Міжнародні фінансові інститути

Найважливішу роль серед міжнародних фінансових інституцій відіграють так звані Бреттон-Вудські інститути — Міжнародний валютний фонд та Світовий банк, які є важливою ланкою сучасної інституціональної структури міжнародних валютних відносин.

Свою назву вони отримали від назви американського містечка Бреттон-Вудс, де у 1944 р. проходила міжнародна валютно-фінансова конференція, на якій і було прийнято рішення про заснування цих двох установ.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) — міжнародна наднаціональна валютно-кредитна організація, що має статус спеціалізованої представницької установи ООН.

Офіційну діяльність МВФ розпочав з березня 1947 р.

У 1959 р. членами Фонду були 49 держав, з вересня 1992 р. і Україна, 2013 р – 188 держав.

Функціонування МВФ регулюється Статтями Угоди — документом, який виконує роль статуту. Статтями Угоди закріплено основні цілі створення МВФ:

— розвиток міжнародного співробітництва у валютній сфері через механізм консультацій з міжнародних валютно-фінансових проблем;

— сприяння розширенню та збалансованому зростанню міжнародної торгівлі, підтриманню високого рівня зайнятості та реальних доходів;

— забезпечення стабільності валютних курсів, недопущення конкурентного знецінення валют;

— допомога у створенні багатосторонньої системи платежів за поточними операціями між країнами-учасницями, усунення валютних обмежень, які гальмують розвиток світової торгівлі;

— надання кредитів країнам-учасницям в іноземній валюті для вирівнювання платіжних балансів.

Таким чином, метою створення МВФ було

сприяння міжнародному валютному співробітництву та стабілізації валют,

створення багатосторонньої системи платежів і розрахунків, підтримування рівноваги платіжних балансів країн — членів Фонду, вжиття системи заходів, спрямованих на регулювання валютних курсів, підвищення ступеня конвертованості валют,

надання короткострокових кредитів країнам — членам Фонду для покриття тимчасового дефіциту їхніх платіжних балансів, на ліквідацію валютних обмежень,

організацію консультативної допомоги з фінансових і валютних питань.

Отже, МВФ у своїй діяльності поєднує функції регулювання, фінансування, нагляду та консультування держав-членів у сфері валютно-фінансових відносин.

Для виконання своїх функцій МВФ, як й інші організації, потребує коштів. Оскільки МВФ є організацією акціонерного типу, то його капітал утворюється за рахунок внесків країн — членів Фонду.

Розмір внеску кожної країни залежить від двох чинників:

загального обсягу емітованих "Спеціальних прав запозичення" (8БК) та частки (позиції) цієї країни у Фонді.

Частка кожної країни залежить від рівня економічного розвитку та її місця у світовій торгівлі.

Квота країн — членів МВФ під час Бреттон-Вудської валютної системи складалася з 25 % у золоті й 75 % у національній валюті цієї країни..

Спеціальні права запозичення - це міжнародний резервний актив, створений МВФ з метою доповнення існуючих міжнародних резервних активів, який являє собою "кошик" із п’яти валют, склад яких переглядається кожні п'ять років. СПЗ запроваджені в обіг 1969 р.

СПЗ виконують деякі функції світових грошей: регулювання сальдо платіжних балансів, поповнення офіційних резервів і розрахунків з МВФ, регулювання обсягів міжнародної ліквідності, зіставлення вартості національних валют.

Випуск СПЗ здійснюється у формі кредитних записів на спеціальних рахунках у МВФ відповідно до квот країн-учасниць

Зараз в кошик (долар США, євро, єна, фунт стерлінгів, німецька марка).

Вартість спеціальних прав запозичення визначається щоденно (НБУ)

Україна в 2014 році має виплатити Міжнародному валютному фонду (МВФ) SDR2,418 млрд, або $3,72 млрд за діючим курсом, з яких $1,025 млрд - у період з 30 січня по 12 лютого.

На час вступу до Фонду Україні була визначена квота у сумі 665 млн одиниць 8БК. З 1998 р. внаслідок збільшення розміру квот на 50 %, внесок України досягнув 997,3 млн 8БК.

За резолюцією ради керівників МВФ Україна сплачує 22,7 % її підписного внеску в 8БЕ або у валютах інших держав-членів, що їх обрав директор-розпорядник МВФ, а залишок підписного внеску — у валюті України.

Статут МВФ передбачає періодичний (не менше одного разу на п'ять років) загальний перегляд квот. Це пов'язано зі зміною рівня розвитку окремих країн та їх місця у світовій торгівлі.

Спочатку основний капітал Фонду становив 7,7 млрд дол., а найбільші розміри квот належали Сполученим Штатам Америки, Великій Британії, Франції, Китаю та Індії.

У 2002 р. сплачений статутний капітал сягнув 290 млрд дол. США (212 млрд 8БК), з яких 2/3 (63 %) належить 25 промислово розвинутим країнам і лише 1/3 — країнам, що розвиваються, які становлять 4/5 членів Фонду.

За необхідності, крім власного капіталу, МВФ може використовувати позикові кошти.

Джерелами залучених ресурсів Фонду є кредити урядів країн-членів або їх грошово-кредитних органів та кредитні лінії з низкою урядів і банків, які відкриваються один раз на п'ять років з початку 60-х років XX ст.

До 80-х років XX ст. МВФ активно вдавався до отримання таких кредитів, що спричинило зміни характеру діяльності Фонду — він почав діяти як звичайний банк. Тому за відповідним рішенням керівних органів Фонду у 1982 р. частку залучених коштів було обмежено до 60 % від загального обсягу квот.

Це рішення засвідчило, що ресурси МВФ формуються переважно за рахунок квот.