та виховання й апробується в школах України. У філософії під критичним мисленням розуміють уміння логічно мислити та аргументувати, аналітично дискутувати та правильно висловлювати свою думку[15]. У педагогічній літературі критичність розглядається як усвідомлений контроль за ходом інтелектуальної діяльності, у процесі якої відбувається оцінювання роботи, думок, вироблених гіпотез, шляхів їх доведення тощ[19].

Сформовані навички критичного мислення забезпечують прийняття найбільш оптимальних рішень у будь-якій професійній сфері, відкритість новим ідеям та знанням. Критичне мислення необхідне під час розв’язання проблемних задач, формулювання висновків, оцінювання та прийняття рішень, що є надзвичайно важливою умовою розуміння, усвідомлення і розвитку творчого мислення при вивченні фізики.

Критичне мислення має такі характеристики:

1. Самостійність. Ніхто не може мислити за людину, висловлювати її думки, переконання, ідеї тощо. Мислення стає критичним, тільки якщо носить індивідуальний характер.

2. Постановка проблеми. Критичне мислення досить часто починається з постановки проблеми, тому що її розв’язання стимулює людину мислити критично. Початок рішення проблеми - це збирання інформації, бо роздумувати "на порожньому місці" фактично не можливо.

3. Ухвалення рішення. Закінчення процесу критичного мислення - це ухвалення рішення, що дозволить оптимально розв’язати поставлену проблему.

4. Чітка аргументованість. Людина, що мислить критично, повинна усвідомлювати, що часто проблема може мати кілька рішень, тому треба підкріпити обраний варіант вагомими, переконливими власними аргументами, які б доводили, що її розв’язання є найкращим, оптимальним.

5. Соціальність. Людина живе в соціумі. Тому доводити свою позицію вона повинна у спілкуванні. Під час спілкування, диспуту, дискусії людина поглиблює свою позицію або може щось змінити в ній[4, c. 102].

Отже, критичне мислення в цілому пов’язане з розумінням людиною певної інформації, можливостей її обробки та в подальшому застосування в життєвих ситуаціях, чи використання набутих знань для подальшого пізнання.