50. Міжнародний кредит та його класифікація

Міжнародні кредитні відносини (МВК) – складова та одна з найскладніших сфер ринкового господарства. МВК – відносини, що виникають між суб’єктами МЕВ та пов’язані з позичковим капіталом та його рухом, наданням валютних та товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості і сплати процентів. М. кредит приймає участь в кругообігу капіталу на усіх його стадіях: при перетворенні грошового капіталу у виробничий шляхом придбання імпортного устаткування, сировини, палива; в процесі виробництва в формі кредитування під незавершене виробництво; при реалізації товарів на світових ринках. М. кредит у тісному зв’язку з внутрішнім приймає участь у зміні форм вартості, забезпечує неперервність відтворення, обслуговує всі його фази.

За видами кредитні відносини поділяються на:

- товарні, що здебільшого надаються експортерами своїм покупцям;

- валютні, що надаються банками у грошовій формі.

- Різноманітні форми МВК у загальних рисах можна класифікувати за декількома ознаками.

За джерелами виділяють внутрішнє, іноземне та змішане кредитування і фінансування зовнішньої торгівлі.

За призначенням, в залежності від того, яка з/е угода покривається за рахунок кредитування:

- комерційне кредитування

- фінансове ( для будь-яких галузей, крім торгівлі і послуг)

- проміжне (для обслуговування змішаних форм вивозу капіталів, товарів, послуг, н-т зв’язків)

За строком: коротко- (до 1 р), середньо-, довгострокове кредитування( від 5р).

За валютою займу: у валюті країни-боржника, країни-кредитора, у третій валюті, у м. розрах. одиниці.

Найбільш поширеними проявами МВК в світовому господарстві є:

- банківське кредитування (у формі позик під заставу товарів, товарних документів, обліку трат);

- фірмове кредитування, що надається фірмами-постачальниками своїм покупцям;

- лізинг – надання обладнання, суден, літаків тощо в оренду строком від 3 до 15 років;

- факторинг – купівля спеціалізованою компанією грошових вимог експортера до імпортера та їх інкасація;

- форфетування – купівля за готівку на певний строк на попередньо обговорених умовах векселів та інших боргових документів.

Різновидом фірмового кредиту є авансовий платіж імпортера, який при підписанні контракту здійснюється імпортером на користь іноземного постачальника звичайно у розмірі 10-15% вартості товарів. Це також є однією з форм кредитування експорту і одночасно засобом забезпечення. Ще однією формою кредитування експорту є акцептно-рамбурсний кредит, заснований на поєднанні акцепту векселів експортеру банком третьої країни і переказом суми векселя імпортером банку-акцептанту. Проміжною формою між фірмовим і банківським кредитом в деяких країнах єброкерський кредит. Крім кредитних операцій брокери надають гарантії платоспроможності покупців.

Серед довгострокового кредитування виділяються синдиковані кредити, широко застосовуються ЦП (депозитні сертифікати, облігації).

51. Інструменти міжнародного кредитування.

Основні інструменти міжнародного запозичення і кредитування, що знаходять відображення в платіжному балансі, що випливають:

Торговельні кредити — вимоги і пасиви, що виникають у результаті прямого надання кредиту постачальниками і покупцями за угодами з товарами і послугами, і авансові платежі за роботу, що здійснюється в зв'язку з такими угодами. Торговельні кредити можуть надаватися як урядами, так і приватними підприємствами й іншими неурядовими організаціями.

Позики (loans) — фінансові активи, що виникають унаслідок прямого позичання засобів кредитором позичальникові, у результаті якого кредитор або не одержує ніякого письмового гарантійного зобов'язання від позичальника, або одержує борговий цінний папір.

Валюта— банкноти і монети, що знаходяться в обігу і вик. для здійснення платежів.

Депозити — деноміновані в місцевій або іноземній валюті депозити, що безперешкодно перетворюються в готівку і можуть бути використані для здійснення платежів.

Інші активи і пасиви — залишкова категорія, до якої відносяться всі інші види руху капіталу, наприклад внески країн у міжнародні організації.