
- •Загальні положення
- •Лабораторна робота №1 Тема: Будова прокаріотичної та еукаріотичної клітини
- •Відмінності у будові прокаріотичних та еукаріотичних клітин.
- •План роботи
- •Лабораторна робота № 2 Тема: Мікрохімічні реакції на кутин, лігнін, дубильні і пектинові речовини
- •Лабораторна робота №3 Тема: Мікрохімічні реакції на білки, жири і вуглеводи
- •План роботи
- •Лабораторна робота №4 Тема: Особливості будови клітин гідрофітів - з плаваючими листками (вільношіаваючі та прикріплені рослини)
- •План роботи
- •Лабораторна робота №5 Тема: Особливості будови клітин гідрофітів - рослин повністю занурених у воду
- •План роботи
- •Лабораторна робота №6 Тема: Визначення мітотичної активності рослинних тканин та відносної тривалості кожної з фаз мітотичного циклу
- •План роботи
- •Лабораторна робота № 7 Тема: Зміни якісного складу пластидних пігментів при старінні листка
- •Лабораторна робота № 8 Тема: Фотосенсибілізуюча дія хлорофілу
- •План роботи
- •Лабораторна робота № 9 Тема: Вивчення явищ плазмолізу та деплазмолізу в рослинних клітинах
- •План роботи
- •Лабораторна робота № 10 Тема: Визначення спектру поглинання пігментів листка
- •План роботи
- •Висновки: Лабораторна робота № 11 Тема: Вивчення проникності мембран
- •План роботи
- •Лабораторна робота № 12 Тема: Запасні поживні речовини рослинної клітини
- •План роботи
- •Лабораторна робота № 13 Тема: Будова клітинних пластид.
- •План роботи
- •Лабораторна робота № 14 Тема: Кількісне визначення хлорофілу
- •План роботи
- •Лабораторна робота № 15 Тема: Рух цитоплазми в клітинах елодеї і валіснерії
Лабораторна робота №4 Тема: Особливості будови клітин гідрофітів - з плаваючими листками (вільношіаваючі та прикріплені рослини)
Мета роботи: Вивчити морфолого-анатомічні особливості клітин гідрофітів з плаваючими листками (вільно плаваючих та прикріплених рослин).
Матеріали: свіжа морква (коренеплід) або серцевина бузини чорної, гербарій або фіксований у етиловому спирті рослинний матеріал гідрофітів- різних видів з листками та пагонами плаваючими на поверхні води: жабурник звичайний (Hydrocharis morsus-ranae L.), сальвінія плаваюча (Salvinia natans (L.)All.), спіродела багатокоренева (Spirodela polyrrhiza (L.) Schleid.), ряска мала (Lemna minir L.), латаття біле (Nymphaea alba L.), глечики жовті (Nuphar lutea (L.) Smith), рдесник плаваючий (Potamogeton natans L.).
Прилади: мікроскопи, препарувальні голки,чашки Петрі, пінцети, піпетки, леза, фільтрувальний папір, дистильована вода, предметні та покривні скельця, клей БФ.
Гідрофіти – справжні водні рослини, повністю, або більшою частиною занурені в воду, гігрофіти – рослини надмірного зволоження – і мезофіти- рослини достатнього (середнього) зволоження. Перехідною між ними групою є гідрогігрофіти – водно-болотні (земноводні) рослини, або гелофіти. Вони займають як водні, так і зволожені місця берегів.
Біля берегів водойм за сприятливих для життя рослин умов залежно від глибини розрізняють п`ять зон (поясів) рослинності. Кожна з них складена із угруповань (або окремих видів) характерних для неї рядів. Зони (пояси) рослинності розміщуються у водоймах нижче урізу води в напрямку від берега в наступному порядку: 1 – зона низьких надводних рослин; 2 – високих надводних рослин; 3 – рослин з плаваючими листками; 4 – високих занурених рослин; 5 – низьких занурених рослин (рис.1).
Рис. 1. Екологічні групи вищих водних рослин: 1- гелофіти, 2 – вкорінені плейстофіти, 3 – вкорінені гідатофіти, 4 – невкорінені або вільноплаваючі плейстофіти, 5 – невкорінені гідатофіти; а –грунт, б –вода, в – повітря.
Водні рослини це вторинноводні організми – наземні рослини, що пристосувалися до життя у водному середовищі. Їх види належать до найрізноманітніших і віддалених одна від одної родин. Більшість із них дуже поширені, а деякі є майже космополітатами або космополітами. Здебільшого, це кореневищні багаторічники, що відрізняються досить широкою екологічною амплітудою. Вони ростуть в найрізноманітніших і надзвичайних умовах: здатні жити як в прісних, так і солонкуватих водах, в водному середовищі і, у вигляді наземних форм, досить довгий час існувати у вологих місцях на суші. Однорічних видів серед водних рослин мало.
Більшість водних рослин квітує і плодоносить над водою. Рослин, квітки і плоди яких розвиваються під водою, небагато. Крім генеративного способу розмноження, часто придушеного, в них широко розвинене вегетативне розмноження за допомогою кореневищ, частин стебла, бруньок тощо. Деякі з них розмножуються лише вегетативним шляхом. Листки гідрофітів плаваючих на поверхні води мають продихи та підвищену транспірацію. Мезофіл листка добре розвинений та чітко диференційований на стовпчасту та губчасту паренхіму (аеренхіму) з великими повітряними порожнинами. Клітини листка не мають хлоропластів та зазвичай вкриті кутикулою, проте для цієї групи водяних рослин характерна інтенсивна транспірація через постійно відкриті продихові щілини та велику кількість продихів на 1 мм² (у глечиків, наприклад, налічується приблизно 500). Для цих рослин, як і для усіх прісноводних гідрофітів властивий низький осмотичний тиск (не більше 10 атм.).