6. Субєкти міжнародних економічних відносин.

Суб'єктами міжнародних економічних відносин є учасники відносин, які можуть активно та відносно незалежно діяти для здійснення власних економічних інтересів. До них належать фізичні, юридичні особи, держава, міжнародні організації та деякі специфічні суб'єкти.

Під фізичними особами, які є суб'єктами міжнародних економічних відносин, розуміють окремих правоспроможних та дієспроможних індивідів, котрі виступають від свого імені (тобто не є представниками ніяких фірм чи організацій), ціллю яких є задоволення індивідуальних інтересів (наймані працівники, туристи, комерсанти-індивідуали).

Під юридичними особами, які є суб'єктами міжнародних економічних відносин, слід розуміти організації, фірми, корпорації, які існують постійно, мають власне майно, мають право купувати, володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами власності, право бути позивачем та відповідачем у суді, є носіями самостійної майнової відповідальності і займаються зовнішньоекономічною діяльністю (акціонерні, командитні товариства, товариства з обмеженою та необмеженою відповідальністю, одноосібні підприємства).

Держава є головним суб'єктом системи світового господарства, саме тому має безпосередній вплив на функціонування цієї системи. Головна роль держави — створення поля для діяльності інших суб'єктів різних рівнів через укладання угод та договорів про двостороннє чи багатостороннє співробітництво. До специфічних суб'єктів міжнародних економічних відносин належать багатонаціональні корпорації, міжнародні спільні підприємства та ін.

На сучасному етапі головними суб'єктами міжнародних економічних відносин є національні господарства, регіональні інтеграційні угруповання країн, транснаціональні корпорації, міжнародні організації.

7. Становлення та структури сучасної Міжнародної економіки.

Становлення і розвиток сучасних міжнародних економічних відносин зумовлені появою низки передумов як на національному, так і на міжнародному рівнях.

До передумов національного рівня варто віднести:

• підвищення рівня інтернаціоналізації розвитку виробничих сил окремої країни;

• зростання національного виробництва товарів, що перевищує внутрішні потреби;

• прискорення впровадження в економічний процес досягнень науково-технічного прогресу.

До передумов міжнародного рівня належать:

• нерівномірність розподілу факторів виробництва;

• усвідомленість нації в розвитку і удосконаленні економічних переваг і їх місця в формуванні міжнародних економічних відносин;

• створення розвинутої інфраструктури зовнішньоекономічних зв'язків.

Формування міжнародних економічних відносин завжди відбувалося під впливом певних дій і факторів. В сучасних умовах такими факторами слід вважати:

• постійне і стійке збільшення обсягів і асортименту товарного обміну;

• розширення сфери дій і функцій світового фінансового ринку;

• пошук шляхів подолання негативних наслідків глобальних проблем;

• лібералізація зовнішньоторговельної політики;

• поліпшення інвестиційного клімату;

• лібералізація національної і міжнародної політики;

• зміни в системі міжнародного поділу праці;

• розширення процесів регіональної економічної інтеграції;

• зростання значення міжнародних корпорацій;

• створення і постійне удосконалення системи світового і регіонального регулювання міжнародних економічних відносин;

• формування всесвітньої інфраструктури міжнародних економічних відносин;

• зміни в політичних відносинах між країнами.

Галузева структура економіки в широкому розумінні являє собою сукупність якісно однорідних груп господарських одиниць, що характеризуються особливими умовами виробництва в системі суспільного розподілу праці і грають специфічну роль в процесі розширеного виробництва.

Галузеві зрушення проявлялись спочатку у швидкому зростанні «первинних галузей» (сільське господарство і видобувна промисловість), потім «вторинних» (промисловість і будівництво), а в останній період - «теоретичних галузей» (сфера послуг).