4. Економічна сутність міжнародного поділу праці.

Международное разделение труда — специализация отдельных стран на производстве определенных видов продукции.

Международное разделение труда базируется на различиях между странами в природных и климатических условиях, географическом положении, сырьевых ресурсов и источниках энергии.

Экономические системы основаны на разделении труда, т.е. на относительном разграничении видов деятельности. В той или иной мере разделение труда существует на всех уровнях: от мирового хозяйства до рабочего места. Разграничение видов деятельности в экономике страны осуществляется по группам отраслей: промышленность, сельское хозяйство, строительство и т.д. Дальнейшая дифференциация происходит по отдельным отраслям и подотраслям.

Основными видами разделения труда на предприятии являются: функциональное, технологическое и предметное.

По выполняемым функциям обычно выделяют четыре основные группы: руководители, специалисты, служащие, рабочие.

Технологическое разделение труда обусловлено введением стадий технологического процесса и видов работ. В соответствии с технологией могут создаваться цеха и участки предприятия. Предметное разделение труда предполагает специализацию производственных подразделений и сотрудников на изготовление определенных видов продукции (изделия, узлы, детали).

Экономический эффект от участия в международном разделении труда выражается в повышении производительности труда.

Движущей силой международного разделения труда является стремление любой страны к получению максимальных экономических выгод от участия в нем.

Типы международного разделения труда

• Общее международное разделение труда — отраслевая специализация стран

• Частное МРТ — предметная специализация (на видах продукции)

• Единичное МРТ — технологическая специализация (на отдельных деталях, узлах и компонентах)

Единичное и частное МРТ в значительной степени осуществляется в рамках ТНК.

Конкретная специализация страны на отдельных товарах и услугах определяется сочетанием национальных и международных факторов мирового разделения труда.

Факторы международного разделения труда

• Научно-технический прогресс

• Экологические проблемы

• Спрос на мировом рынке

• Положение страны в мировой экономике

• Структура национального производства

• Уровень научно-технического развития

• Особенности исторического развития

5. Поняття міжнародної кооперації та спеціалізації.

Міжнародна спеціалізація виробництва означає спеціалізацію країн на виробництві певних видів продукції або послуг і міжнародний обмін ними. Країни можуть спеціалізуватися також на послугах, зокрема на рекреаційних (тобто курортних).

Під міжнародною спеціалізацією виробництва (МСВ) розуміють таку форму поділу праці між країнами, за якої концентрація однорідного виробництва збільшується на базі диференціації національних виробництв, виділення в самостійні (відокремлені) технологічні процеси, в окремі галузі виготовлення продукції понад внутрішні потреби. МСВ розвивається в двох напрямках — виробничому і територіальному. Виробничий напрямок передбачає міжгалузеву та внутрішньогалузеву спеціалізацію, а також спеціалізацію окремих підприємств, компаній та об'єднань. У територіальному напрямку виділяють спеціалізацію окремих країн, груп країн та регіонів на виробництві певних видів продукції та їх частин для світового ринку.

Міжгалузева спеціалізація — це взаємовідносини між державами з обміном продуктами різних галузей виробництва. Основними формами прояву МСВ є предметна, подетальна (по-вузлова) та технологічна (постадійна) спеціалізації. Міжнародне кооперування виробництва охоплює різні сфери співробітництва, головними серед яких є:

а) виробничо-технічне співробітництво (розроблення і погодження проектно-конструкторської документації, технологічних процесів, якості продукції, виконання будівельно-монтажних робіт; передача ліцензій та прав власності; удосконалення управління виробництвом тощо);

б) співробітництво у сфері реалізації кооперованої продукції;в) співробітництво у післяпродажному обслуговуванні кооперованої продукції.

У світовому господарстві міжнародне кооперування класифікують за його основними характеристиками:

1. за видами — економічне, виробниче, науково-технічне, у сфері збуту тощо;

2. за стадіями — передвиробниче, виробниче, комерційне;

3. за методами, що використовуються, — виконання спільних програм, договірна спеціалізація, створення СП;

4. за структурою зв'язків — внутрішньо- і міжфірмове, внутрішньо- і міжгалузеве, горизонтальне, вертикальне, змішане;

5. за територіальним охопленням — між двома і більше країнами, в межах регіону, міжрегіональне, всесвітнє;

6. за кількістю суб'єктів — дво- і багатостороннє;

7. за кількістю об'єктів — дво- і багатопредметне.

Міжнародне кооперування праці повністю базується на МПП і самостійно існувати не може, тоді як МПП не обов'язково вимагає для свого існування і розвитку міжнародного кооперування праці.