3. Використання загальнофілософських методів пізнання у інформаційно - аналітичній діяльності

Історичний і логічний способи пізнання

Кожен конкретний предмет має свою історію. Історія — це вигадливе переплетення величезної маси подій: загальних і одиничних, необхідних і випадкових, головних і другорядних.

Історичні процеси вивчаються різними способами. Якщо у всіх подробицях, у всім різноманітті подій, це і є власне історичний спосіб дослідження. Інший спосіб припускає вивчення загального, повторюваного — це логічне пізнання історії.

Логічне є по своїй суті тієї ж історичне, але очищене від маси подробиць, випадків, несуттєвих деталей. За Ф.Енгельсом, логічне дослідження є «не що інше, як відображення історичного процесу в абстрактній і теоретично послідовній формі».

Історичний і логічний способи дослідження єдині, адже з їхньою допомогою вивчається той же самий предмет у його виникненні і розвитку.

Забуття одного з них і абсолютизування іншого може привести в серйозним помилкам у теорії і практиці. Ігнорування історичного способу веде до суб'єктивізму, безпредметному теоретизуванню, до логічних побудов, відірваним від реальності. Забуття ж логічного методу волоче представлення про реальність як накопиченні емпіричних фактів, позбавлених спільності, внутрішній зв'язку.

Історичний і логічний методи пізнання, узяті в їхній єдності, дозволяють зберігати і збільшувати форми і методи контррозвідки. Так, форми і методи роботи Контррозвідувального відділу (КРО) Державного Політичного Управління СРСР (ДПУ), зберігають свою актуальність і сьогодні. Наприклад, у класичних контрразвідувальних операціях КРО 20-х рр. ХХ ст. з великим успіхом застосовувався метод легендування. Його метою було створення в супротивника ілюзії існування на території СРСР могутніх підпільних антирадянських організацій, здатних у потрібний момент підтримати інтервенцію чи ззовні здійснити «вибух зсередини».

Абстрактне і конкретне

Ще одним способом дослідження предмета в його русі і розвитку, його внутрішніх зв'язків є сходження від абстрактного до конкретного.

Абстракція (з латин. відволікання) — це результат уявного відволікання від одних сторін (чорт, якостей) предмета і виділення інших, необхідних і важливих на даному етапі дослідження. У підсумку формується абстрактне поняття, що є важливою формою логічного пізнання.

На відміну від абстрактного, конкретне є результатом возз'єднання виділених у процесі абстрагування понять у щось єдине, цілісне. Конкретне виявляє собою об'єкт мислення, відбитий у єдності його компонентів, зв'язків і відносин.

Абстрактне і конкретне, як логічні категорії, мають свою основу в об'єктивній дійсності — єдність, цілісність предметів і явищ світу і наявність у них визначених компонентів, частин, сторін. При цьому пізнання предмета (наприклад, пізнання спеціальної мети розвідувальної діяльності супротивника) походить від найпростіших елементарних понять, що відтворюють ті чи інші частини, сторони предмета, до більш складних понять, що відтворюють об'єкт у всій його повноті і всесторонності.

Математичні методи

Причиною проникнення математики в процес пізнання є властива їй величезний ступінь абстракції, надзвичайна широта принципів. Ця особливість відповідає однієї з основних тенденцій розвитку сучасної науки — тенденції наростання абстрактності знання. Математика має у своєму розпорядженні широкий набір таких понять (функція, безліч, група, нескінченна безліч і ін.), що по своїй широті й універсальності наближаються до філософських термінів, дозволяють відображати загальні кількісні характеристики якісно різних явищ.

Крім того, математика відрізняється винятково строгою внутрішньою логікою. Якщо маються строго визначені посилки, якщо вони щирі, то наслідку з них у силу внутрішньої логіки математики є безпомилковими. Стосовно до контррозвідувальної діяльності, якщо добуті контррозвідкою дані щирі, те вивідна інформація — наслідку з них, що пройшли математичну обробку, не будуть містити помилок.

Показники, якими оперує математика, не тільки цифри. Це також матриці, функції, графіки, символи й інші, котрі поряд з кількісними, виражають якісні риси предметів і явищ, розкривати складні зв'язки і взаємозалежності;

Однак можливості математики не слід переоцінювати: математичні методи плідні тільки тоді, коли вивчена якісна природа (сутність) предметів і явищ. Звідси необхідність тісного союзу математики й інших наук.

Методи творчого мислення

Ці методи використовуються під час вирішення проблеми групою аналітиків. Частина з них використовується для підвищення професійної підготовки працівників СБ підприємства.

Мозкова атака (мозковий штурм)

Цей метод виник в 30-ті роки ХХ ст. як засіб колективного впровадження нових ідей. Даний метод сприяє розвитку динамічності процесів мислення, абстрагування від об’єктивних умов і існуючих обмежень від звичних поглядів на явища і процеси, формує вміння зосередитись на якій-небудь вузькій актуальній меті.

Керівником ставиться проблема і учасникам обговорення пропонується знайти вирішення питання в стислі строки (штурм поставленої проблеми);

- учасники пропонують варіанти обґрунтування рішення, які записуються на дошці;

- коли всі варіанти (ідеї) “зафіксовані”, починається їх аналіз. В першу чергу висловлюються учасники обговорення, а потім керівник дає оцінку кожному варіанту (ідеї);

- приймається варіант, який подається більшості найбільш розумним;

- керівник підводить висновок обговоренню питання.